01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
21.10.08 р. № 10/102-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання -Єрмак Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Собчак А.О. -представник за дов. № 20527/08 від 06.10.2005 р.;
від відповідача: Злотківська І. Г. -представник за дов. б/н від 08.08.2008 р.;
від третьої особи: не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»на рішення господарського суду Київської області від 05.05.2008 року
у справі № 10/102-08 (суддя Тищенко О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автор», м. Київ
до Державного підприємства «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України, смт. Коцюбинське Київської області
третя особа, яка
не заявляє самостійних
вимог на предмет спору
на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській області, м. Київ
про визнання права користування та усунення перешкод в користування майном
За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд
У лютому 2008 року червні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автор»(далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою до Державного підприємства «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України (далі по тексту -відповідач), в якій просить визнати за ТОВ «Автор»право користування нежитловим приміщенням деревообробного цеху площею 1328,4 кв.м. та територією 70 кв.м. в порядку та на умовах, встановлених договором оренди від 15.05.1998р. №201/1998/ГоловКЕУ та додатковою угодою від 19.04.2002р., яка є невід'ємною частиною та зобов'язати ДП «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України припинити будь-які дії, які перешкоджають ТОВ «Автор»користуватись нежитловим приміщенням деревообробного цеху площею 1328,4 кв.м. та територією 70 кв.м. в порядку та на умовах, встановлених договором оренди від 15.05.1998р. №201/1998/ГоловКЕУ та додатковою угодою від 19.04.2002р., яка є невід'ємною частиною.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не визнає за позивачем права користування орендованим приміщенням та чинить йому перешкоди у здійсненні статутної діяльності на орендованих площах. Відповідач безпідставно, без попередження позивача відключив орендовані площі від електропостачання, що призвело до повної зупинки діяльності позивача.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.05.2008 року у справі № 10/102-08 (далі по тексту - оскаржуване рішення) в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»до Державного підприємства «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України було відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р. апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.07.2008 р. за участю представників сторін. Ухвалами апеляційного суду від 15.07.2008 року та від 09.09.2008 р. розгляд справи вікладався. В судовому засіданні 07.10.2008 року оголошувалась перерва на 21.10.2008 року на 14-05.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. змінено склад колегії суду у справі та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Агрикова О.В. та суддя Зеленіна Н.І.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача скористалися наданим їм ст. 96 ГПК України процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, та просять суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін. На виконання вимог апеляційного суду подали оригінали договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року, додаткової угоди від 19.04.2002 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року, додаткової угоди №3д/2002 від 20.11.2002 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року, додатку від 22.11.2002 р. до договору оренди нежитлових приміщень.
Представник третьої особи в судовому засіданні усно зазначив, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській області не заперечує проти продовження договору оренди, однак в вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано договором оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року (а.с.11-19). Відповідно умов вказаного договору, а саме:
- п.п.1.1., 1.2. відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування для промислової діяльності нежитлове приміщення деревообробного цеху -1328,4 кв.м. території -70 кв.м., розташованих за адресою смт. Коцюбинське, вул. Будівельна, 17, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки майна і становить 416335 грн., 13554 грн.;
- п.3.4. строк оренди за цим договором з моменту підписання по 15.05.2002 р.;
- п.п.5.2., 5.3. зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань та на інших засадах, що передбачені законодавчими актами України;
- п.5.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренду протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.
На виконання п.1.4. договору оренди нежитлових приміщень, між сторонами було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, ділянки території в оренду від 15.05.1998 р., що є додатком №2 до Договору (а.с.21).
Крім цього, між сторонами було підписано Додаткову угоду від 19.04.2002 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року (а.с.28).
Вказаною додатковою угодою було внесено зміни у п.п.1.1., 1.2., 3.4. договору та викладено їх в наступній редакції:
«Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Автор»прийняло приміщення для виробництва будівельних деталей з деревини і плит на деревній основі та проведення робіт по ремонту будов і споруд невиробничого призначення.
Розмір орендної плати визначається на підставі Постанови КМ України №75 від 19.01.2000 р.
Строк дії договору оренди по 15.11.2002 р. включно (як домовились сторони).».
Листом від 05.11.2007 р. №278 (а.с.47) відповідач повідомив позивача про небажання в майбутньому продовжувати дію договору оренди №201/1998/ГоловКЕУ, у зв'язку з виробничої необхідністю та неналежним виконанням ТОВ «Автор»зобов'язань за договором, а також зобов'язав позивача 15.11.2007 р. передати відповідачу орендоване майно.
Позивач листом від 14.11.2007 р. (а.с.48-50) повідомив відповідача про відсутність порушень з боку ТОВ «Автор»положень спірного договору та зазначив, що на підставі Додаткової угоди від 19.04.2002 р. до договору оренди, та враховуючи п.5.6. договору, останній був продовжений на 4 роки і 6 місяців, тобто до 15.05.2007 р. Оскільки за період з 15.05.2007 р. до 15.06.2007 р. ні відповідач, ні позивач не заявили про припинення дії договору, на підставі п.5.6. договору, він був продовжений на той самий термін.
Відповідач листом за №295 від 16.11.2007 р. (а.с.51-52) повідомив позивача про те, що розмір орендної плати визначений в Додатковій угоді є погодженим і просив до 20.11.2007 р. повернути на адресу відповідача підписані примірники угоди.
Крім цього, 16.11.2007 р. відповідач звернувся з листом №296 (а.с.53) до позивача, яким вимагав погасити заборгованість за договором оренди і просив позивача 25.11.2007р. о 10:00 год. звернутись до адміністрації відповідача з питань складення акту приймання-передачі нерухомого майна у зв'язку із припиненням з 16.11.2007р. договору оренди №201/1998/ГоловКЕУ.
У відповідь на вказані листи, позивач надіслав відповідачу лист від 26.11.2007 р. (а.с.54-55), в якому вказав про згоду на підвищення орендної ставки в 15% з врахуванням коефіцієнта 0,7, тобто на 10,5%, оскільки це відповідає Постанові КМ України від 27.12.2006 р. №1846.
Також, листом №27 від 16.11.2007 р., у зв'язку із відсутністю електроенергії в приміщенні столярного цеху, позивач прохав відповідача усунути неполадки та забезпечити господарчу дільницю столярного цеху електроенергією (а.с.56).
Про відсутність на підприємстві позивача електроенергії, позивачем було складено акт від 21.11.2007 р. (а.с.58)
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2007 р. №3/317, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. (а.с.29-40) та Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 р. (а.с.78-82) за позовом ДП «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України до ТОВ «Автор», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача -Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору оренди та повернення майна встановлено, що на підставі ст. 260 ЦК УРСР спірний договір оренди був продовжений на невизначений термін.
Господарський суд першої інстанції, враховуючи повідомлення позивача про відмову відповідача від спірного договору, та з урахуванням вимог ст. 763 ЦК України, дійшов до висновку про припинення дії договору №201/1998/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою смт. Коцюбинське, вул. Будівельна, 17, «Київський ДОЗ»з 14.02.2008 року, тобто після спливу трьох місяців з дати повідомлення про відмову від договору.
Та, оскільки, договір №201/1998/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень, припинив свою дію, місцевий суд визнав вимоги позивача необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія апеляційного суду погоджується з резолютивною частиною рішення, однак вважає, що мотивувальна частині рішення господарського суду Київської області від 05.05.2008 року у справі №10/102-08 підлягає зміні, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи те, що спірні правовідносини не припинились і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України та ГК України, то до спору підлягають застосуванню положення ЦК України та ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Так, відповідно до частини шостої статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої 1 статті 759 ЦК України та частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди.
Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, - закінчення строку, на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Як вже зазначалося вище, договір оренди нежитлових приміщень №201/1998/ГоловКЕУ було укладено на строк з 15.05.1998 року по 15.05.2002 року. Додатковою угодою від 19.04.2002 р. строк договору оренди було продовжено до 15 листопада 2002 року. Тобто, дія основного договору складає 4 роки та 6 місяців.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Також, між сторонами було укладено додаткову угоду №3д/2002 від 20.11.2002 року до договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року. Відповідно умов цієї угоди (п.п.1.1., 1.2.), внесені зміни в п.1.3. додаткової угоди від 19 квітня 2002 р. до договору оренди № 201/1998/Головку від 15.05.1998 р. про зміну терміну дії договору оренди, було визнано недійсними з 15 листопада 2002 року та внесено зміну до п.3.4. договору оренди №201/1998 від 15.05.1998 р. і викладено його в наступній редакції, а саме:
«п.3.4. Строк дії за цим Договором вважати терміном на 5 (п'ять) років, тобто з 15 листопада 2002 року по 15 листопада 2007 року включно, на тих самих умовах».
Вказана угода була занесена ДП «Київський деревообробний завод» до книги обліку договорів оренди, що підтверджується відповідним записом в належним чином завіреній копії цієї книги, наданій відповідачем на вимогу апеляційного суду, з якої також вбачається, що примірник угоди було отримано повноважним представником ТОВ «Автор».
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду за наслідками розгляду матеріалів справи встановила, що дія договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року припинилася у зв'язку із закінченням строку на який він укладався, оскільки протягом одного місяця позивач заперечив проти продовження строку його дії, що підтверджується листом від 05.11.2007 р. №278 (а.с.12).
Щодо посилань позивача на укладений між сторонами додаток від 22.11.2002 р. до договору № 201/1998/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень, колегія апеляційного суду зазначає, що вказаний додаток не може братися судом до уваги, оскільки, по-перше, він суперечить додатковій угоді №3д/2002 від 20.11.2002 року; по-друге, листом №303/116/195 від 10.04.2008 р. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, на лист відповідача №112 від 04.04.2008 р., повідомило, що додаткова угода від 22.11.2002 р. до договору оренди №201/1998/ГоловКЕУ з ним не погоджувалась і по книгам реєстрації не значиться; по-третє, цим додатком не було внесено змін до п.3.4. основного договору, і тому, є підстави вважати, що вказаний пункт договору є чинним в редакції додаткової угоди №3д/2002 від 20.11.2002 року до договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року.
Тому, позовні вимоги в частині визнання за ТОВ «Автор»право користування нежитловим приміщенням деревообробного цеху площею 1328,4 кв.м. та територією 70 кв.м. в порядку та на умовах, встановлених договором оренди від 15.05.1998р. №201/1998/ГоловКЕУ та додатковою угодою від 19.04.2002р., яка є його невід'ємною частиною, задоволенню не підлягають.
В частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ДП «Київський деревообробний завод»Міністерства оборони України припинити будь-які дії, які перешкоджають ТОВ «Автор»користуватись нежитловим приміщенням деревообробного цеху площею 1328,4 кв.м. та територією 70 кв.м. в порядку та на умовах, встановлених договором оренди від 15.05.1998р. №201/1998/ГоловКЕУ та додатковою угодою від 19.04.2002р., яка є його невід'ємною частиною слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, зокрема право володіння і право користування.
Апеляційним судом, враховуючи вимоги наведеної статті, встановлено, що позивач згідно договору оренди набув права володільця чужого майна на період з 15.05.2007 р. по 15.11.2011 р.
Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
Проте, заявлена позивачем вимога не відповідає способам захисту порушеного права, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб'єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявляючи позовну вимогу про припинення будь-яких дій, які перешкоджають користуватись нежитловим приміщенням деревообробного цеху площею 1328,4 кв.м. та територією 70 кв.м. в порядку та на умовах, встановлених договором оренди від 15.05.1998 р. №201/1998/ГоловКЕУ та додатковою угодою від 19.04.2002 р., позивач не зазначив, які саме дії забороняється відповідачеві вчиняти. Крім цього, як встановлено вище, договір оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року припинив свою дію з 15.11.2007 р.
Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині, також відсутні.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку про відсутність підстав в задоволенні апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»на рішення господарського суду Київської області від 05.05.2008 року по справі №10/102-08 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 05.05.2008 року по справі №10/102-08 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 10/102-08 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Зеленіна Н.І.
Агрикова О.В.
Дата відправки 24.10.08