14 лютого 2013 року м. Київ В/800/710/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів: Зайця В.С (суддя-доповідач), Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П. перевіривши заяву малого колективного науково-виробничого підприємства фірми «Хелп»про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року у справі за позовом малого колективного науково-виробничого підприємства фірми «Хелп»до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішення,
Мале колективне науково-виробниче підприємство фірма «Хелп»звернулося до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року, прийнятої за результатами розгляду справи за їх позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішення.
Вважає, що на відміну від інших своїх рішень, копії яких заявник додав до своєї заяви, в ухвалі від 13 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України неоднаково застосував норми матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Безпосередньо посилається на те, що Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовано норму частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено перехід до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, права власності, права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Зокрема зазначає, що постановою Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, в задоволенні позову, в якому він просив визнати нечинним та скасувати рішення п'ятнадцятої сесії VI скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 09 вересня 2011 року «Про розгляд заяви МКНВП фірми «Хелп», зобов'язати відповідача у встановлений законом строк розглянути на черговій сесії питання щодо надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2 га за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, проспект Дніпровський, район Набережної, під об'єктом нерухомого майна, що йому належить, без зміни цільового призначення -відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу позивача, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, проспект Дніпровський, район Набережної, перейшло до позивача з моменту переходу у його власність нерухомого майна, що знаходяться на даній земельній ділянці.
На відміну від вищенаведеної справи, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2006 року залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Автобусний парк 13527»до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення сесії від 28 грудня 2004 року стосовно відмови в оренді земельної ділянки, на думку заявника, дійшов до протилежного висновку, а саме, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.
Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України і в справі за позовом ОСОБА_5 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання дій неправомірними та скасування рішення - К/9991/1544/11 та у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Кримтютюн»до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення -К/9991/41769/11.
З наведеного вбачається, що при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права в першому випадку касаційний суд вважає, що при придбанні жилого будинку, будівлі чи споруди право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, у нового власника виникає безпосередньо з моменту набуття права власності на відповідний жилий будинок, будівлю чи споруду незалежно від моменту отримання відповідних документів про право власності або користування земельною ділянкою, а в другому випадку -лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2008 року, додана позивачем до заяви, не може бути такою, що підтверджує неоднаковість застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки предметом позову в цій справі було визнання нечинним рішення 31 сесії Української міської ради IV скликання від 29 березня 2005 року «Про скасування рішення виконкому № 302 від 27 вересня 2001 року «Про надання дозволу на оформлення права власності на майно: будинок для читання книжок та навіси для настільних ігор -яке належить малому науково-воробничому підприємству «Хелп»і знаходиться у м. Українка, в районі набережної»та рішення 37-ої сесії Української міської ради IV скликання від 30 серпня 2005 року «Про скасування рішення 11 сесії Української міської ради XXIV скликання від 06 березня 2003 року «Про затвердження техдокументації та надання в оренду земельної ділянки площею 0,20 га в м. Українка, пр. Дніпровський, в районі набережної під будівництво і реконструкцію будівель, які належать МНВП-фірми «Хелп», тобто різні за змістом спірні правовідносини. Крім цього суд касаційної інстанції, вирішуючи дану справу, не використовував положення статтей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.
Постанова Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року на думку колегії суддів також не може бути визнана такою, що підтверджує неоднаковість застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки предметом розгляду даної справи були позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішень відповідача від 11 жовтня 2007 року та 09 жовтня 2008 року, якими відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення договору оренди у зв'язку із тим, що позивач не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням.
На думку колегії суддів також не може бути визнана такою, що підтверджує неоднаковість застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2006 року, на яку посилається позивач, оскільки дану справу вирішено із застосуванням положень Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що заява Підприємства відповідає вимогам статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, спірні правовідносини у справах, на судові рішення в яких посилається заявник, регулюються одними і тими самими нормами матеріального права, а саме статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.
Прийняті за результатами розгляду вказаних справ рішення є різними за змістом, а тому справа за позовом малого колективного науково-виробничого підприємства фірми «Хелп»до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішення може бути допущена до перегляду Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом малого колективного науково-виробничого підприємства фірми «Хелп»до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: