11 січня 2013 р.Справа № 1614/2а-2983/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.02.2011р. по справі № 1614/2а-2983/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
20.12.10 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.02.2011 року задоволено частково позов. Визнано протиправною бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 20.06.2010 року по день розгляду справи в суді, тобто по 21.02.2011 року, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 20.06.2010 року по 21.02.2011 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни. В частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії на майбутнє відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити та задовольнити позов повністю.
Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує посиланням на порушення судом першої інстанції приписів ст. 99 КАС України, ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 46 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010, 2011 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010, 2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2010, 2011 роках не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог з 01.01.2006 року по 19.06.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.02.2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 19.06.2010 року залишено без розгляду, а тому колегія суддів зазначає, що позовним вимогам за період з 01.01.2006 року по 19.06.2010 року в оскаржуваній постанові правова оцінка судом першої інстанції не надавалась.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.02.2011р. по справі № 1614/2а-2983/11 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Перцова Т.С.