Справа № 2010/2-1225/1
Провадження № 2/619/41/13
12 лютого 2013 року Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.
за участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про поновлення порушеного права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить визнати, що як єдиний власник житлового будинку АДРЕСА_1, має виключне право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою НОМЕР_1 даного будинку на свій розсуд; визнати, що відповідачі не мають права володіти, користуватися та розпоряджатися будь-якими приміщеннями, в тому числі указаною квартирою; поновити порушене право шляхом витребування зазначеної квартири із чужого незаконного володіння; усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідачів із квартири НОМЕР_1 без надання іншого житлового приміщення посилаючись на те, що йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року належить у цілому житловий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1. У квартирі НОМЕР_1 мешкають відповідачі та користуються цією квартирою, яка їм не надавалася у користування, місце реєстрації відповідача ОСОБА_4 взагалі за іншою адресою. Будь-які зобов'язання у нього перед відповідачами відсутні, ніяких договорів та угод між ним та відповідачами не укладалося. Відповідачі самовільно захопили квартиру та оселилися в ній. Ці дії відповідачів порушують його право власності. Він не бажає, щоб відповідачі користувалися його майном та мешкали у належному будинку.
У судовому засіданні позивач та представник підтримали позовні вимоги та про обставини справи пояснили, як указано вище.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, обґрунтовуючи безпідставністю позовних вимог та посилаючись на ст. 770 ЦК України, згідно якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Представник Головного УДМС України в Харківській області до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Зі згоди осіб, які з'явилися до судового засідання, суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи.
Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, ОСОБА_2 придбав у власність гуртожиток літ. «А-2», загальною площею 886,20 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).
З витягу про державну реєстрацію прав № 27986478 від 12.11.2010 року, виданим Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос», зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно довідки КПТІ «Інвенрос» від 31.03.2011 року вих. № 6145 гуртожиток в АДРЕСА_1 зареєстровано по праву приватної власності в цілому за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО від 09.11.2010 року р. № 1806 (а.с.35).
Матеріали справи свідчать, що право власності на вказаний гуртожиток на підставі рішення Господарського суду України від 18 червня 2009 року раніше було визнано за ТОВ «Галлан ЛТД».
Даними адресно-довідкового бюро при УМВС України в Харківській області підтверджено, що ОСОБА_3 з 03.04.1998 року та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17, 24).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.
Згідно з вимогами ст.. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи житлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є гуртожитком.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за місцем проживання у гуртожитку, оскільки позивачем не доведено їх незаконної реєстрації, крім того, на момент придбання права власності на даний гуртожиток, 09.11.2010 року, відповідач ОСОБА_3 вже в ньому проживала та була зареєстрована, позивач не заперечував проти цього і попередні власники даного факту не оспорювали, таким чином, відповідач ОСОБА_3 має право користування житловою площею гуртожитку.
З акту № 3 від 09.03.2011 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на статтю 169 ЦК України, яка передбачає, що у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Доказів дотримання встановленої законом процедури досягнення згоди щодо зміни існуючого або укладення нового договору найму (оренди) житла з ОСОБА_3, наявності у відповідача заборгованості за комунальні послуги матеріали справи не містять.
Для зміни умов існуючого договору або укладення нового договору найму позивач повинен дотримуватися визначеної статтями 638-646, 651 ЦК України процедури.
Позивачем не надано до суду доказів того, що між ним та відповідачами укладено договір найму і умови договору не виконуються відповідачами або виконуються неналежним чином.
Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не доведено та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які давали б суду правові підстави, передбачені діючим Житловим Кодексом УРСР, Цивільним Кодексом України та іншими законами, визнати незаконною реєстрацію
відповідач ОСОБА_3, виселити її з гуртожитку.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом статті 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких, проводиться поновлення (визнання ) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Ст. 16 ЦК України містить загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Власник порушеного права, як правило, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Спосіб захисту порушеного права, частіше всього, прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Позивач просить визнати, що він як єдиний власник житлового будинку АДРЕСА_1 даного будинку на свій розсуд; визнати, що відповідачі не мають права володіти, користуватися та розпоряджатися будь-якими приміщеннями, в тому числі указаною квартирою.
Враховуючи, що такі способи захисту не передбачені ст.16 ЦК України і позивачем не зазначено спеціального закону або договору, яким суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині поновлення порушеного права шляхом витребування зазначеної квартири із чужого незаконного володіння, суд вважає, що обраний спосіб захисту не відповідає правовідносинам, що склалися між сторонами, які в першу чергу регулюються нормами Житлового Кодексу УРСР.
Щодо позовних вимог в частині виселення ОСОБА_4, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з того, що представником ОСОБА_4 не надано суду доказів законності реєстрації у спірній квартирі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4 із займаного ним житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.М. Нечипоренко