ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
04.02.2009 р. № 8/32
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
До Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області
Про Визнання нечинним повідомлення-рішення № 0000361720/0 від 30.11.2005 року
За участю представників сторін
від позивача: Нагорний Р.П. за дов. від 29.10.2008 р.
від відповідача: не з'явився
Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним повідомлення-рішення від 30.11.2005 р. № 0000361720/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом неправомірно було нараховано позивачу до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 5951,01 грн. у тому числі за основним платежем -1983,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3967,34 грн. В обґрунтування своєї позиції посилається на Закони України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача проти адміністративного позову, в яких посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства України. Відповідач зазначив, що позивачу правомірно було нараховано до сплати суму основного зобов'язання -1983,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -3967,34 грн., оскільки позивачем були порушені п. 3 ст. 7, ст. 8 розділу ІІ, ст. 11 ст. 12 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян»та п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та несвоєчасно перераховано до бюджету прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб) на суму 1983,67 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлений позов про визнання нечинним повідомлення-рішення від 30.11.2005 р. № 0000361720/0.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Податковим органом було складено зведений акт від 17.11.2005 р. № 661/16-4/24584661 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., відповідно до якого ВП ЗАЕС були порушені вимоги п. 3 ст. 7, ст. 8 розділу ІІ, ст. 11 ст. 12 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян»та п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
На підставі виявлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361720/0 від 30.11.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1983,67 грн. за основним платежем та 3967,34 грн. за штрафними санкціями, загалом сума донарахованого зобов'язання склала 5951,01 грн.
Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Щодо нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій позивачу, належить зазначити наступне.
Відповідно до п.п 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 43/167 за заявою Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»про визнання банкрутом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 02.12.2003 р., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, до закінчення провадження у справі -зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було застосовано до позивача штраф.
Нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 983,67 грн. суд вважає правомірним, виходячи з наступного.
Перевіркою були встановлені порушення вимог п. 3 ст. 7, ст. 8 розділу ІІ, ст. 11 ст. 12 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян»та п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено не донарахування податку з доходів фізичних осіб при наданні матеріальних благ у грошовій формі в сумі 1 983,67 грн.
Перевіркою було встановлено, що ВП «Запорізька АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»не підтверджено первинними документами витрат підзвітних осіб в сумі 2531,25 грн. (рахунок на проживання у готелі роздрукований на комп'ютері без засвідчення, що ця сума сплачена, без печатки готелю або відповідальної особи); не підтверджено посвідченням на відрядження виплати добових у сумі 504 грн. (на посвідченні про відрядження працівника ОСОБА_1 відсутні відмітки про прибуття та вибуття на АЕС Козлодуй, Болгарія); видачі працівникам добових на відрядження більш фактичного терміну перебування у відрядженні, що підтверджено відмітками у посвідченні про відрядження, на суму 1521,45 грн.; відсутності первинних документів, які підтверджують проїзд до місця відрядження та постійної роботи в сумі 39,68 грн.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закон) визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 -7.3 цієї статті.
Пунктом 22.3 ст. 22 Закону передбачено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:
а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року. Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.
Таким чином, податковим органом правомірно було донараховано позивачу 1983 грн. 67 коп. податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій при нарахуванні позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій під час дії мораторію.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області від 30.11.2005 р. № 0000361720/0 підлягають задоволенню частково, а саме належить визнати нечинним спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3967,34 грн.
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області від 30.11.2005 р. № 0000361720/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3967,34 грн.
3. Судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»за рахунок Державного бюджету України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 06.02.2009 р.