Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/625/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Сосновська Л.І.
Спори, що виникають із земельних правовідносин Доповідач Головань А. М.
Іменем України
12.02.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого Голованя А.М.
Кривохижі В.І.
Суддів Карпенка О.Л.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, селянського фермерського господарства "Віталіна" на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, селянського фермерського господарства "Віталіна" (далі СФГ "Віталіна"), відділу Держземагенства у Новгородківському районі Кіровоградської області про визнання: неукладеним попереднього усного договору; недійсною довіреності; недійсним договору оренди; неукладеним доповнення до цього договору; незаконною та скасування державної реєстрації договору оренди і доповнення до нього, покладання обов'язку повернути земельну ділянку і
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, серія КР № 0409, виданого їй 10.08.2000 року на її колишнє прізвище ОСОБА_3, вона є власником земельної ділянки площею 11,86 га., розташованої на території Новгородківської селищної ради.
Зазначена земельна ділянка з 2000 року знаходилася в оренді в СФГ "Надія", головою якого був ОСОБА_4
У 2006 році вона звернулася до ОСОБА_4 з проханням наперед сплатити їй орендну плату в розмірі 10 000 грн., на що одержала згоду та після цього видала відповідачу довіреність строком дії 30 років на право користування належною їй земельною ділянкою, але тексту довіреності не читала.
У 2012 році їй стало відомо, що її земельна ділянка передана за договором оренди СФГ "Віталіна" строком на 10 років, а додатковим договором строк дії оренди продовжено до 49 років.
Відповідно до наданої їй копії, договір оренди не відповідає типовій формі, оскільки у ньому відсутні істотні умови, а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частин, дата його укладання і підпис ОСОБА_4
У додатку (копії) до цього договору не зазначено дати його укладення, відсутній відтиск печатки СФГ "Віталіна".
Дата видачі довіреності зазначена 03.09.2006 року, але нотаріусом вона була посвідчена лише 03.10.2006 року. Також в довіреності, в порушення п.19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не вказано ідентифікаційний номер повіреного.
Посилаючись на наведене, просила визнати неукладеним усний договір доручення на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки між нею та ОСОБА_4, на підставі якого видана довіреність, визнати цю довіреність недійсною, визнати недійсним договір земельної ділянки укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_3 та СФГ "Віталіна", зареєстрований 17.06.2011 року за № 352340004000578, визнати неукладеним договір про внесення змін до цього договору, зареєстрований 17.06.2011 року за № 352340004000230, визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію зазначених договорів, зобов'язати СВГ "Віталіна" повернути належну їй земельну ділянку та не чинити перешкод в її користуванні.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки зареєстрований 17.06.2011 року за №352340004000578, визнано неукладеним договір про доповнення до цього договору оренди, зареєстрований 15.06.2012 року за №35234000400230. Визнано незаконною і скасовано державну реєстрації цих договорів. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення в частині вирішення вимог у задоволенні яких судом було відмовлено з порушенням матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення цих вимог.
В апеляційних скаргах ОСОБА_4, СФГ "Віталіна" просять скасувати рішення, як таке, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, представника СфГ "Віталіна" - Вишні-Чижової Г.В., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, які підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг, пояснення представника відділу Держземагенства - Чорного Ю.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного.
За правилами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року за № 14, ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень тощо.
Проте суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вищезгаданим вимогам.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не мав правових підстав передавати СФГ "Віталіна" належну ОСОБА_3 земельну ділянку в оренду на 49 років, оскільки строк дії виданої йому довіреності був обумовлений 30 роками, а тому це було б підставою для скасування довіреності, якби вона не була особисто скасована особою, яка її видала.
Також, судом, на підставі наданих позивачем копій оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, встановлено, що в договорі оренди відсутня дата його укладення та підпис орендодавця, а в договорі про зміну зазначеного договору не зазначена дата його укладання.
Посилаючись на наведене суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі постанова Пленуму ВСУ), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).
Із згаданого убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За правилами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також
договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід'ємною частиною договору оренди.
Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)
Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.
Пленум в п. 10 постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія КР № 0409, виданого 10.08.2000 року ОСОБА_3 (після зміни призвіща ОСОБА_3), позивач є власником земельної ділянки площею 11,86 га. (а.с. 14).
Довіреністю від 3 вересня 2006 року, посвідченою 3 жовтня 2006 року, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися і користуватися належною їй земельною ділянкою площею 11,86 га., з правом здавати земельну ділянку в оренду. Строк дії довіреності визначено 30 роками.(а.с. 20)
Довіреність була скасована за зверненням ОСОБА_3 16 серпня 2012 року.(а.с. 25)
З оригіналу договору оренди земельної ділянки убачається, що його укладено 4 квітня 2011 року, строком на 10 років, між ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 3 жовтня 2006 року, від імені ОСОБА_3 та СФГ "Віталіна".
Державна реєстрація цього договору здійснена 17 червня 2011 року, у встановленому законом порядку, за номером - 352340004000578
У реквізитах зазначеного договору від орендаря вчинено підпис голови СФГ "Віталіна" Литвин Т.М. та відтиск печатки цього господарства, від орендодавця - підпис ОСОБА_4
Також, в п.33 договору оренди вказано, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендодавець.
В оригіналі договору про доповнення до договору оренди землі від 15 травня 2012 року, яким продовжено дію договору від 4 квітня 2011 року до 49 років, від орендаря також значиться підпис голови СфГ "Віталіна" Литвин Т.М. та відтиск печатки цього господарства, від орендодавця - підпис ОСОБА_4
Договір зареєстровано, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2012 року за номером 352340004002304, однак в рішенні суду першої інстанції зазначено інший номер реєстрації цього правочину - 352340004000230.
Наведене свідчить, що судом, в порушення вимог ч.2 ст.64 ЦПК України, було прийнято як доказ не оригінали договорів оренди, а їхні копії, наслідком чого стало неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, посилання позивача на те, що зміст договорів оренди не відповідає вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 3 березня 2004 року і вони не містять всіх істотних умов передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними.
Отже, договір оренди землі від 4 квітня 2011 року було визнано недійсним судом помилково.
Також, суд не маючи на те правових підстав визнав неукладеним договір оренди від 15 травня 2012 року, яким продовжено дію договору від 4 квітня 2011 року до 49 років.
Суд не урахував, що такий спосіб захисту не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом та, що державна реєстрація договору оренди сама по собі свідчить про його укладення.
Відповідно, суд не повинен був визнавати незаконною і скасовувати державну реєстрації цих договорів.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог визнати неукладеним усний договір доручення на укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі якого видана довіреність від 3 жовтня 2006 року, визнати цю довіреність недійсною, зобов'язати СФГ "Віталіна" повернути належну власнику земельну ділянку, суд, усупереч вимогам ст. 214 ЦПК України, взагалі не мотивував прийняте ним, в цій частині, рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вимога визнати неукладеним усний договір доручення на укладення договору оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки між нею та ОСОБА_4 не ґрунтується на законі.
У задоволенні позову про визнання недійсною довіреності посвідченої 3 жовтня 2006 року слід відмовити, виходячи з того, що позивач не довела, що на час її вчинення було допущено порушення положень визначених ст. 203 ЦК України.
Ураховуючи, що судом не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача як орендодавця, тому відсутні правові підстави щодо покладення на СФГ "Віталіна" обов'язку повернути належну їй земельну ділянку та не чинити перешкод в її користуванні.
Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, які зводяться до того, що визнавши незаконними договори оренди належної їй земельної ділянки, суд не витребував цю ділянку з незаконного володіння СФГ "Віталіна" є необґрунтованими.
За таких обставин рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Апеляційні скарги ОСОБА_4, селянського фермерського господарства "Віталіна" задовольнити повністю.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, селянського фермерського господарства "Віталіна", відділу Держзем-агенства у Новгородківському районі Кіровоградської області про визнання неукладеним усного договору
доручення на укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнання довіреності від 3 жовтня 2006 року недійсною; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_3 та СФГ "Віталіна", зареєстрованого 17 червня 2011 року за № 352340004000578; визнання неукладеним договору про доповнення до договору оренди землі, зареєстрованого 15 червня 2012 року за № 352340004000230; визнання незаконною і скасування державної реєстрації зазначених договорів; покладення на СФГ "Віталіна" обов'язку повернути земельну ділянку та не чинити перешкод в її користуванні - відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: