Справа № 1021/2218/12
Номер провадження 1/1021/171/12
04.12.2012 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Литвина О.В.,
при секретарі - Василенко О.В.,
з участю прокурора Сахно Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, приватного підприємця, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
за ч.1 ст. 384 КК України, -
Будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та неодноразово допитаним у кримінальній справі в якості свідка, а саме 09.03.2010 року та 17.03.2010 року, ОСОБА_1 надав органу досудового слідства завідомо неправдиві покази в тім, що початку січня 2009 року директор ПП «Людмила-НБМ»ОСОБА_2 звернувся до нього з пропозицією про укладення договору комісії на закупівлю ним у населення для ПП «Людмила-НБМ»сільськогосподарської продукції, на яку він погодився та 05.01.2009 року між ними був укладений відповідний договір, але в період 2009 року поставки сільськогосподарських товарів в адресу ПП «Людмила- НБМ»він не здійснював, готівку від ОСОБА_3 на їх закупівлю не отримував та первинні фінансові документи, а саме видаткові накладні, звіти комісіонера, акти приймання виконаних робіт та прибуткових касових ордерів не складав та не підписував. Отримані такі його покази були використані в ході досудового слідства, як докази, підтверджуючі безтоварність фінансово-господарських операцій проведених між ПП «Люмила-НБМ» та СПД ФО ОСОБА_1 та порушеної щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України та власне щодо ОСОБА_1 за ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України.
Проведеним досудовим слідством такі обставини були спростовані, оскільки було встановлено, що фактично ОСОБА_1 у 2009 році у відповідності до умов укладеного договору здійснював поставки ПП «Люмила-НБМ»сільськогосподарської продукції на загальну суму 9,7 млн.грн., при цьому він виписував відповідні первинні фінансові документи та отримував готівку з каси підприємства для їх закупівлі і що документально підтверджено первинними фінансовими документами, а саме видатковими накладними, звітами комісіонера, актами приймання-передачі та прибутковими касовими ордерами. Будучи повторно допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_1 підтвердив викладені обставини.
Відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, дослідженням даних, які характеризують особу винного, оскільки ці докази ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю у вчиненні інкримінованого йому діяння та показав, що до дачі завідомо неправдивих показів його схилив працівник ДПІ, який порадив йому дати завідомо неправдиві покази, щоб податкова інспекція могла зняти з нього нараховані штрафні санкції в розмірі 52000000.00 грн.. На разі, після дачі таких показів порушили кримінальну справу проти нього також.
Розкаюється у скоєному, обіцяє більше не повторювати протиправних вчинків та просить суворо не карати.
Суд вважає вірною кваліфікацію дій підсудного за ч.1 ст.384 КК України як завідомо неправдиве показання свідка під час досудового слідства.
При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Як пом'якшуючі покарання обставини щодо особи підсудного суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням даних про особу підсудного, пом'якшуючих його вину обставин, того факту, що він раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд приходить до висновку, що мірою покарання, достатньою для його виправлення та упередження скоєння ним інших злочинів, є передбачене санкцією ч.1 ст.384 КК України обмеження волі і з цих же підстав вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства та і у відповідності до ст.ст.75, 76 КК України приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом строку випробування не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Речові докази по справі - вантажно-митні декларації з додатками, які знаходяться в матеріалах даної кримінальної справи, після набрання вироком законної сили залишити там же.
Цивільний позов до ОСОБА_1 у справі не заявлявся.
Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним по ч.1 ст.384 КК України та призначити покарання у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого проживання та роботи, не виїзджати без їх дозволу за межі України.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі - вантажно-митні декларації з додатками, які знаходяться в матеріалах даної кримінальної справи, після набрання вироком законної сили залишити там же.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Рокитнянський районний суд, а засудженими з моменту отримання копії вироку.
Суддя О.В.Литвин