12 лютого 2013 р. Справа № 16096/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області на постанову Демидівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
22 жовтня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії, як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для зверненння до суду з адміністративним позовом.
Постановою Демидівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2010 року позов задоволено: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18 листопада 2004 року з врахуванням виплачених сум у 2007, 2008, 2009, 2010 роках.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 21.04.2010 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Таким чином, враховуючи позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог за період з 22 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.
Керуючись статтями 99, 100, 183-2, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області задовольнити частково, постанову Демидівського районного суду від 04 листопада 2010 року у справі № 2-а-40/10 - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 21.04.2010 року залишити без розгляду. В решті прийняти нову постанову.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький