ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
17.07.2008 р. № 13/46
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд"
про визнання недійсними угод, укладених згідно договорів №№ 1\1 від 01.06.2004 року, 01 від 04.06.2004 року, 02 від 22.05.2004 року, 2\2 від 12.07.2004 року, 03 від 14.06.2004 року, 03\1 від 13.06.2004 року, 3\1 від 19.07.2004 року, 3\2 від 26.07.2004 року, 04 від 15.06.2004 року, 4\1 від 26.07.2004 року, 05 від 16.06.2004 року, 5 від 28.07.2004 року, 5\1 від 27.07.2004 року, 06 від 19.06.2004 року, 06 від 29.07.2004 року, 07 від 30.07.2004 року, 09 від 05.08.2004 року, 21 від 15.10.2004 року, 22 від 04.11.2004 року, 23 від 08.11.2004 року, від 09.11.2004 року, 25 від 13.11.2004 року, 26 від 27.12.2004 року, 03 від 15.04.2005 року; стягнення з ТОВ "Оздоб Буд" 1361115 грн. в дохід держави.
Суддя Степанюк А.Г.
Секретар судового засідання Федорова О.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2008 року о 13 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до суду з позовом до ТОВ "Оздоб Буд", ТОВ "Будпром" про визнання недійсними угод, укладених між відповідачем та ТОВ "Будпром" згідно договорів №№ 1\1 від 01.06.2004 року, 01 від 04.06.2004 року, 02 від 22.05.2004 року, 2\2 від 12.07.2004 року, 03 від 14.06.2004 року, 03\1 від 13.06.2004 року, 3\1 від 19.07.2004 року, 3\2 від 26.07.2004 року, 04 від 15.06.2004 року, 4\1 від 26.07.2004 року, 05 від 16.06.2004 року, 5 від 28.07.2004 року, 5\1 від 27.07.2004 року, 06 від 19.06.2004 року, 06 від 29.07.2004 року, 07 від 30.07.2004 року, 09 від 05.08.2004 року, 21 від 15.10.2004 року, 22 від 04.11.2004 року, 23 від 08.11.2004 року, від 09.11.2004 року, 25 від 13.11.2004 року, 26 від 27.12.2004 року, 03 від 15.04.2005 року, оскільки такі вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; та стягнення з відповідача 1361115 грн. в дохід держави.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2007 року визнано недійсними установчі документи ТОВ "Будпром", а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, статут, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та встановлено, що ТОВ "Будпром" зареєстровано на підставну особу - Ткаченко К.А., державна реєстрація була здійснена шляхом внесення недостовірних даних про установчі документи, фактична адреса даної юридичної особи - не відома.
Позивач звертає увагу суду, що згідно ч.1 ст.202 ЦК України, укладення угоди за своєю правовою природою є правочином, оскільки спрямоване на набуття цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Однак, саме дані вимоги були порушені, оскільки ТОВ "Будпром" (одна людина) не міг виконати обсяг робіт, які були зазначені в угодах. Крім того ТОВ "Будпром" було, згідно постанови слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України від 30.01.2007 року про порушення кримінальної справи №49-1802 за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України та за фактом фіктивного підприємництва, створений для проведення фіктивної фінансово-господарської діяльності та використовувався невстановленими слідством особами для незаконного перерахування грошових коштів через поточний рахунок та отримання їх готівкою у банківській установі.
Позивач вважає, що оспорювані угоди повинні бути визнані судом недійсними в силу ст. 49 ЦК України редакції 1963 року, оскільки такі були укладені із суб'єктом підприємницької діяльності - Відповідачем 2, установчі документи якого визнані недійсними у встановленому законом порядку та встановлено, що реєстрація відбулася на підставну особу. Він вправі звернутися до суду з позовами про стягнення в дохід держави грошових коштів отриманих за угодами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Крім того посилається, що ч.1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнано на вимогу державного органу недійсним повністю або в частині. У разі визнання зобов'язання недійсним за наявності наміру обох сторін, у разі його виконання - в доход держави стягується все одержане сторонами за зобов'язанням. Оскільки зобов'язання було виконано, то кожна із сторін повинна відшкодувати за одержане в натурі - грошима, а тому просить визнати згадані вище угоди недійсними, як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру в обох сторін та стягнути з відповідача в дохід держави по 1361115,00 грн..
У письмовому запереченні проти позову та додатковому запереченні, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обґрунтування свого заперечення вказує, що доводи позивача грунтуються не на законі, а на припущеннях. Наміру на вчинення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідача не було.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між відповідачами було укладено оскаржувані угоди: №№ 1\1 від 01.06.2004 року, 01 від 04.06.2004 року, 02 від 22.05.2004 року, 2\2 від 12.07.2004 року, 03 від 14.06.2004 року, 03\1 від 13.06.2004 року, 3\1 від 19.07.2004 року, 3\2 від 26.07.2004 року, 04 від 15.06.2004 року, 4\1 від 26.07.2004 року, 05 від 16.06.2004 року, 5 від 28.07.2004 року, 5\1 від 27.07.2004 року, 06 від 19.06.2004 року, 06 від 29.07.2004 року, 07 від 30.07.2004 року, 09 від 05.08.2004 року, 21 від 15.10.2004 року, 22 від 04.11.2004 року, 23 від 08.11.2004 року, від 09.11.2004 року, 25 від 13.11.2004 року, 26 від 27.12.2004 року, 03 від 15.04.2005 року, предметом яких були ремонтні роботи, в тому числі і будівельні, загальна вартість яких становить 1361115,00 грн.
Як зазначили сторони, оспорюваний правочин його учасниками (Відповідачем та ТОВ "Будпром") було виконано.
Органи державної податкової служби, відповідно до Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; …)
Як вбачається, угоди були укладені у 2004-205 роках та зобов'язання за ними були виконані.
У ЦК України, який набрав чинності з 1.01.2004 року, не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК редакції 1963 року, а саме стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Згідно зі ст. 228 ЦК наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція.
За змістом ч.2 ст.5 ЦК, цей кодекс має зворотню дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, посилання Позивача на необхідність застосування судом публічно-правових санкцій, згідно ст. 49 ЦК України редакції 1963 року, суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності 01.09.2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення ст. 207 та ст. 208 ГК застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228 ЦК є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч.1 ст. 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Позивачем не доведено факту вчинення відповідачем та ТОВ "Будпром" удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.
В матеріалах справи відсутні дані про притягнення до кримінальної відповідальності - винесення обвинувального вироку щодо відповідальних осіб відповідача та ТОВ "Будпром" з приводу ухилення від сплати податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не доведено підстав з приводу яких оспорюванні угоди визнаються недійсними.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 17.07.2007 року.