31 січня 2013 року м. Київ К-37920/10
№ К-37920/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,
при секретарі: Луцак А.В.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бізнес-Новація»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010
у справі № 2а-12670/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бізнес-Новація»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Консалтингова компанія «Бізнес-Новація»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.02.2009 № 123/23-11/33152210, про порушення позивачем норм підпункту 1.23, ст.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI), а саме: занижено валовий дохід за 2007 рік та 9 місяців 2008 року на загальну суму 294290,00 грн. (до валових доходів не включено вартість безоплатно отриманих послуг від підприємств, державну реєстрацію яких скасовано); завищено валові витрати за 2007 рік, 9 місяців 2008 року на загальну суму 380341,00 грн., що складає витрати по операціях з постачальниками, державна реєстрація яких скасована (245241,00 грн.), або не підтверджені первинними документами (135100,00 грн.). Внаслідок цих порушень занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2007 рік та 9 місяців 2008 року на загальну суму 168658,00 грн. Крім того, податковим органом встановлено порушення позивачем норм 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за січень, квітень - вересень 2008 року на загальну суму 27020,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Новасистем», установчі документи якого скасовані у судовому порядку, внаслідок чого було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27020,00 грн. за січень, квітень-вересень 2008 року.
За наслідками висновків вказаного акту та адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2009 № 0002142311/0, від 15.06.2009 № 0002142311/1, від 20.08.2009 № 0002142311/2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 40530,00 грн. ( у т.ч. 27020,00 грн. - основний платіж та 13510,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та від 11.03.2009 № 0002152311/0, від 15.06.2009 № 0002152311/1, від 20.08.2009 № 0002152311/2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 242327,00 грн. ( у т.ч. 168658,00 грн. - основний платіж та 73669,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «КГ «Бізнес-Новація» (замовник) та ТОВ «Новасистем»(виконавець) було укладено договір від 01.01.2008 №01/01-08 про надання консультаційно-інформаційних послуг, на виконання якого протягом січня-вересня 2008 року виконавець виписав податкові накладні; сторони підписали акти виконаних робіт, а замовник перерахував грошові кошти на загальну суму 162120,00 грн. Вказані господарські операції були відображені позивачем у податковому обліку з податку на прибуток на збільшення суми валових витрат на вартість отриманих послуг та з податку на додану вартість із включенням сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно підпункту 7.4. пункту 7.4 цієї статті, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Абзацами 1 і 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обов'язкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинного документу. Частиною другої цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як свідчать копії приєднаних до справи актів виконання договору № 01/01-08 від 04.01.2008, підписаних між позивачем і ТОВ «Новасистем», податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Новасистем»на поставку інформаційно-консультативних послуг (а.с. 111-124, т.2), вони не містять опису змісту послуг, їх кількісні чи якісні характеристики. Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження чи використання результатів цих послуг, а відтак висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне збільшення позивачем суми валових витрат на вартість цих послуг, а суми податкового кредиту -на суму ПДВ, нарахованого у їх ціні відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.
У судовому процесі встановлено, що в бухгалтерському обліку, який ведеться позивачем, на момент перевірки контролюючим органом рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «А.С.С.О.», ТОВ «Дока-Техно», ТОВ «Медіа Мастер», ТОВ «Фахівець-Промо», ТОВ «ЮМ Практик»за надані послуги (маркетингові, інформаційно-консультаційні, послуги з розробки і проведення рекламних заходів) на загальну суму 294290,00 грн. Вказані юридичні особи були припинені у зв'язку з визнанням банкрутом або скасування державної реєстрації.
Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога -це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;.
Безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) (пункт 1.25 цієї статті).
За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
За змістом вказаних норм платник податку зобов'язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги, при цьому чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування податкового обліку у бік зменшення валових витрат.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З огляду на викладене, дійшовши правильного висновку про обов'язок позивача збільшити в податковому обліку суму валового доходу на 294290,00 грн., суди попередніх інстанцій, разом з тим, помилково вважали, що позивач зобов'язаний, крім того, зменшити суму валових витрат за ІV квартал 2007 року та ІІІ квартал 2008 року на загальну суму 245241,00 грн., попередньо віднесені до валових витрат у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «А.С.С.О.», ТОВ «Дока-Техно», ТОВ «Медіа Мастер», ТОВ «Фахівець-Промо», ТОВ «ЮМ Практик».
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 11.03.2009 № 0002152311/0, від 15.06.2009 № 0002152311/1, від 20.08.2009 № 0002152311/2 підлягають скасуванню частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 91965,38 грн., у тому числі 61310,25 грн. - основний платіж (245241,00 грн.х25%) та 30655,13 грн.(61310,25 грн.х50%) -штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бізнес-Новація»задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.03.2009 № 0002152311/0, від 15.06.2009 № 0002152311/1, від 20.08.2009 № 0002152311/2 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 91965,38 грн., у тому числі 61310,25 грн. -основний платіж та 30655,13 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписМ.І. Костенко
підписН.Є. Маринчак