ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
04.12.2008 р. № 8/233
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»
ДоСолом'янської районної у місті Києві державної адміністрації
Третя особа 1Науково-виробниче колективне підприємство «Мітіс»
Третя особа 2ОСОБА_1
Третя особа 3ОСОБА_2
Третя особа 4ОСОБА_3.
Третя особа 5ОСОБА_4
Третя особа 6ОСОБА_5
Третя особа 7ОСОБА_6
Третя особа 8ОСОБА_7
Третя особа 9ОСОБА_8
Третя особа 10ОСОБА_9.
Проскасування розпоряджень від 03.10.2007 р. № 1768, від 08.09.2006 р. № 1582, від 08.09.2006 р. № 1584
За участю представників сторін
від позивача: Лежух Т.І. за дов. від 26.10.2007 р.
від відповідача: Єрко Н.П. за дов. № 21038/01 від 10.11.2008 р.
від третьої особи 1: Маліков С.В. за дов. № 1 від 15.01.2008 р.
від третіх осіб 2 та 3: не з'явилися
від третіх осіб 4, 5, 6: ОСОБА_3. за дов.
від третіх осіб 7, 8, 9, 10: ОСОБА_6 за дов. 13.06.2008 р.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування розпоряджень від 03.10.2007р. № 1768 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 182 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_1., ОСОБА_11.», від 08.09.2006 р.; № 1582 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 174 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_7., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9.»; від 08.09.2006 р. № 1584 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 172 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5».
В обґрунтування свого позову, позивач зазначив, що місця загального користування є неподільним майном власників квартир будинку та знаходяться у їх спільній сумісній власності і не підлягають відчуженню без їх згоди, а тому спірні розпорядження є протиправними і незаконними. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 382, ч. ч. 1, 2 ст. 369 Цивільного кодексу України, Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію відповідач виклав у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до нього. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що оскаржувані розпорядження були прийняті на підставі Житлового кодексу, розпорядження КМДА від 31.08.2001 р. № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», рішення міжвідомчої комісії Солом'янської райдержадміністрації м. Києва з питань надання дозволів на проектування та будівництво об'єктів містобудування жилого (нежилого) фонду району.
Треті особи надали письмові пояснення по суті адміністративного позову, в яких просять суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Крім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що в судовому засіданні 04.12.2008 р. представник позивача повідомила, що третя особа 1 має назву Науково-виробниче колективне підприємство «Мітіс», а не Науково-виробничий комплекс «Мітіс».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розпорядженням Жовтневої районної у м. Києві державної адміністрації від 21.02.2001 р. № 211, було затверджено акт державної приймальної комісії від 26.12.2000 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, замовниками якого є НТУУ «КПІ»та НВКП «Мітіс».
Солом'янська районна у м. Києві рада рішенням ІV сесії ІІ скликання від 18.12.2002р. № 61 визначила балансоутримувачем житлового будинкуАДРЕСА_1 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на період до створення в даному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідач зазначив, що фактично передача будинку з балансу НВКП «Мітіс»на баланс КП УЖГ Солом'янського району м. Києва не була здійснена, так як інженерно-технічна документація не передавалась. В зв'язку з чим обслуговування інженерних мереж житлового будинку, утримання, експлуатацію, надання комунальних послуг здійснювало НВКП «Мітіс».
В 2002 році в зв'язку з заявами, які надійшли від власників квартир№ 172, № 174, № 182 по АДРЕСА_1, НВКП «Мітіс»на підставі згоди Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України від 13.03.2002 р. були внесені зміни в робочу документацію житлового будинку поАДРЕСА_1 в частині ліквідації стволів сміттєпроводу та сміттєкамер.
На підставі внесених змін було здійснено перепланування квартир № 172, № 174, № 182 по АДРЕСА_1 в частині приєднання до квартир кладових за рахунок місць загального користування.
Замовниками НТУУ «КПІ»та НВКП «Мітіс»акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта було затверджено 23.12.2002 р. та зареєстровано в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва 24.03.2003 р. під № 84.
Таким чином, переобладнання квартир в частині приєднання кладових було виконано в період будівництва будинку, тобто до 24.03.2003 р.
Розпорядженнями Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1582 від 08.09.2006 р., № 1584 від 08.09.2008 р., № 1768 від 03.10.2006р., квартири № 172, № 174 та № 182 жилого будинку АДРЕСА_1 були прийняті в експлуатацію після виконаних робіт по приєднанню до неї кладової за рахунок місць загального користування та затверджено акти про прийняття в експлуатацію жилих і нежилих приміщень після перепланування та переобладнання від 21.08.2006 р. та від 23.08.2006 р.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Позивач стверджує, що приєднані до квартир № 172, № 174 та № 182 жилого будинку АДРЕСА_1, кладові є місцями загального користування, які є неподільним майном власників квартир будинку та знаходяться у їх спільній сумісній власності і не підлягають відчуженню без їх згоди.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Житловий будинок АДРЕСА_1 як вже зазначалося, був зданий в експлуатацію 24.03.2003 р.
До здачі будинку в експлуатацію проектна організація даного житлового будинку (ВАТ «КиївЗНДІЕП») по дорученню замовника (інвестора) будівництва внесла зміни до робочої проектної документації на будівництво будинку в частині ліквідації сміттєпроводів та сміттєкамер. Дане підтверджує наявний в матеріалах справи -лист корректировки рабочей документации (РД), в якому записано: «По требованию заказника (інвестора) и принимая во внимание согласование Минздрава Украины от… о ликвидации мусоропровода, а также письма Держбуда Украины от... внесены соответствующие изменения на планах этажей -на освободившихся площадях размещаются кладовые с возможным их присоединением к смежным квартирам. При этом помещения мусороприемных камер (1 этаж) также используются как складские».
Робочою проектною документацією було передбачено використання кладових в інтересах власників суміжних з ними квартир, шляхом приєднання таких кладових до цих квартир.
Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»передбачає, що допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Таким чином, кладові відносяться до допоміжних приміщень.
А неподільне майно -неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
Робочою проектною документацією передбачено використання кладових лише в інтересах власників суміжних з ними квартир і таке їх використання не призведе до погіршення належного функціонування житлового будинку.
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку (ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України)
Таким чином, спірні кладові не відносяться до приміщень загального користування, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.
Суд вважає, що заявлені в адміністративному позові кладові, які приєднані до квартир № 172, № 174 та № 182 не є спільною сумісною власністю власників квартир будинку. Виходячи з наступного.
Будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося інвесторами НТУУ «КПІ»та НВКП «Мітіс»на основі Договору № 59-08/97 від 28.08.1997 р. «О совместном долевом участии в окончании строительства жилого дома по АДРЕСА_1.
В абз. 2 п. 1.7 розділу 1 «Предмет договору»передбачено, що: «Подвальные помещения распределяются между сторонами в таком же процентном отношении, как квартиры и офисы, кроме помещений, которые непосредственно необходимы для эксплуатации дома».
Після коригування робочої проектної документації на будівництво будинку, в частині ліквідації сміттєпроводів та сміттєкамер, в будинку зявилися додаткові нежилі приміщення у вигляді кладових на поверхах (на місці ліквідованих сміттєпроводів) та комірок -господарських приміщень (на місцях ліквідованих сміттекамер).
Після цього, між інвесторами 25.02.2003 р. було підписано додаткову угоду № 2 про внесення доповнення до Договору № 59-08/97 від 28.08.1997 р. в першому пункті якої зазначено про зміну другого абзацу п. 1.7 розділу 1 «Предмет договора»та викладено його у такій редакції: «Подвальные помещения, кладовые и хозяйственные помещения распределяются между сторонами в таком же процентном отношении, как квартиры и офисы, кроме подвальных помещений, которые непосредственно необходимы для эксплуатации дома (бойлерная, насосная)».
В акті від 25.03.2003 р. зазначено, що на підставі п. 1.7 Договору № 59-08/97 від 28.08.1997 р. та п. 1 додаткової угоди № 2 від 25.02.2003 р. до цього договору сторони досягли згоди про такий розподіл підвальних приміщень, комірок та господарських приміщень.
Відповідно до п. 1.2. вказаного вище акту, до НВКП «Мітіс»відійшли наступні приміщення: секція № 5, поверхи 2-11, назва приміщень -комірки, кількість -10, загальна площа -31,0 кв. м.
В матеріалах справи містяться довідки, з яких вбачається, що переобладнання квартир № 172, № 174, № 182 в частині приєднання комірок, що розташовані на місці ліквідованого ствола сміттєпроводу, до площі квартир, було виконано в період будівництва, а саме до 24.03.2003 р.
Після підписання сторонами акту від 25.03.2003 р., коли стало відомо, що право власності на кладові на 3, 4 та 8 поверхах належать НВКП «Мітіс», останнє надало письмову згоду на те, щоб вказані кладові були приєднані до квартир № 172, № 174, № 182.
Крім того, суд вважає, за необхідне зауважити, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі по тексту -Закон), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд -власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Стаття 24 Закону передбачає, що балансоутримувач, зокрема, зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.
Як вбачається з договорів відносин власника житлового приміщення та ОСББ «Політех», позивач з власниками квартир укладав договір не як балансоутримувач, а як управитель.
Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору (ст. 1 Закону).
Позивачем не надано суду доказів, що саме він був балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 на момент видачі оскаржуваних розпоряджень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування розпоряджень від 03.10.2007р. № 1768 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 182 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_1., ОСОБА_11.», від 08.09.2006 р.; № 1582 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 174 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_7., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9.»; від 08.09.2006 р. № 1584 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -квартири № 172 з приєднанням до неї кладової за рахунок місць загального користування будинку АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5», не підлягають задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 12.12.2008 р.