Головуючий у 1-й інстанції: Малков В.В.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"11" квітня 2012 р. Справа № 2а-1711-1267-11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Кузьменко Л.В.
Пасічник С.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "31" травня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.05.2011 року адмінпозов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача.
Зобов"язано відповідача перерахувати і виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням отриманої допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати в частині незадоволення позову та прийняти нову постанову про його задоволення у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги, зважаючи на таке.
Позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, інвалідність пов"язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням, довідкою МСЕК .
Абзацом 2 ч. 4 ст. 48 Закону №796 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам 2 групи у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст.48 цього Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Як визначено ч.5 ст.48 Закону органам соціального захисту населення за місцем проживання постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС делеговано повноваження із здійснення виплат, зокрема, щорічної домоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач постійно проживає у м.Кузнецовську Рівненської області, отже виплати, передбачені ст.48 Закону №796 їй проводяться відповідачем - УПСЗН.
Згідно з листом УПСЗ від 30.03.11 в лютому 2011 року позивач отримала від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 120 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою №562. Розмір виплати щорічної допомоги на оздоровлення, встановлений постановою №562 для інвалідів 2 гр., не відповідає розміру щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої для вказаних осіб абзацом 2 ч. 4 ст. 48 Закону №796. Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при нарахуванні і виплаті допомоги на оздоровлення слід застосовувати розмір, передбачений ст. 48 Закону №796 для інвалідів 2 групи - 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати (з 1 січня 2011 року) був визначений у Законі України „Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Таким чином, відповідач незаконно провів позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 120 гривень.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для захисту та відновлення порушеного права позивача необхідно зобов»язати відповідача:
зробити перерахунок і виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, врахувавши розмір отриманої позивачем допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Щодо вимоги позову в частині зобов»язання відповідача здійснювати позивачу виплату допомоги на оздоровлення, у встановленому законом розмірі, в майбутньому, слід зазначити, що в позові не наведено фактів невизнання, оспорювання чи порушення відповідачем відповідного права позивача після звернення з позовом до суду. Тому у задоволенні вказаних вимог позову слід відмовити (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).
Стосовно вимоги про нарахування і виплату позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю, як інваліду 2 групи, інвалідність якого пов»язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з ч.1 ст.48 Закону №796 одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - ЗО мінімальних заробітних плат.
Отже право на отримання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.1 ст.48 цього Закону, мають особи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також діти та сім»ї померлих ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
В свою чергу, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що вона є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.
На думку апеляційного суду, відсутні підстави для скасування оскарженої постанови, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "31" травня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області майд. Незалежності, 1,м. Кузнецовськ,Рівненська область,34400