12 лютого 2013 р. Справа № 33443/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й.,Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
10 листопада 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2006 року по жовтень 2010 року та надалі проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою судді Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 року до 10.05.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо щомісячної недоплати позивачу як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року; зобов»язано відповідача здійснити нарахування позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 10 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року з врахуванням виплачених в цей період сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, відмовивши в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01.01.2006 року по 09.05.2010 року
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період 10 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення її без змін; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим така не задовольняється.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, постанову Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2010 року у справ № 2-а-2484/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький