Справа: № 2а-757/10/2320 Головуючий у 1-й інстанції: Смоляр О.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
14 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за участю третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про скасування рішення, -
Позивач звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про скасування рішення відповідача від 25.03.2010 року № 50-29 «Про скасування п. 1 рішення сесії від 11.02.2010 року за № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам».
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, третя особа, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справі є рішення Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 25.03.2010 року № 50-29 «Про скасування п. 1 рішення сесії від 11.02.2010 року за № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам».
Судом першої інстанції встановлено, що 11 лютого 2010 року Червонослобідською сільською радою було прийняте рішення № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадян», згідно п. 1 якого радою вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл замовити в організації, яка має дозвіл (ліцензію) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 25 га за адресою АДРЕСА_1 до п. 2 вказаного рішення підготовлений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки подати на затвердження сесії Червонослобідської сільської ради. Пунктом 3 цього рішення було відмовлено у наданні ОСОБА_5 дозволу замовити в організації, яка дозвіл (ліцезії), виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1
Пункт 1 вказаного рішення був скасований оскаржуваним рішенням відповідача від 25.03.2010 року № 50-29 «Про скасування п. 1 рішення сесії від 11.02.2010 року за № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам».
В подальшому Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області було прийняте рішення «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадян» від 27.04.2010 року № 51-10.
Відповідно до п. 1.1 та п. 2 зазначеного рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1
Вважаючи рішення Червонослобідської сільської ради Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 25.03.2010 року № 50-29 «Про скасування п. 1 рішення сесії від 11.02.2010 року за № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам» протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позову та скасовуючи оскаржуване рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення ненормативного характеру, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.
Відповідно до п. а ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Перевіряючи правомірність скасування сільською радою своїм рішенням акта індивідуальної дії, колегія суддів виходить з наступного.
В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 Конституційний Суд зазначив наступне.
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Зважаючи на ту обставину, що рішення Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 25.03.2010 року № 50-29 «Про скасування п. 1 рішення сесії від 11.02.2010 року за № 49-16 «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам» не має нормативного характеру та є актом одноразового застосування, породжує правовідносини, пов'язані з реалізацією права ОСОБА_3 на отримання земельної ділянки у власність та вичерпує свою дію після його виконання, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про його скасування є незаконним та необґрунтованим так, як суперечить принципу «гарантії стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки погіршує становище останніх у спірних правовідносинах.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача не спростовують протиправний характер оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.