19 лютого 2013 року м. Київ К/9991/12884/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бим М.Є.(доповідач), Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі №2а-2921/09 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 9732 грн., -
КРУ в Тернопільській області звернулось до суду з позовом про стягнення з СПДФО ОСОБА_4 коштів в сумі 9732 грн. в дохід Державного бюджету України на підставі п.8 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року та прийнято нову, якою позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року N2939-XII (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з наступними змінами та доповненнями, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, В державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до ст.10 Закону №2939-ХІІ Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: 7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; 9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення; 10) звертатися до суду в інтересах держави якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
На підставі п.8 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»КРУ може звертатись до суду у випадках коли підконтрольні установи одержали кошти за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Судом встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2009 року, контрольно-ревізійним відділом в Підволочиському районі проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Новосільської обласної комунальної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів за період з 01.02.2007 по 01.05.2009 (далі -Школа-інтернат), про що складено Акт ревізії від 24.06.2009 №27-21/36.
Ревізією визначення вартості та обсягів виконаних ремонтних робіт встановлено, що між Школою-інтернат та СПДФО ОСОБА_4 укладено договір підряду від 15.04.2007 на виконання робіт по капітальному ремонту спального корпусу на суму 200000,0 грн. та договір від 18.04.2008 №3 по капітальному ремонту даху спального корпусу і переходу із метало-профілю на суму 260000,0 грн. До укладених договорів додані договірні ціни, які є невід'ємною складовою договорів і визначені як динамічні.
Проведеною перевіркою актів виконаних робіт, встановлено завищення вартості робіт по капітальному ремонту даху спального корпусу і переходу із металопрофілю на загальну суму 9732,00 грн., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д. 1.1.-1-2000.
Так, до актів виконаних робіт безпідставно включалися окремі види робіт, які у свою чергу вже були враховані в інших розцінках, чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д. 1.1.-1-2000, а саме:
- в акті форми КБ-2в за серпень 2008 року включено роботу з навішування водостічних труб (шифр р8-26-1), хоча дана робота врахована в шифрі р8-26-3 «Влаштування водостічних труб»в кількості 120 м/п на загальну суму 1458,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку;
- в акті форми КБ-2в за липень 2008 року включено роботу з установки підвіконних і карнизних звисів (шифр р8-35-2), хоча дана робота врахована в шифрі р8-35-1 «Влаштування підвіконних і карнизних звисів»в кількості 392 м/п на загальну суму 5599,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку;
- в актах форми КБ-2в за травень-червень 2008 року включено роботу з установки підвісних жолобів (шифр р8-35-2), хоча дана робота врахована в шифрі р8-35-1 «Влаштування жолобів зі звисами»в кількості 214 м/п на загальну суму 2675,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку.
Відповідно до ч.2 ст.21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються лише через розпорядника бюджетних коштів.
Школа-інтернат утримується за рахунок коштів Державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Тобто, отримавши бюджетні кошти, СПДФО ОСОБА_4 набула статусу одержувача бюджетних коштів.
Враховуючи вищенаведене, правильними є висновок апеляційного суду про обґрунтованість вимоги КРУ про стягнення зайво отриманих бюджетних коштів.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: