79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.02.13 Справа № 5015/4208/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвська М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіакон проект", м.Львів б/н від 07.12.2012р.
на рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2012р.
у справі № 5015/4208/12
за позовом: міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіакон проект", м.Львів
до відповідача: закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд"
про стягнення заборгованості в розмірі 77 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Блажевський П.І. - представник
від відповідача : не з»явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.11.2012р. у справі №5015/4208/12 (суддя Пазичев В.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіакон проект", м.Львів до ЗАТ "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 77 000,00 грн.
Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств "Авіакон проект" подано апеляційну скаргу б/н від 07.12.2012р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Зокрема, скаржник зазначає, що позиція господарського суду, викладена у рішенні суду, щодо того, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні суперечить позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 04.07.2011р. у справі №13/210/10, в зв"язку із чим позивач вправі заявити вимогу про стягнення заборгованості, оскільки це випливає із суті взаємовідносин між сторонами і може бути способом захисту порушеного права. Окрім того, скаржник зазначає, що сторонами (скаржником і відповідачем у справі) чітко і однозначно визначено предмет попереднього та основного договорів. Будь-які розбіжності у даному випадку відсутні; доказів на спростування означеного відповідачем не надано. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
ЗАТ "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скарну без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
як вбачається із матеріалів справи, господарським судом Львівської області винесено ухвалу від 25 травня 2010 року у справі № 19/19 (суддя Левицька Н.Г.), якою суд затвердив мирову угоду, укладену між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацію підприємств "Авіокон проект" (сторона-1) та ЗАТ "Проектно-будівельним об'єднанням "Львівміськбуд" (сторона 2) (далі - Угода) (т.І а.с.10-15).
Відповідно до зазначеної вище Угоди, сторони погодили, що Сторона 1, за умов належного, своєчасного і добровільного виконання умов даної мирової угоди Стороною 2:
відмовляється від позовних вимог про:
- визнання недійсними умов п.п.3.1.1.,4.1.1.,1.4. попереднього договору, укладеного 03.09.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 за реєстраційним № 3266, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України;
- розірвання попереднього договору, укладеного 03.09.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 за реєстр. №3266; стягнення з ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" на користь МНВАП "Авіокон проект" безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн.;
Відповідно до п.2.2. угоди, відповідач зобов'язується:
- у термін до 30 червня 2010 року укласти з Стороною 1 попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 2 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються Стороною 1 і повинні відповідати положенням даної мирової угоди.
Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі-продажу несе відповідач;
- у термін до 30 червня 2011 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця №2 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70 000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена Стороною 1 відповідно до платіжного доручення № 2356 від 26.09.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, в сторону збільшення не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач;
- у термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 2 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) Стороні 1 по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем;
у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім Сторони 1, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо).
- у термін до 30 червня 2010 р. відшкодувати на користь позивача сплачене ним державне мито у розмірі 870,00грн. та вартість інформаційно -технічних послуг у розмірі 236,00 грн.
У п. 4.1. Угоди, сторони дійшли згоди в тому, що обов'язки покладені на них цією угодою повинні виконуватись вчасно, добросовісно та належним чином; за прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, що сталось з вини Сторони 2, чи відмову Сторони 2 з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, Сторона 2 повертає Стороні 1 на її вимогу 70 000,00 грн., а також сплачує штраф у розмірі 10 % від даної суми, що становить 7000,00 грн.
Позивачем 24.03.2010 року надіслано відповідачу Вимогу вих. №125 про виконання умов мирової угоди, в якій зазначено нагадування про обов'язки, взяті на себе ЗАТ ПБО "Львівміськбуд" згідно мирової угоди № 19/19, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.2012 року. Проте відповіді позивач не отримав.
Окрім того, позивачем 07.02.2012 року надіслано відповідачу Вимогу вих.№64 про сплату заборгованості, яку позивач залишив без відповіді та задоволення (т.І а.с.18-23).
За прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п. 2.2. цієї Мирової угоди, що сталось з вини відповідача, чи відмову відповідача з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п. 2.2. цієї Мирової угоди, відповідач повертає позивачу на його вимогу 70 000,00грн., а також сплачує штраф у розмірі 10% від цієї суми, що становить 7 000,00грн.
У зв'язку із невиконанням ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" умов Мирової угоди, МНВАП "Авіакон проект" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77 000,00грн..
Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно із абз.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
В силу приписів ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та вказує на те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання рішення.
Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
Відповідно до наведених норм, з'ясування відповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" відноситься до компетенції державного виконавця.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування ГПК України, господарським судам України роз'яснено, що, наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Вищевказана мирова угода набрала чинності з моменту її затвердження господарським судом Львівської області, а саме з 25.05.2010р.
В ході судового розгляду справи встановлено, що до Сихівського відділу виконавчої служби Львівського міського управління юстиції позивачем була направлена ухвала господарського суду Львівської області від 25.05.2010 року про затвердження мирової угоди у справі № 19/19. Державним виконавцем винесено постанову №34824836 про відмову у відкритті виконавчого провадження, з підстав невідповідності даного виконавчого документа ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (т.І а.с.56-57).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Укладання сторонами у справі мирової угоди, яка була затверджена ухвалою суду, що не оскаржувалась та набрала законної сили, є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем прав та обов'язків, згідно умов угоди.
Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що, як зазначено у п. 2.2. Мирової угоди, умови попереднього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 2 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові., який сторони зобов'язалися укласти до 30 червня 2010 року визначаються позивачем. Тобто, відповідно до умов мирової угоди, умови попереднього договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна визначаються саме позивачем, а, згідно норм чинного законодавства України, які регулюють процедуру укладення договорів, визначені позивачем умови мають бути доведені до відповідача для отримання акцепту з метою укладення відповідного договору. Як вбачається з представлених позивачем доказів, у вимогах, які надсилалися позивачем відповідачу (про які зазначено вище), відсутні умови, на яких повинен бути укладений попередній договір.
Такої ж думки притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.11.2012 року у справі №5015/1512/12 між цими ж сторонами.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивач ухилився від направлення відповідачу умов попереднього договору, визначення яких п.2.2 Мирової угоди було покладено на нього, а також пропозиції з умовами основного договору, мотивуючи тим, що на його думку, відповідні умови були визначені у мировій угоді.
Однак, з огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що умови мирової угоди затверджені ухвалою господарського суду Львівської області підлягають безумовному виконанню усіма учасниками такої угоди тому, що чинне законодавство України не дозволяє будь-якій особі, яка є учасником такої угоди, в односторонньому порядку відмовлятись від виконання або на свій розсуд змінювати такі умови.
Підстав вважати, що на час розгляду справи має місце прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, що сталось з вини відповідача, на що посилається скаржник, чи відмова відповідача з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, немає.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, зокрема належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним на час розгляду справи зобов'язань, взятих на себе умовами мирової угоди, якими обов'язок визначення умов попереднього договору покладено на скаржника, в зв'язку з чим відповідач не мав можливості висловити свою волю відносно умов договорів, визначення яких покладено на скаржника та належно виконати зобов'язання, передбачені п. 2.2 мирової угоди.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2012р. у справі №5015/4208/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.02.2013р.
Головуючий-суддя Галушко Н.А
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.