61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 січня 2013 р. Справа № 2а-747/10/2010
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 29.07.2010р. по справі № 2а-747/10/2010
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області
про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
02.11.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 29.07.2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов"язано Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду першої інстанції) встановлено річний строк для звернення до суду.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 09.07.2007 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 02.11.2008 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції станом на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на пропуску позивачем строку звернення до суду та застосуванні наслідків пропуску такого строку.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні зазначеної частини позову.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області - задовольнити частково .
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 29.07.2010 року по справі 2а-747/10/2010 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та зобов"язання Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, прийнявши в зазначеній частині позовних вимог нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 29.07.2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.