Справа: № 2а-1094/11 Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
15 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ,-
встановив:
28 січня 2011 року позивач звернулася до Бородянського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання відмови відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії згідно ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною; зобов»язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»; а також перерахунок основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно, та щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру проживаючому на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 10 лютого 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії задоволені, а саме: визнано дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці з 01 серпня 2010 року державної пенсії по інвалідності, щомісячного підвищення до пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, щомісячної грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно зі ст.ст. 39,50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», неправомірними; зобов»язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачці згідно зі ст.ст. 39,50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» нарахувавши з 01 серпня 2010 року державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячну грошову доплату, як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та зобов»язано здійснити зазначені виплати в період з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО -1 за № 037349 та копією посвідчення ( категорії 1) № НОМЕР_1, є особою пенсійного віку проживає в АДРЕСА_1.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказану доплату виплачувалось частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996, відповідач неправомірно виплачував доплату до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам 2 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 4 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаних статей.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до ПКМУ від 28.05.2008 №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категоріям громадян».
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.