Провадження № 2/259/347/2013
Справа № 0531/10350/2012
31 січня 2013 року року Куйбишевський районний суд міста Донецька
в складі: головуючого -судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.,
при секретарі Ігнатьєвій Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням та вселення, -
Позивач звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням, а саме кімнатою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання позивачу один примірник ключів від кімнати, та вселити туди позивача.
В обґрунтуванні позову позивач вказала, що з 19 січня 2002 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 У період перебування у шлюбі, позивачу та відповідачу, як сім'ї із двох чоловіків, був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку розміром 14,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач зареєструвався за вказаної адресою 12.03.2002 року, а позивач з 24.07.2002 року, після зняття з реєстрації за попереднім місцем мешкання з 19.04.2002 року.
07 червня 2011 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем були розірвані. Питання про розділ сумісно нажитого періоду шлюбу майна у сторін в судовому та позасудовому порядку не вирішувалось, так як сторони у момент розірвання шлюбу мешкали разом у кімнаті. Після розірвання шлюбу між сторонами склались неприємні стосунки. Відповідач змінив замки на вхідних дверях кімнати, у зв'язку з чим позивач неодноразово зверталась до відповідача по телефону про надання одного екземпляру ключів для неї, однак отримала відмову.
До теперішнього часу відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні житловим приміщенням, та це підтверджено рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 09 січня 2013 року, що набуло законної чинності, у якому поважною причиною тривалої відсутності позивача ОСОБА_1, а саме з травня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю у неї ключів від кімнати, які не надає відповідач. Враховуючи наведене позивач просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні кімнатою за адресою: АДРЕСА_1, вселити до вищевказаної кімнати позивача та передати один примірник ключів від кімнати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 будучі повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи судовою повісткою, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив і від нього не надходило заяв про розгляд справи у його відсутність.
Представник третьої особи: Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька» надав суду заяву у якій просить суд розглянути справу у його відсутність та підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити, у зв'язку з чим суд вважає за можливе, із врахуванням положень ст.ст. 224-226 ЦПК України ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що з 19 січня 2002 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 У період перебування у шлюбі, позивачу та відповідачу, як сім'ї із двох чоловіків, був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку розміром 14,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач зареєструвався за вказаної адресою 12.03.2002 року, а позивач з 24.07.2002 року, після зняття з реєстрації за попереднім місцем мешкання з 19.04.2002 року.
До теперішнього часу відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні житловим приміщенням, та це підтверджено рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 09 січня 2013 року, що набуло законної чинності, у якому поважною причиною тривалої відсутності позивача ОСОБА_1, а саме з травня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю у неї ключів від кімнати, які не надає відповідач. Враховуючи наведене позивач просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні кімнатою за адресою: АДРЕСА_1, вселити до вищевказаної кімнати позивача та передати один примірник ключів від кімнати.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушення свого права власності.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливає місце проживання власника та у відповідності до ст. 319 ЦК України, здійснювати своє право власності на власний розсуд і вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання.
Однак право позивача користування і проживання в спірній кімнаті порушено, у зв'язку з чим дане право підлягає відновленню шляхом вселення позивача до спірної кімнати.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути обмежений в здійсненні права власності, то позивач вправі вимагати усунення перешкод в його праві власності шляхом свого вселення.
Зазначені обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що доводи позивача, щодо усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, є обґрунтованими та заснованими на законі, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст. 9 ЖК України, ст. ст. 16, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 312, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні кімнатою за адресою: АДРЕСА_1, та передати один примірник ключів від кімнати.
Вселити ОСОБА_1 у кімнату за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,30 гривень.
Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через Куйбишевський районний суд м. Донецька, шляхом подачі апеляції, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: ПИСАНЕЦЬ Н.В.