"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/5283/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпака Ю.К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції про зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області про зобов'язання відповідача на підставі вимог п.9 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» не стягувати аліменти з надбавки непрацюючим пенсіонерам, яка виплачується йому у зв'язку з наявністю у нього непрацездатних дітей, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з листа Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ у Львівській області від 29.12.2009р. №1797/Б-20 позивачу стало відомо про те, що аліменти, які він сплачує, стягуються із всієї суми пенсії, включаючи надбавку непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, проте, на думку позивача, виплачувана йому на підставі ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» надбавка до пенсії є «іншою допомогою на дітей»в розумінні п.9 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає стягненню, що, однак, не було враховано відповідачем.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -обґрунтованими та законними, а тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою державного виконавця ВДВС Сокальського районного управління юстиції від 08.06.2007 року ВП №3931325 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1446, виданого 12.07.2004 року Сокальским районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Згідно з розпорядженням державного виконавця ВДВС Сокальського районного управління юстиції від 20.06.2007 року виконавчий лист №2-1446 був надісланий на виконання до Сокальського відділення Ощадного банку №6333 ВАТ «Державний ощадний банк України», де перебував по липень 2009 року.
З липня 2009 року виконавчий лист №2-1446 знаходиться на виконанні в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ у Львівській області й відповідно до листа останнього від 29.12.2009 року №1797/Б-20 та долученого до нього повідомлення про перерахунок пенсії з 01.01.2010 року позивачу проведено перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною сімейного стану (збільшення кількості утриманців), при якому враховано і три надбавки на утриманців - непрацездатних дітей віком до 18 років (п. «а»ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») в розмірі -по 286,50 грн. на кожну дитину.
Відповідно до ч. 6 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст.59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік коштів, на які не може бути звернуто стягнення, серед яких пунктом 9 частини першої передбачена допомога особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей, передбачені законодавством.
При цьому, позивач вважає, що одержувана ним надбавка на утриманців, передбачена п.«а»ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є «іншою допомогою на дітей»в розумінні п.9 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість такого твердження позивача з огляду на наступне.
Як вже вказувалось, позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) як колишній працівник органів внутрішніх справ.
В преамбулі вказаного Закону зазначено, що він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Метою зазначеного Закону є реалізація особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Умови, норми і порядок призначення пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим законом регулюються розділом ІІ Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стаття 16 якого закріплює надбавки та допомоги до пенсії за вислугу років, серед яких пунктом «а»передбачено надбавку непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втраті годувальника, - на кожного непрацездатного члена сім'ї, в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, проаналізувавши приписи вказаної статті, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказана надбавка є складовою частиною пенсії за вислугу років та не є «іншою допомогою на дітей, передбаченою законодавством»в розумінні ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», а тому стягнення аліментів зі всієї суми пенсії позивача, включаючи надбавку на непрацездатну дитину віком до 18 років, здійснюється відповідачем правомірно.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.
Постановлені у справі рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпак Ю.К.