Справа: № 2а-5239/11 Головуючий у 1-й інстанції: Галась І.А.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
15 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,-
встановив:
06 липня 2011 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання відмови відповідача щодо нарахування і виплати недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2011 року по теперішній час неправомірною; зобов»язання відповідача нарахувати до виплати та виплатити в повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2011 року по теперішній час і проводити зазначені виплати в подальшому.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2011 року позовні вимоги позивача за період з 01 січня 2011 року по 10 січня 2011 року - залишені без розгляду, в зв»язку з пропуском строку для звернення до суду без поважних причин за вказаний період.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни задоволені частково, а саме: визнано дії відповідача щодо не нарахування позивачу надбавки до пенсії в розмірі 30% у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов»язано відповідача здійснити нарахування надбавки до пенсії позивачу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 11 січня 2011 року по день винесення постанови, з урахуванням проведених виплат. В задоволені інших позовних вимог відмовлено
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Однак слід зазначити, що рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни з 11 січня 2011 року по 01 вересня 2011 року, ( день постановлення рішення) не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання.
Окрім цього, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 ч. 1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Вирішуючи питання яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI.
На виконання вимог зазначеного Закону, 06 липня 2011 року Кабміном України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабміну «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.
За таких обставин, до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з вищезазначеного, колегія суду дійшла до висновку, що позивач має право на нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте судом першої інстанції неправомірно зазначений період за який відповідач повинен нарахувати зазначені виплати.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія прийшла до висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що стало підставою для постановлення неправильного рішення.
Керуючись ст.ст. 1,11 ,60, 99,100,195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд-
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 11 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, включно, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.