Єдиний унікальний номер 2506/11252/2012
Номер провадження 2/750/332/13
11.02.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Сапона А.В.,
при секретарі - Шиловій Ж.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання права власності на частину нерухомого майна та зняття арешту, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0418 га за адресою: АДРЕСА_1 та ? частину будівлі (об'єкта незавершеного будівництва), що знаходиться на цій земельній ділянці, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу. Також позивач просила зняти арешт з цього майна , накладений Деснянським відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2013 року позовна заява в частині визнання права власності на ? частини будівлі незавершеного будівництва була залишена без розгляду за заявою позивача.
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги з приводу спірної земельної ділянки та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позові.
Представник відповідача - Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції не заперечував проти визнання права власності на ? частини земельної ділянки за позивачем, в частині вимог щодо зняття арешту просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався у встановленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб (свідоцтво НОМЕР_1).
Під час спільного подружнього життя сторонами було придбано за договором купівлі-продажу від 07.11.2006 року земельну ділянку площею 0,0418 га, що знаходиться в АДРЕСА_1
Оскільки в даному договорі покупцем було зазначено відповідача ОСОБА_3, то право власності було зареєстровано відповідно на нього шляхом видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 861230 від 26.04.2007 року.
За правилами ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини та чоловіка слід вважати: майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вони отримали за особисті заслуги (щоправда, суд може визнати за другим із подружжя право на частку цієї премії чи нагороди, якщо буде встановлено, що він, вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяли її одержанню, кошти одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також: як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також: за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Усе інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, відповідно до ст. 60 СК належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. При цьому не має значення, якими були юридичні підстави його набуття - купівля, обмін, придбання в кредит. Також не має різниці, на кого з подружжя було придбано майно, - важливим є те, що це сталося під час шлюбу.
Режим спільності майна подружжя означає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, завжди вважатиметься спільним, подружжя має спільні права, щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності доти, поки не буде доведене протилежне.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно було придбано не в шлюбі, але за її особисті кошти. Втім, якщо заява про те, що річ була куплена на кошти, наприклад дружини, не буде належним чином підтверджена, презумпція права сумісної спільної власності подружжя залишиться непохитною. І не має значення, на кого проведена реєстрація цього майна.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на ? частину земельної ділянки підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна постановою Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 17.07.2012 року на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 накладено арешт у зв'язку з примусовим виконанням на підставі виконавчого листа Бахмацького районного суду Чернігівської області.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Оскільки даним рішенням суду за позивачем визнається право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0418 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, то з її частки арешт має бути знятий. Враховуючи, що позивач просить зняти арешт з усієї земельної ділянки, то ця вимога підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбану у період шлюбу земельну ділянку площею 0,0418 га, що знаходиться в АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0418 га, що знаходиться в АДРЕСА_1
Зняти арешт з ? частини земельної ділянки площею 0,0418 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, визначеному ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя А.В. Сапон