06 лютого 2013 р.Справа № 2-а-6521/11/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (Братське відділення) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (Братське відділення) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 27.07.11 р. № 0000122300 прийнятого Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Братське відділення) у Миколаївській області та про встановлення відсутності у відповідача компетенції на визнання правочинів такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Протягом розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.11 р. № 0000172300 прийнятого Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Братське відділення) у Миколаївській області.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 27.07.11 р. № 0000122300 прийняте Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Братське відділення) у Миколаївській області. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 30.08.11 р. № 0000172300 прийняте Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Братське відділення) у Миколаївській області.
Не погодившись із таким рішенням Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Миколаївській області (Братське відділення) було подано апеляційну скаргу на зазначену постанову. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову. Апелянт посилається на те, що у результаті порушення ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар-Та» і ТОВ «Спец-Агро» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ «Людмилівський елеватор» мають протиправний характер. А такі правочини, внаслідок яких ТОВ «Людмилівський елеватор» неправомірно сформовано податковий кредит, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що у період з 02.06.11 р. по 01.07.11 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.03.11 р., про що складено Акт від 08.07.11 р. № 13/23-016/34355917. В ньому зазначено, що позивач порушив вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого було завищення податкового кредиту в сумі 1364979,17 грн. в тому числі за червень 2010 р. - 811,28 грн., за липень 2010 р. 4933,82 грн., за серпень 2010 р. 2000 грн., за вересень 2010 р. 566,86 грн., за жовтень 2010 р. 1112127,88 грн., за листопад 2010 р. 241164,88 грн., за грудень 2010 р. 593,33 грн., за лютий 2011 р. - +2781,12 грн.
За результатами розгляду заперечень від 20.07.11 р. № 731 відповідач до висновків Акту перевірки вніс зміни в частині визначення порушення позивачем у лютому 2011 р. вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.11 р. № 0000122300, яким, за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - + 1355399,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 338849,93 грн. 04.08.11 р. не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 27.07.11 р. № 0000122300 позивач подав до ДПА у Миколаївській області первинну скаргу на таке рішення.
18.08.11 р. позивачем було отримано рішення ДПА від 16.08.11 р. № 2207/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000122300 залишено без змін та одночасно відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 30.08.11 р. № 0000172300 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на 339855,22 грн., у тому числі за основним платежем - 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 339855,22 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що укладені позивачем спірні угоди були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, вони не є нікчемними в силу закону та не можуть мати жодних негативних наслідків для податкового обліку підприємства. Господарські операції по зберіганню, купівлі-продажу, комісії, перевезенню були здійснені усіма сторонами, що підтверджується документально, та фактичними обставинами. Тобто, господарські операції позивача з контрагентами носили реальний характер.
Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій є правомірними оскільки відповідачем доведено факт відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АТД «Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар- Та» і ТОВ « Спец-Агро» але судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінку вищезазначеним матеріалам перевірки підприємств-постачальників.
З метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту сплати відповідних сум ПДВ до бюджету органами ДПІ за місцем реєстрації підприємств -постачальників були проведені зустрічні перевірки, в ході яких встановлено, суми ПДВ за господарськими операціями, у яких кінцевим покупцем продукції є Позивач, не задекларовані та несплачені до Держбюджету (ТОВ «Людмилівський елеватор» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар- Та» і ТОВ « Спец-Агро», які повинні було включити до податкових зобов'язань та сплатити до бюджету податок на додану вартість, та які не включили до податкових зобов'язань суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Людмилівський елеватор» та не сплатили відповідну суму до бюджету у відповідному періоді. Тобто, податкові зобов'язання ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар-Та» і ТОВ « Спец-Агро» які виникли по взаєморозрахункам з ТОВ «Людмилівський елеватор» менші ніж податковий кредит ТОВ «Людмилівський елеватор», але судом першої інстанції вищезазначені докази залишилися поза увагою.
Придбання соняшнику спростовано матеріалами кримінальної справи, постанову по якій долучено до матеріалів справи, проте, судом цим доказам правову оцінку не надано та не враховано при прийнятті постанови.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності підприємствами контрагентами відповідача, так як результати відображені у даних податкового обліку фактично не настали, внаслідок імітації купівлі товару в підприємств, які ніколи його не продавали, що також підтверджується матеріалами перевірок вищезазначених підприємств від ДПС.
Судова колегія вважає, що наявність укладених договорів між ТОВ «Людмилівський елеватор» та учасниками господарської операції цивільно-правових договорів або відсутність визнання таких договорів недійсними або нікчемними само собою не свідчить про реальність здійснення господарської операції. Тобто, такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Людмилівський елеватор», по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок.
Таким чином, внаслідок даного порушення, ТОВ «Людмилівський елеватор» завищено податковий кредит на суму 1355399,7 грн., у т. ч. по періодах: жовтень 2010 року- 1112088,88грн.; листопад 2010 року - 240529,70грн.; лютий 2011 року - 2781,12 грн.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Людмилівський елеватор» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар- Та» і ТОВ «Спец-Агро», умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ними допускались). При цьому посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність у вигляді заперечення правомірності відображення податкового кредиту за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону №168, в частині права на формування податкового кредиту.
Виходячи з визначення підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, наведеного в ст..42 Господарського кодексу України, відмова у наданні податкової вигоди (формування податкового кредиту) є наслідком необачності Позивача у виборі контрагентів, що є проявом ризиковості підприємництва в податкових правовідносинах.
Отже, у результаті порушення ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар- Та» і ТОВ « Спец-Агро», своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ «Людмилівський леватор» мають протиправний характер. А такі правочини, внаслідок яких ТОВ «Людмилівський» неправомірно сформовано податковий кредит, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок. Дані факти зазначені в акті перевірки.
Недотримання Єланецькою МДПІ (Братським відділенням) вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та Податкового Кодексу України в частині відсутності посилання в висновку акту на п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, спростовується тим, що п.п.7.4.1 визначає загальне визначення податкового кредиту, п.п.7.4.5.визначає порушення формування податкового кредиту, оскільки в акті перевірки (ст.19) Єланецькою МДПІ здійснено посилання на вищезазначений підпункт, а платником допущено саме порушення формування податкового кредиту, тому підприємством фактично порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «Людмилівський елеватор» занижено ПДВ, що підлягає сплаті на суму 1355399,7 грн.
Судова колегія також приймає до уваги доводи відповідача про те, що декларація з податку на прибуток підприємства за 2010р (№151095 від 09.02.11) в який зазначено дані в рядках 01.5, 04.10, 04.12 декларації прокреслені, що свідчить про відсутність у ТОВ «Спец - Агро» основних фондів. Рядок 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» декларації з податку на прибуток підприємства з прочерками, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.
Згідно наданого до ДПІ у Центральному районі м, Миколаєва розрахунку комунального податку за IV кв. 2010р. (вх. № 143385 від 25.01.11р.) на підприємстві ТОВ «Спец-Агро» загальна чисельність працюючих складає 1 особа. Згідно звітності за формою 1 ДФ на підприємстві фактично працює 1 особа.
Судова колегія встановила, що з метою збору доказової бази до УДАІ направлено запит від 23.02.2011р № 1098/10/23-322 про встановлення рахування за ТОВ «Спец-Агро» транспортних засобів. Отримано відповідь ( лист № 9/2-1145 від 06.04.2011р. про відсутність зареєстрованих за ТОВ «Спец-Агро» транспортних засобів. Таким чином, у ТОВ «Спец-Агро» відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару та ТМЦ.
Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податковій звітності не встановлено наявність у ТОВ «Спец-Агро» власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Судова колегія також приймає до уваги доводи відповідача про те, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з відсутністю будь-яких бухгалтерських, податкових документів зробити висновок про вид ТМЦ, робіт, послуг та про подальшу їх поставку не можливо, Не можливо зробити висновок про те, чи є ТОВ «Спец-Агро» вигодонабувачем - особою, на користь якої укладено договори, і які не брали безпосередньої участі в його укладанні, чи транзитером.
Тому судова колегія вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі в були надані та дослідженні. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Аналізуючи їх судова колегія дійшла висновку про те, що наведені доказі не підтверджують реальний характер оспорених операцій.
Так, в додатково наданих позивачем товаро-транспортних накладних відсутні відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження, переадресування, складські квитанції не свідчать про реальне перевантаження та зберігання конкретної продукції.
Саме тому судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (Братське відділення) задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року скасувати, постановити у справі № 2-а-6521/11/1470 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор».
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 09.02.2013 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький