Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Міщенка С.М.,
суддів Животова Г.О., Сахна Р.І.
з участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, -
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винною у тому, що 4 жовтня 2010 року, приблизно о 19 год., знаходячись в будинку по АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв разом із співмешканцем ОСОБА_8 між ними виникла сварка, під час якої останній взяв кухонний ніж і за волосся перетягнув ОСОБА_7 з кухні в зал, погрожуючи при цьому їй фізичною розправою. ОСОБА_7, діючи з метою захисту і зупинення протиправних дій ОСОБА_8, кухонним ножем, який вона мала при собі, завдала йому удар в праву руку, від якого він випустив ножа.
Після цього, ОСОБА_7 з метою помсти за вчинене відносно неї неправомірне посягання на її життя та здоров'я, взяла в ліву руку ніж, який випав з рук ОСОБА_8 і, діючи умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдала потерпілому двома ножами один удар в ліву пахвову область та не менше 12 ударів в область обличчя, шиї, тулуба та кінцівок, заподіявши йому колото різану рану лівої пахвової області, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, а також подряпини на щоках, скулах, передній частині грудної клітини, по одній колото-різаній рані у верхній третині шиї справа, надключичній області, плечах, животі, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_8 настала в період з 00 год. до 2 год. ІНФОРМАЦІЯ_2. від проникаючого колото-різаного поранення тулуба з пошкодженням лівої підпахвової артерії та вени, що ускладнилось гострою крововтратою.
У касаційній скарзі представник потерпілого просить судові рішення щодо засудженої ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного засудженій покарання внаслідок м'якості, посилаючись на те, що при призначенні їй покарання суд незаконно застосував вимоги ст. 69 КК України і не врахував того, що злочин вона вчинила у стані алкогольного сп'яніння. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив доводи апеляції потерпілого, належним чином їх не спростувавши.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженої ОСОБА_7 у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, грунтуються на зібраних органами досудового слідства та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дано всебічну, повну та об'єктивну оцінку, а злочинні дії засудженої правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК України.
Що ж стосується доводів касаційної скарги представника потерпілого про те, що суд при призначенні покарання засудженій ОСОБА_7 необгрунтовано застосував вимоги ст. 69 КК України, що потягло призначення їй надто м'якого покарання, без урахування тяжкості злочину та її особи та інших обставин, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як вбачається із матеріалів справи, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання повною мірою врахував як тяжкість вчиненого злочину, дані про її особу, так і обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема відношення засудженої до вчиненого злочину - а саме її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та те, що спричиненню потерпілому тілесних ушкоджень передували неправомірні дії самого потерпілого. З таким висновком суду обгрунтовано погодився й апеляційний суд, навівши у своїй ухвалі відповідні мотиви на спростування доводів апеляції представника потерпілого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає рішення суду про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким її визнано винною та засуджено, таким, що грунтується на вимогах закону.
Оскільки порушень вимог кримінального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_7 судових рішень судами першої та апеляційної інстанції у справі не допущено, тому касаційна скарга представника потерпілого підлягає залишенню без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року, колегія суддів
вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.
Міщенко С.М. Животов Г.О. Сахно Р.І.