Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5671/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Прокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі : 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Приватного підприємства "Медфарм", м.Харків
про стягнення 14168,86 гривень,
за участю представників:
прокурора - Тодуа М.Г. (посвідчення №009034 від 12 жовтня 2012 року)
позивача-1 - не з'явився
позивача-2 - Яновської В.С. (довіреність №38-1871 від 28 травня 2010 року)
відповідача - Сукачова В.О. (довіреність №27 від 04 лютого 2013 року)
Прокурор Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (Позивач-1) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Медфарм" (Відповідач) суми заборгованості у розмірі 14168,86 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №179 про постачання теплової енергії, укладеного 01 липня 2002 року між Позивачем-2 та Відповідачем. Крім того, Прокурор просив суд покласти судові витрати на Відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 грудня 2012 року.
26 грудня 2012 року представник Позивача-1 надав через канцелярію суду пояснення (вх. №24431), в яких підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, останній просив суд розглядати справу без участі свого представника.
27 грудня 2012 року представник Позивача-2 надав через канцелярію суду клопотання (вх. №24601), в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 1000,00 гривень, у зв'язку з частковою сплатою останнім основної суми заборгованості, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у наданому клопотанні, просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2012 року було відкладено розгляд справи на 05 лютого 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача та Позивача-1.
05 лютого 2013 року представник Позивача-2 надав через канцелярію суду клопотання (вх. №4375), в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 2500,00 гривень, у зв'язку з частковою сплатою останнім основної суми заборгованості, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, просив суд долучити до матеріалів справи акт грошових надходжень, як доказ відповідної часткової сплати Відповідачем суми основної заборгованості. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 лютого 2013 року було відкладено розгляд справи на11 лютого 2013 року.
11 лютого 2013 року представник Позивача-2 надав через канцелярію суду клопотання (вх. №5178), в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 1000,00 гривень, у зв'язку з частковою сплатою останнім основної суми заборгованості, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, просив суд долучити до матеріалів справи акт грошових надходжень, як доказ відповідної часткової сплати Відповідачем суми основної заборгованості. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.
11 лютого 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №5177) платіжне доручення №4639 від 08 лютого 2013 року на підтвердження часткової сплати суми основної заборгованості у розмірі 1000,00 гривень. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.
Представник Прокурора у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року наполягав на задоволенні заяви Позивача-2 про припинення провадження у справі.
Позивач-1 у відкрите судове засідання 11 лютого 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Позивача-2 у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року підтримав надані клопотання про припинення провадження та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року проти клопотань Позивача-2 про припинення провадження у справі не заперечував.
Суд, розглянувши надані клопотання Позивача-2 про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача сумарно 4500,00 гривень, дійшов висновку про їх задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи було сплачено частково суму заборгованості у розмірі 5500,00 гривень за спірним договором, що підтверджується актом грошових надходжень станом на 24 грудня 2012 року (а.с.35-37), актом грошових надходжень станом на 04 лютого 2013 року та платіжним дорученням №4639 від 08 лютого 2013 року. До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач-2.
Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представникам прокуратури, Позивача-2 та Відповідача наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 5500,00 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник прокуратури у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням часткових проплат Відповідача.
Позивач-1 у відкрите судове засідання 11 лютого 2013 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Позивача-2 у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням часткових проплат Відповідача, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2013 року проти позовних вимог, з урахувань часткових проплат, не заперечував.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників прокуратури, Позивача-2 та Відповідача, встановив наступне.
01 липня 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Позивачем-2) та Приватним підприємством "Медфарм" (Відповідачем) було укладено договір №179 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов даного договору, Позивач-2 (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати Відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.
Відповідно до п.6.3. договору, Відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати Позивачу-2 попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-2 свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення Відповідача за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 153-А. Акт на включення опалення №176/7024 від 18 жовтня 2011 року (а.с.18) та акт №176/6490 від 08 квітня 2012 року на відключення опалення (а.с.17), акт на включення опалення №176/7025 від 18 жовтня 2011 року (а.с.18) та акт №176/6491 від 08 квітня 2012 року на відключення опалення (а.с.17), акт на включення опалення №176/7026 від 18 жовтня 2011 року (а.с.19) та акт №176/6489 від 08 квітня 2012 року на відключення опалення (а.с.19) підписані представниками сторін.
До того ж, факт заборгованості Відповідача перед Позивачем на оплату спожитої теплової енергії підтверджується наступними актами виконаних робіт по відпуску теплової енергії, які підписані та скріплені печатками з обох сторін:
- акт від 20 лютого 2012 року на суму 13538,82 гривень;
- акт від 31 березня 2012 року на суму 9475,98 гривень;
- акт від 30 квітня 2012 року на суму 3727,97 гривень.
Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 14168,86 гривень, яка до цього часу погашена частково на суму 5500,00 гривень. Доказів на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 8668,86 гривень за спірний період Відповідач до суду не надав.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивачів щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 8668,86 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 80, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Медфарм" (61064, м.Харків, Жовтневий район, вул. Полтавський шлях, 153, код ЄДРПОУ 22687664, р/р №26009211390000 у АКБ "Укрсиббанк", МФО 351641) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351588) суму заборгованості у розмірі 8668,86 гривень.
Стягнути з Приватного підприємства "Медфарм" (61064, м.Харків, Жовтневий район, вул. Полтавський шлях, 153, код ЄДРПОУ 22687664, р/р №26009211390000 у АКБ "Укрсиббанк", МФО 351641) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 гривень судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.
Припинити провадження у справі №5023/5671/12 в частині стягнення 5500,00 гривень заборгованості, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18 лютого 2013 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №5023/5671/12