ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
11.06.2008 р. № 13/42
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федорової О.В. розглянув адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003533500/0
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.06.2008 року об 11 год. 48 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" звернулося в суд з позовами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2007 року № 0003533500/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку Позивача, відповідачем було винесено незаконне рішення, яке зобов'язує позивача сплатити податкове зобов'язання в розмірі 27 175, 34 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) -9058, 45 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно" за червень 2006 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва дійсно було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно" за червень 2006 року.
У результаті перевірки було виявлено порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за червень 2006 року сум податку на додану вартість у розмірі 18116, 89 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно ", про що складено акт від 13.07.2007 року № 70/35-40/30181625.
На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 року № 0003533500/0 про сплату податкового зобов'язання в розмірі 27 175, 34 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) -9058, 45 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно" за червень 2006 року.
При цьому судом враховується, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2006 року були визнані недійними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно", у зв'язку з цим, податкові накладні, видані цим підприємством, на думку відповідача, є недійсними, і як доказ податкового кредиту за червень 2006 року останнім прийняті не були.
Суд звертає увагу на те, що взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно" врегульовані договором від 05.05.2006 року № 05/05/05, який був чинний і на момент подання адміністративного позову, тобто діє презумпція чинності договору. Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно", згідно зазначеного Договору, як продавцем товару, було видано податкові накладні, які дають позивачу право на податковий кредит в сумі 18116,89 грн. В розрахунок за отриманні товари, позивач перерахував грошові кошти на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даним договором , заборгованості не має.
Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). П.п. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (робіт, послуг) у Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно", в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.
Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.
П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.
Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Отже, висновки позивача щодо порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 18116, 89 грн. згідно податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетис-Уно" є помилковими і не відповідають матеріалам справи.
Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення, на підставі якого було донараховано податок на додану вартість в розмірі 18 116,89 грн. та штрафні санкції в розмірі 9058, 45 грн., є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003533500/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 року № 0003533500/0 видане Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" податку на додану вартість в розмірі 18 116,89 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістнадцять гривень 89 копійок) та штрафних санкцій в розмірі 9058, 45 грн. (дев'ять тисяч п'ятдесят вісім гривень 45 копійок).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" (м. Київ, вул. Василенка, 7а, код 30181625) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) відшкодування сплаченого державного мита.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Окружного адміністративного
суду міста Києва А.Г.Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2008 року