79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.02.13 Справа № 13/17/5022-675/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Марка Р.І.
суддів Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.
за участю представників
прокуратури: Куцик В.Б.;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
третя особа: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", б/н від 02.11.2012р. (вх. №603 від 29.11.2012р.)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2012р. (повне рішення складено 26.10.2012р.)
у справі № 13/17/5022-675/2012, суддя Стопник С.Г.
за позовом Прокурора Бережанського району, м. Бережани, Тернопільська область, в інтересах держави в особі Мечищівської сільської ради, с.Мечищів, Бережанський район, Тернопільська область
до Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держкомзему у Бережанському районі, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,
про визнання недійсним договору оренди № 9 від 25.06.2011 року; зобов'язання ПП "Галицькі аграрні інвестиції" повернути земельну ділянку площею 100 га, яка знаходиться на території сільської ради, у землі запасу Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області,
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у справі № 13/17/5022-675/2012 позов прокурора Бережанського району в інтересах держави в особі Мечищівської сільської ради задоволено. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі № 9 від 25.06.2011 року, укладений між Мечищівською сільською радою, с. Мечищів Бережанського району Тернопільської області, та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції", м. Галич, Івано-Франківська область. Приватне підприємство "Галицькі аграрні інвестиції" (вул. Осмомисла, 15, м. Галич, Івано-Франківська область, код 35306415) зобов'язано в 10-денний термін з дати набрання рішенням законної сили, повернути земельну ділянку площею 100 га, яка знаходиться на території Мечищівської сільської ради, у землі запасу Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.
Рішення суду обґрунтоване доведеністю обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів. Зокрема, тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог ст. 124 Земельного кодексу України - без проведення земельних торгів, а також ст. 15 Закону України «Про оренду землі» без наявності невід'ємних частин договору, що є підставою для визнання його недійсним.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП «Галицькі аграрні інвестиції» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у даній справі та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2012р.
Розпорядженням голови суду від 17.12.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Бойко С.М.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Розпорядженням в.о. голови суду від 21.01.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Малех І.Б. введено суддю Бонк Т.Б. з підстав, викладених у ньому.
В судове засідання 21.01.2013р. з'явився прокурор.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. розгляд справи відкладено на 11.02.2013р. з підстав, викладених у ній.
В даному судовому засіданні прокурор підтримав доводи, викладені в позові та у відзиві на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи. Просить оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.
Третя особа - Управління Держкомзему у Бережанському районі, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін. Крім того, подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено місцевим господарським судом, 10 червня 2011р. Мечищівською сільською радою прийнято рішення №35 "Про погодження на передачу в оренду земель запасу сільської ради", яким ПП "Галицькі аграрні інвестиції" погоджено передачу в оренду земельної ділянки площею 100 га із земель запасу Мечищівської сільської ради та зобов'язано ПП "Галицькі аграрні інвестиції" укласти договір оренди з відповідною його реєстрацією.
На підставі вказаного рішення, 25.06.2011р. між Мечищівською сільською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" (Орендар) укладено договір оренди землі №09, відповідно до п.п.1, 2, 14 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 100 га, яка знаходиться в адміністративних межах Мечищівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з п.8. Договору останній укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації та з урахуванням ротації сільськогосподарських культур.
Пунктом 9. Договору сторони погодили, що за користування вказаною в договорі землею Орендар щороку протягом дії договору сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку розміром 100 га в адміністративних межах Мечищівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 25.06.2011р., підписаним представниками обох сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.
Зокрема, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, яка була чинною на момент укладення договору, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який у силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.
Вищезазначений договір оренди землі зареєстрований у Мечищівській сільській раді у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25.06.2011р. за № 9.
Згідно наявного в матеріалах справи листа Управління Держкомзему у Бережанському районі №02-18/1324 від 28.09.2012р., спірна земельна ділянка, площею 100 га, знаходиться в межах населеного пункту на території Мечищівської сільської ради Бережанського району, розпорядження якою відноситься до компетенції Мечищівської сільської ради.
Таким чином, уклавши з відповідачем спірний договір оренди землі, позивач діяв в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі"(ст. 4).
Разом з тим, місцевий господарський суд, задовольняючи позов прокурора, виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог ч.2 ст. 124 ЗК України, тобто без проведення аукціону, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч.4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
За змістом ч.1 ст.116 та ч.1ст. 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності, права користування та оренди земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).
Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.
З огляду на таке відповідний договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад чи порядку надання в користування, і за умови визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі та порядок передачі земельної ділянки у користування.
Як було зазначено вище, спірний договір укладено між сторонами у справі на підставі рішення Мечищівської сільської ради від 10.06.2011р. №35 "Про погодження на передачу в оренду земель запасу сільської ради".
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 04.11.2011 року прокурором Бережанського району Тернопільської області внесено протест (№ 46-2709 вих11) на рішення сесії Мечищівської сільської ради "Про погодження та передачу в оренду земель запасу сільської ради" № 35 від 10.06.2011 року, на виконання якого Мечищівською сільською радою прийнято рішення №62 від 11.11.2011 року про скасування рішення №35 від 10.06.2011 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що Конституційний Суд України у справі № 7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судова колегія частково погоджується з такими доводами скаржника, однак зазначає, що останнім не подано суду належних та допустимих доказів звернення до суду з позовом про визнання неправомірними дій ради.
В силу ж вимог ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як було зазначено вище, рішення №35 від 10.06.2011 року "Про погодження та передачу в оренду земель запасу сільської ради" було скасоване Мечищівською сільською радою рішенням №62 від 11.11.2011 року.
На час розгляду справи рішення Мечищівської сільської ради від 11.11.2011р. №62 "Про погодження на передачу в оренду земель запасу сільської ради" у встановленому законом порядку не скасовано та недійсним не визнавалось.
Прокурор, при зверненні до суду з позов у даній справі, покликався на те, зокрема, що земельна ділянка була передана відповідачу з порушенням норм ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до норм якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно ж до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (п.2.24), для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі їх в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже дійсність укладеного договору, що оспорюється.
З врахуванням викладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки такий укладено сторонами з порушенням процедури, передбаченої ст. 124 Земельного кодексу України.
Водночас, судова колегія вважає безпідставними висновки місцевого господарського суду про те, що спірний договір суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
- відповідальність сторін;
- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15).
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (ч.3 ст. 15).
Відповідно до ч. 4 ст. 15 вказаного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об'єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Відтак, відповідно до даної правової норми, лише відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
В той час, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нових земельних ділянок.
Надання ж у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою (ч. 3 ст. 123 ЗК України).
В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою на спірну земельну ділянку, розроблена ФПП «Західгеопроект» 30.05.2011р. на виконання укладеного між ним та відповідачем відповідного договору від 02.04.2011р.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про недостатність наявної технічної документації, безпідставно вказавши й про те, що така технічна документація виготовлена після укладення спірного договору - 25.06.2012р., в той час як фактично договір укладено сторонами 25.06.2011р., а технічну документацію виготовлено 30.05.2011р.
Враховуючи те, що вищевказані висновки місцевого господарського суду не вплинули на правильність вирішення спору по суті, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.12 р. у справі № 13/17/5022-675/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 13 лютого 2013 року.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.