ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
01.10.2008 р. № 8/305
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»
до Енергетичної регіональної митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін
від позивача: Волосна Я.О. за дов. № 2Д-08 від 28.12.2007 р.
від відповідача: Волосович С.К. за дов. № 22/1-475 від 18.01.2008 р.
Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Енергетичної регіональної митниці про визнання незаконними дій по відмові в задоволенні заяви позивача від 31.03.2008 р. № 05-14/2-01185 про надання дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення у квітні 2008 року в режимі «імпорт»природного газу, код УКТЗЕД 2711 210000 в обсязі 2 300 000 000 куб. м. та зобов'язання надати позивачу дозвіл на подання тимчасової декларації на переміщення у квітні 2008 року в режимі «імпорт»природного газу, код УКТЗЕД 2711 210000 в обсязі 2 300 000 000 куб. м.
13.06.2008 р. від позивача через Загальний відділ заява про зміну позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної регіональної митниці від 02.04.2008 р. про відмову в митному оформленні природного газу в обсязі 2 300 000 000 куб. м., запланованого на переміщення у квітні 2008 року, із застосуванням тимчасової декларації, яке оформлене шляхом накладення 02.04.2008 р. резолюції заступника начальника Енергетичної регіональної митниці Брича В.М. «У випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації відмовлено»на заяві Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» № 05-142/2-01185 від 31.03.2008 р.
Позивач позовні вимоги підтримав і пояснив, що посадові особи Енергетичної регіональної митниці відмовили ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»у митному оформленні на підставі тимчасової декларації переміщення природного газу в квітні 2008 року, посилаючись на неподання позивачем документального підтвердження дати початку переміщення газу на підставі п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958.
На думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для відмови в митному оформленні природного газу, оскільки позивач надав усі передбачені законом документи у встановлені строки.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилався на те, що ст. 82 Митного кодексу України та Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), не вбачається обов'язковість прийняття позитивного рішення уповноваженою особою митного органу про митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової декларації за результатами розгляду заяви підприємства, а, навпаки, із статті 82 Митного кодексу України випливає альтернатива прийняття рішення виходячи з обставин переміщення товарів через митний кордон України.
Крім того, відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України»№ 163 від 05.03.2008 р., пунктом 2 якої установлено Державній митній службі проводити починаючи з 1 березня 2008р. попереднє митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України, виключно Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Митного кодексу України, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Пунктом 2 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту, затвердженим наказом Державної митної служби України № 932 від 30.12.2003 року, передбачено, що декларування товарів із застосуванням тимчасової декларації можливе виключно за бажанням декларанта, якщо, зокрема, товари переміщуються трубопровідним транспортом.
ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»є суб'єктом господарювання з постачання природного газу з території Російської Федерації на територію України за договором купівлі-продажу природного газу в 2006-2028 роках від 02 лютого 2006 року, укладеному з Компанією ROSUKRENERGO AG (юридична особа Швейцарської Конфедерації). За умовами контракту право власності на природний газ від Компанії ROSUKRENERGO AG до позивача переходить на кордоні з Російською Федерацією.
Пунктом 2.3 Порядку застосування тимчасової декларації встановлено, що дозвіл на здійснення декларування із застосуванням тимчасової декларації надається суб'єкту господарської діяльності, що переміщує товари через митний кордон за умови, що цей суб'єкт є резидентом України; не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зі сплати штрафів за порушення митних правил; зовнішньоекономічна операція відповідає видам економічної діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резиденти -юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Отже, в розумінні п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»є резидентом України.
Позивач не має заборгованості зі сплати податків і зборів, а навпаки, 31 березня 2008 року перерахував на поточний рахунок відповідача 416 978 500,00 грн. податку на додану вартість за імпортований в квітні поточного року імпортований природний газ, про що свідчить платіжне доручення № 56 від 31 березня 2008 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Основним видом господарської діяльності позивача, згідно зі статутом, є постачання природного газу споживачам, в тому числі й імпортованого походження, а тому зовнішньоекономічна операція з купівлі-продажу природного газу, що надходить з території Російської Федерації, відповідає видам економічної діяльності позивача.
Отже, позивач відноситься до тих суб'єктів господарювання, які мають право скористатися спрощеним порядком митного оформлення, передбаченим ст. 82 Митного кодексу України та Порядком застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту.
Пунктами 3.1 та 3.2 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту передбачено, що рішення про митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації приймається начальником або вповноваженою посадовою особою митного органу на підставі заяви підприємства протягом наступного робочого дня після дати реєстрації заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2008 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою № 05-14/2-01185 від 31.03.2008 р. про надання дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення у квітні 2008 року в режимі «імпорт»природного газу в обсязі 2 300 000 000 (два мільярди триста мільйонів) кубічних метрів. У відповідності до Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту заява позивача мала бути розглянута не пізніше 01.01.2008 р.
Пунктом 3.4. Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), передбачено, що рішення про митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації оформлюється шляхом накладення на обох примірниках заяви резолюції «Випуск у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації дозволено».
У разі прийняття рішення про відмову в митному оформленні товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації на обох примірниках заяви накладається резолюція «У випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації відмовлено»із зазначенням причин відмови.
2 квітня 2008 року заступником начальника Енергетичної регіональної митниці було прийнято рішення про відмову в митному оформленні із застосуванням тимчасової декларації. Зазначену відмову обґрунтовано невиконанням вимог пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958 щодо надання документального підтвердження перевізником дати початку переміщення газу.
Однак постанова Кабміну від 17.12.2003 р. № 1958 «Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом»складається лише з трьох пунктів.
Як пояснив відповідач у запереченнях на позовну заяву та під час розгляду справи, в обґрунтування відмови в наданні позивачеві дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення природного газу у квітні 2008 року в режимі «імпорт»Енергетична регіональна митниця посилалась саме на Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон трубопровідним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958. Проте в пункті 15 зазначеного Порядку відсутні будь-які посилання на обов'язок декларанта надавати митному органу документальне підтвердження перевізником дати початку переміщення газу.
Пунктом 12 Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон трубопровідним транспортом передбачений перелік документів, які подаються декларантом для митного оформлення газу на підставі тимчасової декларації. Проте в цьому переліку відсутні будь-які посилання на необхідність надання декларантом документального підтвердження перевізником дати початку переміщення газу.
Також відповідач в судовому засіданні пояснив, що заява була надана позивачем з запізненням, що унеможливило її розгляд в строк та також вплинуло на прийняте рішення про відмову в надані дозволу на митне оформлення.
Пунктом 15 Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом передбачено, що для митного оформлення газу декларант подає митному органу передбачені Митним кодексом України та цим Порядком документи не пізніше першого дня поставки газу.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач завчасно, до настання першого дня поставки газу в квітні 2008 року, а саме 31 березня 2008 року, звернувся до Енергетичної регіональної митниці із відповідною заявою про надання дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення газу у квітні, а також подав усі необхідні документи для її своєчасного розгляду. Відповідно до пункту 3.2 Порядку застосування тимчасової декларації подана декларантом заява реєструється митним органом у день її надходження і має бути розглянута наступного робочого дня після дати реєстрації. Енергетичною регіональною митницею зареєстровано заяву ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»31.03.2008 р. за № 7292/6, що засвідчується відтиском штампу вхідної документації на оригіналі заяви. Відтак, позивачем був дотриманий передбачений чинним законодавством строк подачі заяви митному органу,
Таким чином, у посадових осіб Енергетичної регіональної митниці були відсутні передбачені законом підстави для відмови позивачу в наданні дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення природного газу у квітні 2008 року в режимі «імпорт».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій при прийнятті оскаржуваного рішення.
Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної регіональної митниці від 02 квітня 2008 року про відмову в митному оформленні природного газу в обсязі 2 300 000 000 кубічних метрів, запланованого на переміщення у квітні 2008 року, із застосуванням тимчасової декларації, яке оформлене шляхом накладення 02 квітня 2008 року резолюції заступника начальника Енергетичної регіональної митниці Брича В.М. «У випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації відмовлено»на заяві Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»№ 05-14/2-01185 від 31 березня 2008 року.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної регіональної митниці від 02 квітня 2008 року про відмову в митному оформленні природного газу в обсязі 2 300 000 000 кубічних метрів, запланованого на переміщення у квітні 2008 року, із застосуванням тимчасової декларації, яке оформлене шляхом накладення 02 квітня 2008 року резолюції заступника начальника Енергетичної регіональної митниці Брича В.М. «У випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації відмовлено»на заяві Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»№ 05-14/2-01185 від 31 березня 2008 року.
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»за рахунок Державного бюджету України
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 10.10.2008 р.