06.02.2013 Справа № 5008/963/2012
за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород та Попівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, с. Попово, Берегівський район
до відповідача військової частини 2142 (Мукачівського Прикордонного загону), м. Мукачево
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог предмет
спору на стороні відповідача Адміністрація державної прикордонної служби України, м. Київ
про стягнення суми 122639,50 грн.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від прокуратури - Продан О.С. - прокурор, юрист 3 класу (дов. від 10.09.12)
від позивача 1 (Державної екологічної інспекції в Закарпатської області) - Данч Н.О. - юрисконсульт (дов. від 09.01.13 №56/05)
від позивача 2 (Попівської сільської ради) - не з'явився
від відповідача - Пітков І.Л. (дов. від 07.11.12)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача - Васильєв О.С. (дов. від 25.12.12 №41/11) (у судовому засіданні 31.01.13 - Капелюх А.П. (дов. від 25.12.12 №41/9)
СУТЬ СПОРУ: з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.11.12 №763вих12 про стягнення суми 122639,50 грн. шкоди, заподіяної у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства.
Підставою для звернення прокурора з позовом є захист інтересів держави в особі державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Попівської сільської ради Берегівського району, внаслідок порушення відповідачем встановленого чинним законодавством порядку використання лісів.
Прокурор просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокуратура здійснює представницькі повноваження у суду у спорах, які виникають внаслідок порушення встановленого чинним законодавством порядку використання лісів та земель. Внаслідок незаконної рубки дерев, відповідачем завдано шкоду у розмірі 122639,50 грн. Шкода підлягає стягненню до спеціального фонду Попівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області відповідно до п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, п.1 ст.11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік".
Позивач 1 позов прокурора підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених прокурором у позовній заяві.
Позивач 2 також підтримує позов прокурора у повному обсязі, та просить розглянути справу без участі представників Попівської сільської рад.
Відповідач позов заперечує, про що зазначив у поданому суду відзиві від 29.11.12, з посиланням на наступне: Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) будь-яких неправомірних дій, спрямованих на використання лісових ресурсів не вчиняв, рішення щодо проведення рубки дерев керівником Мукачівського прикордонного загону не приймались; позивачем не доведено у встановленому законом порядку, а в позові не зазначено, наявність в спірному випадку обставин, які утворюють склад правопорушення законодавства про охорону навколишнього середовища (протиправність дій чи бездіяльності відповідача, причинний зв'язок із завданою шкодою та вину); позивач помилково дійшов висновку, що Мукачівський прикордонний загін є постійним лісокористувачем у розумінні ст.ст.17, 19 Лісового кодексу України і тому безпідставним є посилання позивача на вимоги ст.ст. 19, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, стосовно покладення на Мукачівський прикордонний загін відповідних обов'язків лісокористувача; стверджує, що матеріалами справи не доведено законність покладення обов'язку відшкодувати шкоду на юридичну особу за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових), відповідно до ст.1172 ЦК України, оскільки за своїм змістом дії вказаних у справі службових осіб не випливають з їх службового (трудового) становища; факт вирубки лісових культур протоколом про адміністративне правопорушення не підтверджено, такий взагалі не складався. Будь-яких процесуальних документів, які б встановлювали вину службових осіб Мукачівського прикордонного загону у справу не надано.
Третя особа подала відзив на позовну заяву прокурора, у якому наведені наступні заперечення: позов поданий неналежним позивачем 2, оскільки Попівська сільська рада Берегівського району не являється органом уповноваженим здійснювати функції в інтересах держави у спірних правовідносинах; складення процесуальних документів під час прокурорської перевірки та надання особам, що приймали участь у цих діях відповідного статусу (поняті, свідки, спеціаліст) є незаконними, оскільки кримінальна справа по вказаному факту не порушувалася; під час складання протоколу огляду діаметр пня дерева визначався за показниками найбільшого діаметра пня, а не як визначено законодавством - середнього діаметра; Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) будь-яких дій, в тому числі неправомірних, направлених на використання лісових ресурсів не вчиняв, шкоду не заподіював, а тому у разі завдання шкоди працівником, дії якого за своїм змістом не випливають з його службових обов'язків, не тягнуть відповідальності юридичної особи; Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) не є постійним лісокористувачем, згідно норм ст.ст. 16, 17, 19 Лісового кодексу України, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою в межах прикордонної смуги в районі Попівської сільської ради Берегівського району не отримував, рішення із зазначеного приводу відповідним органом не приймалось; безпідставним є висновок прокурора про належність вирубаних дерев до лісового фонду України.
У судовому засіданні 31.01.13, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Закарпатською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку по факту незаконної рубки дерев службовими особами військової частини 2142.
Вказаною перевіркою встановлено, що військовою частиною 2142 без отримання спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного квитка, ордера, лісового квитка), а також з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, проведено рубку 181 дерева породи акація у межах прикордонної смуги в районі Попівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, чим заподіяли навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 122639,50 грн.
Як стверджує прокурор та позивач факт незаконної рубки, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджується протоколом огляду від 11.03.12, розрахунком завданої шкоди від 26.03.12 та поясненням службових осіб.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справ від 06.08.12 (винесеної старшим помічником військового прокурора Ужгородського гарнізону, в порушені кримінальної справи за фактом перевищення військовими службовими особами відділу прикордонної служби „Косино" Мукачівського прикордонного загону службового становища та за фактом незаконної порубки лісу за ознаками злочинів передбачених ст.424 ч.1 ст.246 КК України відмовити на підставі, п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Зі змісту вказаної постанови та матеріалів перевірки випливає, що дослідчою перевіркою встановлено, що в січні 2012 року за вказівкою старшини-начальника відділення логістики ВПС „Косино" Мукачівського прикордонного загону Чернича А.І. громадянами Щербиною П.П., Вароді С.Є., Вароді Є.Є. та Байза А.А. з метою опалювання вказаного відділу прикордонної служби, у прикордонній смузі на території земель Попівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, без надання дозволу спеціалізованих установ у сфері лісового господарства, було здійснено незаконну порубку дерев породи акація в кількості 181 дерева, внаслідок чого в державі заподіяна шкода у розмірі 122639,50 грн.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані учасниками процесу докази та заслухавши пояснення представників, суд дійшов наступного висновку.
У якості правової підстави вимоги прокурора та позивачів є ст. 1166 ЦК України, де встановлено позадоговірну (деліктну) відповідальність фізичної або юридичної відповідальності за завдану шкоду. Покладення відповідальності саме на відповідача, як юридичну особу, обґрунтовується з посилання на ч.1 ст.1172 ЦК, яка закріплює обов'язок юридичної особи відшкодувати завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Матеріали справи, містять докази, що порубку дерев породи акація в кількості 181 дерева, здійснили за вказівкою Черниш А.І. (старшина - начальник відділення логістики відділу прикордонної служби „Косино" старший прапорщик) громадяни Щербиною П.П. (старший технік - старший сержант), Вароді С.Є., Вароді Є.Є. та Байза А.А.(машиністи-кочегари).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Надані прокурором докази не містять переконливих доказів, що шкода заподіяна незаконною порубкою дерев виникла під час виконання вищенаведеними особами своїх трудових (службових) обов'язків. Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) рішень щодо проведення порубки дерев не приймав. Доказів, що порубка дерев відноситься до трудових (службових, функціональних) обов'язків осіб причетних до правопорушення у справу не надано і такі обставини перевіркою не встановлені. Відсутність зв'язку дій вказаних осіб із їхніми трудовими обов'язками свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справ від 06.08.2012, де вказано, що формально в діях військових службових осіб ВПС „Косино" Мукачівського прикордонного закону вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.424 КК України. У диспозиції ч. 1 ст. 424 КК протиправне діяння (поведінка) характеризується, як „умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень". Таким чином, дії вказаних осіб явно виходили за межі їх трудових (службових) обов'язків, а відтак до даних обставин не підлягає застосуванню ст. 1172 ЦК.
Підстави позову пов'язані з порушенням законодавства про охорону та використання лісового фонду. Зокрема, прокурор посилається на ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України, відповідно до яких організація і забезпечення охорони і захисту лісів, покладається на постійних лісокористувачів і ст. 107 Лісового кодексу України, де передбачено, що підприємства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
У відповідності до ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: 1) зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; 2) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно листа від 10.08.12 ДП „Берегівське лісове господарство" землі на території Попівської сільської ради не відносяться до лісового фонду ДП „Берегівський ЛГ". Листом від 15.05.12 Попівська сільська рада надала інформацію, що вказані дерева не перебувають на балансі Попівської сільської ради, але відносяться до території Попівської сільської ради. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справ від 06.08.12 зазначено, що вказані дерева не відносяться до категорії лісових насаджень.
Таким чином, належним та допустимими доказами не доведено, що дерева породи акація в кількості 181 дерева, на території Попівської сільської ради, належать до лісового фонду, а відповідач має статус постійного лісокористувача. Відповідно не може братися до уваги сума розрахунку розміру шкоди, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача спростовують доводи прокурора та позивачів, а відтак у позові слід відмовити повністю. У ході розгляду справи надано оцінку всім наведеним доводам учасників процесу, проте вони не змінюють і не впливають на кінцевий висновок суду.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.02.13.
Суддя О.В. Васьковський