Справа №: 1118/9652/12
Іменем України
"31" січня 2013 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в
складі: головуючого судді Тимченко Л.М
при секретарі Міщенко С.А
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрія справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як третя особа ОСОБА_4
про визнання договору купівлі-продажу автомобіля не дійсним, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі Відповідачі) про визнання не дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, мотивуючи свої вимоги тим, що в грудні 2007 року був зареєстрований шлюб позивача з ОСОБА_2, а згодом 07 вересня 2010 року шлюб між подружжям було розірвано за рішенням Олександрійського міськрайонного суду. За час перебування у шлюбі 17 жовтня 2008 року подружжям було придбано легковий автомобіль марки FORD, модель Foсus 1.6, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, який був зареєстрований на ОСОБА_2, а за нею право керування транспортним засобом. Придбавши авто, частину вартості автомобіля було сплачено із спільного сімейного бюджету, а частину коштів за рахунок кредиту, який було спільно погашено. Після розірвання шлюбу їй стало відомо про продаж автомобіля без її згоди. ОСОБА_2 продав автомобіль своїй сестрі - ОСОБА_5, яка придбаний автомобіль зареєструвала на своє ім'я, отримала новий технічний паспорт та номерні знаки. Згідно довідки - рахунку серія КІМ № 159607 від 07.08.2010 року вартість автомобіля склала 1 000 грн.
В судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає посилаючись на викладені обставини.
Інтереси позивача в суді за договором представляв ОСОБА_6
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечує, визнає, що уклав договір купівлі - продажу автомобіля без згоди дружини (на час укладення договору купівлі продажу авто). Просить суд врахувати, що автомобілем він не користується, оскільки подружжя ОСОБА_5 десь утримує автомобіль.
Відповідач ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили, письмових заяв чи клопотань до суду від них не надійшло. Суд вважає, що подружжя ОСОБА_8 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, оскільки поштові повідомлення повернулись до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.
Відповідач в судове засідання з'явився особисто, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в суді, позовні вимоги визнає частково, просить суд врахувати його матеріальне становище, він за межами України заробляв кошти, щоб повернути позивачу. Визнає, що саме таку суму було вказано в договорі позики, однак стверджує, що таку суму коштів він не отримував того дня, а отримував їх частково раніше протягом декількох років. Також вказує, що свекруха позивача протягом цих років отримувала щомісячно 3 відсотки від вказаної суми, працюючи у нього в магазині продавцем.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 22, 220, 328, 334, 355, 368, 369, 1216 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Cтаттею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені відповідно статтею 16 ЦК України.
За змістом ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За змістом ст. ст. 60-63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Якщо одним з подружжя укладено договір в подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Згідно ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
За загальним правилом відповідно до вимог ст.ст. 368, 369 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники майна, що є у спільної сумісної власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
За змістом ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в грудні 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, а згодом 07 вересня 2010 року шлюб між подружжям було розірвано за рішенням Олександрійського міськрайонного суду. За час перебування у шлюбі 17 жовтня 2008 року подружжям було придбано легковий автомобіль марки FORD, модель Foсus 1.6, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, який був зареєстрований на ОСОБА_2, а за позивачем було зареєстровано право керування транспортним засобом. Придбавши авто, частину вартості автомобіля було сплачено із спільного сімейного бюджету, а частину коштів за рахунок кредиту, який було спільно погашено. Після розірвання шлюбу позивачу у справі стало відомо про продаж автомобіля без її згоди. ОСОБА_2 продав автомобіль своїй сестрі - ОСОБА_5, яка придбаний автомобіль зареєструвала на своє ім'я, отримала новий технічний паспорт та номерні знаки. Згідно довідки - рахунку серія КІМ № 159607 від 07.08.2010 року вартість автомобіля склала 1 000 грн.
Судом достовірно встановлено, що позивач була позбавлена права власності при укладенні договору купівлі-продажу авто без її згоди, що є підставою для задоволення позову, тобто відповідачі у справі уклали між собою угоду, де вільне волевиявлення сторін не мало місце щодо продажу авто, позивач висловлює претензії до відповідачів, оскільки вони розпорядились її спільною сумісною власністю без її згоди на те.
Суд приймає до уваги, що за ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 26 листопада 2012 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та було заборонено вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням легкового автомобіля марки FORD, модель Foсus 1.6, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2 до вирішення справи по суті.
За таких обставин суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати укладений договір купівлі-продажу автомобіля не дійсним.
Судові витрати суд вважає необхідним віднести на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 22, 220, 328, 334, 355, 368, 369, 1216 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України та ст.ст. 3, 4-11, 15, 57-60, 83-88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Договір купівлі-продажу легкового автомобіля марки FORD, модель Foсus 1.6, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, укладений 07 серпня 2010 року за довідкою - рахунком серія КІМ № 159607 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1.
Копію рішення направити відповідачу.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення або протягом цього ж часу з моменту отримання копії рішення.
Суддя Олександрійського
міськрайонного суду Л.Тимченко