"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/63018/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року у справі №2а-2032/11 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради)про визнання протиправним та скасування пункт 10 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 453 від 03.08.2010 «Про облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов»в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та зобов'язання поновити його в окремому списку осіб, що користуються правом позачергового одержання житлової площі.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 6 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Сумської міської ради №365 від 17.06.1993 позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії зі складом сім'ї 4 чоловіка (він, дружина та двоє неповнолітніх дітей), було поставлено на облік осіб, що користуються правом позачергового одержання житлової площі.
Рішенням відповідача № 66 від 27.02.1996 позивача включено до окремого списку осіб, що користуються правом позачергового одержання житлової площі як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії .
Разом з цим, рішенням від 03.08.2010 №453 позивача знято з квартирного обліку як забезпеченого середньою нормою житлової площі.
Згідно с..31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
За приписами п.1 ч.1ст.34 цього Кодексу потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Згідно з положеннями пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N470, рівень забезпеченості громадян жилою площею визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом з радами профспілок та періодично переглядаються вказаними органами.
Громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень, визначаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.
За приписами статті 48 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України, при цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (частина перша); при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі (частина друга); громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства (частина третя).
Відповідно до п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року N470, житлове приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті.
Разом з цим, під час розгляду справи судами не було з'ясовано, яка саме фактична житлова площа перебуває у користуванні позивача та чи є придбання його сином будинку підставою для зняття позивача з квартирного обліку.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради -задовольнити частково.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року -скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді: