25 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13743/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Рищенко А. Ю.,
при секретарі судового засідання - Шайді О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням уточнень до позовної заяви, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 05.09.2012 року по 18.09.2012 року відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» з порушенням порядку її проведення. За результатами проведеної перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було складено Акт перевірки, який містить висновки, зроблені в ході перевірки. Позивач також зазначив, що в ході проведення перевірки первинні документи відповідачем не було досліджено, тим більш, що вказана перевірка була проведена лише на підставі документів податкової звітності та інформації, що міститься в базах даних, які ведуться в органах державної податкової служби України.
Просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви:
- визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо внесення даних до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року;
- зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року;
- визнати протиправними дії Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» з контрагентами.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що перевірку було проведено належним чином з урахуванням законодавчо встановленого порядку її проведення. А копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки були направлені на адресу позивача вчасно. Проте, конверти із поштовим вкладенням повернулись на адресу відповідача. Отже, у зв'язку із тим, що позивач був відсутній за своїм місцезнаходженням, відповідачем відповідно до наказу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ». За результатами перевірки було складено акт з висновками, які узагальнюють встановлені порушення вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.09.2009 року була проведена державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «МЗУ»), код ЄДРПОУ - 36568539.
Відповідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ «МЗУ» є: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами, інші види оптової торгівлі.
Станом на 12.11.2012 року юридична особа - ТОВ «МЗУ» - знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Це підтверджується оригіналом витягу з Єдиного державного реєстру, який є наявним в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.09.2012 року по 18.09.2012 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «МЗУ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ПП «ОПТМЕТПРОМТОРГ», код ЄДРПОУ - 36826269, за період липень, листопад 2010 року, з ПП «ДНІПРОТЕХЕНЕРГОБУД», код ЄДРПОУ - 36826300, за період вересень, листопад, грудень 2010 року, з ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ», код ЄДРПОУ - 37276482, за період листопад 2010 року, з ТОВ «АКВА ТЕНДЕР», код ЄДРПОУ - 38089753, за період грудень 2010 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року по всьому колу придбання та продажу товарів (послуг).
Вказану перевірку було проведено в приміщенні Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу від 05.09.2012 року № 861 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби. Відповідно до Акту перевірки копію наказу від 05.09.2012 року № 861, повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 05.09.2012 року за № 20417/22 було надіслано на адресу позивача з поштовим повідомленням про вручення та описом документів за податковою адресою: вул. Хортицьке Шосе, буд. 3, м. Запоріжжя.
У своєму акті перевірки відповідач посилається на вимоги ст. ст. 42, 79 Податкового кодексу України. А саме: зазначає, що відповідно до п. 42.2, 42.3 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Як вказав відповідач у своєму акті перевірки, згідно п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова тим паче, що на проведення даної перевірки достатньо в наявності інформації, яка свідчить про порушення діючого законодавства в результаті ведення «фіктивного підприємництва», що привело до втрат бюджету у особливо великих розмірах та нанесло шкоду державі.
Суд зазначає, зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктами 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, відповідач в силу вказаних вище норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручити йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення.
Як зазначає позивач, про проведену перевірку та складений акт ТОВ «МЗУ» він дізнався від своїх контрагентів. Після чого звернувся до поштового відділення № 69123 за своєю юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 3, де його і повідомили про те, що 31.10.2012 року поштове відправлення із зазначеним актом було повернуто на поштове відділення № 51931 м. Дніпродзержинська, на якому позивач його й отримав.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, суд зазначає, що належних доказів направлення на адресу позивача у 10-денний строк до початку проведення перевірки вказаного наказу та повідомлення суду надано не було, навіть, з урахуванням вказаних в акті перевірки даних щодо надіслання за податковою адресою позивача копій наказу та письмового повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з поштовим повідомлення про вручення. Тим більше, що станом на 12.11.2012 року згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зміни податкової адреси позивача не відбулось. Так, позивачем були надані суду копія конверту, що повернуся на адресу відповідача - 12.10.2012 року та повідомлення від 07.11.2012 року про результати пошуку, штрих кодовий ідентифікатор - 5193101472958, відповідно до якого відправлення за № 5193101472958 було передано на зберігання - 31.10.2012 року об'єктом поштового зв'язку Дніпродзержинськ з індексом 51931. Тобто, з порушенням строків повідомлення про проведення перевірки.
Крім того, в силу норм п. 78.1 ст. 78, пунктів 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, на які відповідач посилається у своєму наказі та повідомленні про проведення перевірки, останній також порушив вимоги щодо обов'язкової наявності визначених законом підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Так, надана суду копія наказу № 861 та письмового повідомлення № 20417/22 від 05.09.2012 року не містить жодної з підстав необхідності проведення даної перевірки. Також на адресу позивача не було направлено попередньо письмовий запит щодо необхідності надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження протягом 10 днів робочих днів з дня отримання запиту. Суду не надано доказів направлення на адресу позивача такого письмового запиту.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки від 25.09.2012 року, 01.06.2012 року відповідач отримав від ТОВ «МЗУ» лист від 01.06.2012 року № 01/06-1 щодо втрати документів по фінансово-господарським взаємовідносинам підприємства за період 2011-2012 років та прохання перенести термін перевірки відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України на 90 календарних днів, складено акт від 05.06.2012 року № 39/1/22-206 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «МЗУ».
Наказом відповідача було перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МЗУ». До 05.09.2012 року від ТОВ «МЗУ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції листів від позивача щодо неможливості відновлення первинних документів для проведення документальної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року - не надходило. Тому, з метою проведення перевірки, виконання графіку перевірок та пред'явлення направлень на проведення перевірки від 05.06.2012 року, від 03.08.2012 року відповідачем було здійснено вихід за податковою адресою позивача. 03.09.2012 року відповідачем було складено акт від 03.09.2012 року № 79/22-506 про неможливість встановлення місцезнаходження платника податків. Тому, 05.09.2012 року відповідачем було прийнято наказ про проведення позапланової невиїзної позапланової перевірки за № 861 та повідомлення про проведення перевірки за № 20419/22, повідомлення від 05.09.2012 року про запрошення від 05.09.2012 року № 20419/22 для підписання акту перевірки, які й було направлено на адресу позивача. Проте, станом на момент проведення перевірки поштові повідомлення про вручення не повернулись на адресу відповідача.
Однак, незважаючи на встановлені в акті перевірки факти відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача без належних на те підстав.
Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач у зв'язку з неналежним повідомлення про проведення перевірки був позбавлений можливості надати первинні документи на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. А твердження відповідача, викладені в акті перевірки щодо достатності наявної інформації, що свідчить про порушення позивачем діючого законодавства в результаті ведення «фіктивного підприємництва», що призвело до втрат бюджету в особливо великих розмірах, та нанесло шкоду державі, без дослідження первинних документів, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними.
Отже, відповідачем було порушено встановлений порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЗУ», хід проведення та результати якої були викладені в Акті перевірки від 25.09.2012 року за № 3107/165/22-507.
Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені такі висновки:
- відповідачем було порушено п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим за період липень, вересень, листопад, грудень 2010 року завищено податковий кредит на загальну суму 9 861 410, 83 грн., в тому числі:
липень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі - 404 783, 82 грн., в тому числі нібито отриманому товару (робіт, послуг) від ПП «ОПТМЕТПРОМТОРГ» у сумі податку на додану вартість - 404 783, 82 грн.;
вересень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість - 799 135, 20 грн., в тому числі нібито отриманому товару (робіт, послуг) від ПП «ДНІПРОТЕХЕНЕРГОБУД» у сумі податку на додану вартість - 799 135, 20 грн.;
листопад 2010 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі - 4 269 225, 34 грн., в тому числі нібито отриманому товару (робіт, послуг) від: ПП «ОПТМЕТПРОМТОРГ» у сумі податку на додану вартість у розмірі - 2 105 892, 00 грн., ПП «ДНІПРОТЕХЕНЕРГОБУД» у сумі податку на додану вартість у розмірі - 2 016 666, 67 грн., ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» у сумі податку на додану вартість у розмірі - 146 666, 67 грн.,
грудень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі - 4 388 266, 47 грн. в тому числі: нібито отриманому товару (робіт, послуг) від ПП «ДНІПРОТЕХЕНЕРГОБУД» у сумі податку на додану вартість у розмірі - 158 031, 47 грн.;
не задекларованого (підтвердженого) ТОВ «Аква Тендер» відвантаження товару (робіт, послуг) на адресу ТОВ «МЗУ» у сумі податку на додану вартість у розмірі - 4 230 235, 00 грн., який в подальшому було реалізовано ТОВ «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»;
- п. 1, п. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «МЗУ» при придбанні та наступному продажу товарів, робіт (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 626, 628, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України - правочини визнано - нікчемними, по ланцюгу реалізації липень, вересень, листопад, грудень 2010 року;
- пп. 14.1.202, пп. 14.1.203, п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим: завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість у розмірі - 38 145 687, 00 грн.; завищено податкові зобов'язання на загальну суму - 38 997 324, 00 грн.;
- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МЗУ» при придбанні у ТОВ ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Солді Плюс», ТОВ «Доміно 2010» та наступному продажу товарів (послуг) іншим суб'єктам господарювання. Товар (послуги) було придбано по вказаних правочинах, проте товар не було передано в порушення ст. ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України - правочини визнано «нікчемними», по ланцюгу реалізації. Перелік суб'єктів господарювання наведено в додатку № 1 акту перевірки.
Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Згідно пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Також суд зазначає, що в силу ст. 20 Податкового кодексу України відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того, вказана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.
Отже, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. А сам по собі термін «нікчемний правочин» містить вказівку на те, що його недійсність встановлена законом.
Так, зокрема, відповідач зробив подібні висновки щодо нікчемності укладених правочинів на підставі даних бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» за період січень 2011 року - березень 2012 року. А також з урахуванням актів перевірок від інших державних податкових служб, постанов слідчих.
Так, за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року ТОВ «МЗУ» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 38 145 687, 00 грн. Вході перевірки відповідач зробив висновки щодо його завищення всього на суму 38 145 687, 00 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на зведених даних, задекларованих см податкового кредиту згідно баз даних «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» в розрізі контрагентів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 року № 80/94-ВР, інформаційна (автоматизована) система - це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.
Також суд зазначає, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» та з метою реалізації положень наказу ДПА України від 17.03.2008 р. № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» було затверджено «Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».
Для реалізації вимог вказаних Методичних рекомендацій було створено, зокрема, такий програмний документ як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо внесення даних до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне забезпечення України», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року; зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне забезпечення України», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року.
Суд вважає обґрунтованими вказані позовні вимоги ТОВ «МЗУ» та вважає за необхідне задовольнити їх повністю. Адже вище судом була встановлена протиправність дій відповідача щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та хибність, безпідставність зроблених за її результатами висновків.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ» з контрагентами, то суд зазначає, що питання щодо правомірності дій під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту перевірки також вирішено судом та встановлено відповідні фактичні обставини, а тому на думку суду зазначені спірні правовідносини відсутні і у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне забезпечення України» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо внесення даних до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне забезпечення України», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року.
Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне забезпечення України», оформленої актом перевірки № 3107/165/22-507 від 25.09.2012 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 30.01.2013 року.
Суддя А. Ю. Рищенко