ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
11 год. 05 хв.
м. Київ
24.11.2008 р. № 11/201
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,
за участю представника позивача Сінєльнік Р.В.,
представників відповідача Мужаровської Н.С., Шаліної С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Акціонерного комерційного банку "Сітібанк (Україна)"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі
з великими платниками податків
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000124310/3 від
22.05.2008р.
Акціонерний комерційний банк "Сітібанк (Україна)" (надалі АКБ "Сітібанк (Україна)", позивач) звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ у м. Києві по роботі з впп, відповідач) № 0000904310/3 від 22.05.2008р.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачем допущено описку при написанні прохальної частини позовної заяви, оскільки всі матеріали справи (вступна частина позовної заяви) свідчать про оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000124310/3 від 22.05.2008р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 11.10.2007р. № 859/43-10/21685485, на підставі якого було прийняте спірне повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
Банком правомірно включено до складу валових витрат витрати з формування страхового резерву, що відповідає пп. 5.2.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно якого до валових витрат відносяться суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно пп. 12.2.2 закону, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно, в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками і т.д., визнаними нестандартними за методикою, яка встановлена Національним банком України. Тобто, умовою створення страхового резерву є ризик неповернення коштів, а не наявність фактичної заборгованості.
Стверджуючи про неправомірність встановленого порушення в частині формування банком страхового резерву, позивач посилається на судову практику вищих судових інстанцій згідно з якою, судами визнається правомірним формування банківськими установами в податковому обліку за рахунок валових витрат страхових резервів на позабалансові операції (за якими відсутня заборгованість перед банком), зокрема, під безвідкличні гарантії, поруки та авалі. Відсутність заборгованості перед банком за наданими, зокрема, гарантіями, поруками та авалями не може свідчити про відсутність ризиків неповернення основного боргу, якщо такі зобов'язання банку (гарантії, поруки та авалі) є безвідкличними.
Крім того, висновок про правомірність включення розглядуваних сум до складу валових витрат підтверджується листом Національного банку України від 9 лютого 2007 року № 43-212/727-1404, в якому зазначається, що банк має законні підстави на формування резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими зобов'язаннями з надання клієнтам коштів та віднесення до складу валових витрат в межах, встановлених Законом про оподаткування.
Заниження валового доходу при продажу автомобілів яке встановлене під час перевірки позивач вважає безпідставним, оскільки порядок обчислення валових доходів при продажу основних фондів 2 групи визначений у пп. 8.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», а не пп. 4.1.1, який помилково застосовується СДПІ. При цьому пп. 8.4.4 передбачає, що до валових доходів включається тільки сума перевищення вартості продажу над балансовою вартістю групи основних фондів.
Окрім того, відповідно до пп. 4.2.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»сума податку на додану вартість до валових доходів не включається.
Тому при обчисленні валового доходу від продажу автомобілів банк зменшив вартість групи на вартість продажу автомобілів, і це зменшення було здійснене без врахування суми ПДВ. Тобто, банком було дотримано усіх вимог Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
Правомірним також вважає позивач, включення до вартості груп основних фондів суми ПДВ, сплаченої при придбанні легкових автомобілів.
Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»містить чіткий припис (пп. 5.3.3, ч.3) що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.
Неправомірним позивач вважає також застосування до банку штрафних санкцій згідно пп. 17.1.3 та 17.1.6 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На думку банку, СДПІ неправильно здійснено розрахунок штрафних санкцій. При сумі донарахованого податку 53 740, 02 грн. сума штрафу не може перевищувати 100% цієї суми (50% за пп. 17.1.3 та 50% за пп. 17.1.6), тобто 53 740, 02 грн..
Безпідставним є застосування штрафу за пп. 17.1.6, оскільки, по-перше, жодну посадову особу банку не засуджено за злочин щодо ухиляння від оподаткування, і, по-друге, встановлена сума заниженого податкового зобов'язання (53 740,02 грн.) не досягає рівня великого розміру, визначеного Кримінальним кодексом України: у 2004 році ця сума складала 184 500 грн., у 2005 році - 393 000 грн., у 2006 році - 525 000 грн., у 2007 році - 600000 грн..
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та обґрунтовані тим, що позивачем суми витрат на формування страхового резерву за операціями по наданих гарантіях та авалях безпідставно віднесені до складу валових витрат. Стверджує, що банки, а також будь-які небанківські установи зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством. Необхідною умовою для формування такого резерву є наявність основного боргу. Окрім того, щодо вирішення судами аналогічних спорів, відповідач посилаючись на Постанову прийняту колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 27.05.2008р. стверджує про обґрунтованість своєї позиції в питанні формування банками страхових резервів, а у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
З посиланням на висновки перевірки, відповідач зазначає про порушення позивачем пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме: проведення нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям чим завищено амортизаційні відрахування на суму 119 505,99 грн.
Відповідні роз'яснення, а також позиція ДПА України в питаннях оподаткування операцій з придбання автомобілів викладені у листах №14787/7/15-1117 від 27.07.2005р., № 4210/7/31-610 від 23.08.2007р., у зв'язку з чим оскаржуване повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, а у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
СДПІ у м. Києві по роботі з впп проведено виїзну планову перевірку АКБ «Сіті банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р. за результатами якої складено акт № 859/4310/21685485 від 11.10.2007р. (у належним чином засвідченій копії наявний у матеріалах справи).
На підставі висновків вказаного акту про порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та за результатами оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій за платежем «податок на прибуток банківських організацій» відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000124310/3 від 22.05.2008р., яким донараховано 2 883 082, 71 грн. (в тому числі 50 883, 10 грн. основний платіж, 2 832 199, 61 грн. штрафні санкції).
Встановивши обставини справи суд визнає такими, що відповідають чинному законодавству висновки податкового органу викладені у акті перевірки від 11.10.2007р. щодо порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виходячи з наступного.
Як про те зазначено у акті перевірки та підтверджується матеріалами справи (письмове обґрунтування позовних вимог від 03.09.2008р. надані на вимоги суду), позивачем протягом перевіряємого періоду проводилось формування страхового резерву під: гарантії без грошового покриття, що відкривались на базі договорів оренди між бенефіціаром та принципалом; гарантії без грошового покриття, що відкривались на базі договорів з поставки товару між бенефіціаром та принципалом; гарантії без грошового покриття (за умови отримання контргарантії); гарантії без грошового покриття, що відкривались на базі угод авалювання векселів між бенефіціаром та принципалом; авалі. Формування страхового резерву з віднесенням до складу валових витрат відповідного податкового періоду відображалось банком проводками Дт 7701 "Відрахування в резерви під заборгованість інших банків" Кт 3690 "Резерви за виданими зобов'язаннями" та Дт 7702 "Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам" Кт 3690 "Резерви за виданими зобов'язаннями", а зменшення сум страхового резерву відображалось банком проводками Дт 3690 "Резерви за виданими зобов'язаннями" Кт 7701 "Відрахування в резерви під заборгованість інших банків" та Дт 3690 "Резерви за виданими зобов'язаннями" Кт 7702 "Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам".
Враховуючи, що вимог по сплаті по вищевказаних гарантіях та авалям до банку не надходило, не встановлено фактичного перерахування банком коштів по наданих гарантіях та авалях, відсутньою відповідно була фактична заборгованість по наданих гарантіях та авалях, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за перевіряємий період, внаслідок чого завищено (з урахуванням заниження) суму валових витрат в частині формування страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобов'язаннями) на загальну суму 11 410 147, 39 грн., в т.ч. по періодах: 1 квартал 2005р., 1 півріччя 2005р., 3 квартали 2005р., 2005 рік, 1 квартал 2006р., 1 півріччя 2006р., 3 квартали 2006р., 2006 рік, 1 квартал 2007р., 1 півріччя 2007р..
Відповідно до пп. 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 того ж Закону встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх основної діяльності згідно з законодавством.
Згідно підпункту 12.2.2 зазначеної статті закону, створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України, а також за кредитами, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону. При цьому підлягають врахуванню положення підпункту 12.2.3 цієї статті, яким передбачено, що базою для розрахунку страхового резерву, що відноситься до валових витрат, є сума боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та перуками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передбачений ними порядок створення банками страхових резервів за рахунок збільшення валових витрат стосується страхових резервів для відшкодування можливих збитків за активними операціями, що відносяться згідно законодавства до їх господарської діяльності, по яких у банка наявна дебіторська заборгованість.
Саме в такому розумінні страхового резерву підпункти 12.2.1, 12.2.2 та 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) кореспондуються з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону.
Джерелом відшкодування можливих збитків банків від операцій по наданим гарантіям і порукам, за якими відсутня заборгованість в розумінні підпунктів 12.2.1, 12.2.2 та 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 цього Закону є доходи майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону, а не валові витрати.
Таким чином, твердження податкового органу щодо створення банком страхового резерву за рахунок валових витрат для покриття ризиків неповернення основного боргу за активними банківськими операціями, зокрема для кредитних операцій - за коштами, які фактично надаються у користування, суд визнає таким, що відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства.
Враховуючи відсутність виплат по наданим гарантіям, авалям під які сформовано страховий резерв з віднесенням відповідних сум на валові витрати, у банку не виникло ризику неповернення основного боргу, який є умовою включення витрат на формування банком страхового резерву до складу валових витрат в розумінні положень Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, у банку відсутній ризик неповернення йому боргу за коштами, які фактично не надані позичальникам (дебіторам), а виявлені перевіркою факти завищення (з урахуванням заниження) суми валових витрат в частині формування страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобов'язаннями) на загальну суму 11 410 147, 39 грн. судом підтверджуються як такі, що свідчать про допущені позивачем порушення пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо встановлених порушень пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд відзначає наступне.
Заниження валових доходів на загальну суму 11 427, 67 грн. виявлено під час перевірки правильності відображення в декларації (півріччя 2005р., 9 місяців 2005р., 2005 рік) доходів від надання (продажу) небанківських послуг, що входять до складу об'єкту оподаткування. В акті перевірки щодо вказаного порушення зазначено про неправомірність включення банком до договірної ціни вартості продажу автомобілів суми податку на додану вартість, як те передбачено умовами договорів купівлі-продажу автомобілів укладених з фізичними особами від 14.04.2005р. № 14-В, від 13.04.2005р. № 16-В.
Зазначене порушення позивачем не спростовано, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає включення до валового доходу загальних доходів від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
В частині встановленого порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»яке призвело до завищення амортизаційних відрахувань в розмірі 119 505, 99 грн. в акті перевірки зазначено про неправомірність проведення амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям.
Так, згідно договорів купівлі-продажу АКБ "Сітібанк (Україна)" придбані транспортні засоби, які введені в експлуатацію з віднесенням до II групи основних засобів з сумами податку на додану вартість. Про укладені договори в акті перевірки зазначено на ст. 48, встановлені факти позивачем не оспорюються, копії договорів про які зазначено в акті залучені до матеріалів справи.
Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість " із змінами та доповненнями, визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включаються до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що сплату податку на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.
Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Оскільки у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутні норми щодо формування валових витрат в даній ситуації, придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, сума податку на додану вартість сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до основних фондів, не включається до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів.
З урахуванням наведеного, позивачем в порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проведено нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям, що призвело до завищення загальної суми амортизаційних відрахувань на суму 119 505, 99 грн.
Відповідно до пп. 17.1.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в 3 000 разів і більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно ст. 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 цього закону.
У пп. 6.1.1 п. 6 ст. 6 вказаного закону зазначено, що податкова соціальна пільга визначається в розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 01 січня звітного податкового року.
Таким чином, заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах, визначеного Кримінальним кодексом України: у 2004 році є 184 500 грн., у 2005 році - 393 000 грн., у 2006 році - 525 000 грн., у 2007 році -600 000 грн.
Згідно розрахунку суми визначеного податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій (залучено до матеріалів справи) загальна сума виявленого під час перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 3 231 768, 54 грн. та з урахуванням завищення на суму 3 180 885, 44 грн. донарахуванню в силу положень пп. «б»4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягає податку 50 883, 10 грн.
Зважаючи на викладене висновки про порушення, що призвели до заниження, з врахуванням завищення, податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 50 883, 10 грн. в тому числі по періодах: 3 квартал 2004р. завищення на суму 69 271, 24 грн., 4 квартал 2004р., 1 квартал 2005р. заниження на суму 9 814, 99 грн., 29 550, 48 грн., 2 квартал 2005р. завищення на суму 10 173, 29 грн., 3, 4 квартали 2005р., 1, 2, 3, 4 квартали 2006р. заниження на суму 168 931, 80 грн., 12 350, 60 грн., 466 693, 47 грн., 354 517, 65 грн., 76 725, 25 грн., 1 799 728, 84 грн., 1 квартал 2007р. завищення на суму 3 101 440, 91 грн., 2 квартал 2007р. заниження на суму 13 455, 45 грн., суд визнає такими що відповідають чинному законодавству а вимоги позивача щодо визнання нечинним оспорюваного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -02.12.2008.