Господарський суд
Чернігівської області
14000,м.Чернігів телефон 67-28-47
проспект Миру,20
Іменем України
13.02.13. Справа № 5028/15/91/2012.
Позивач: Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 5 а.
Відповідач: Приватне підприємство «Ніжин-Агородар», 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Московська, 7 б.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, 14000, м. Чернігів, пр-кт Миру, 43.
Предмет спору: про стягнення 18 367,77 грн. Суддя Федоренко Ю.В.
Представники сторін:
Від позивача: Олексієнко А.М., дов. від 14.01.13.
Від відповідача: Луєнко Ю.В., дов. від 15.11.12.
Від третьої особи: Бутенко Н.В., дов. від 03.01.13.
Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст..77 ГПК України.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 16 541,49 грн. заборгованості (14 521,72 грн. орендної плати + 2019,77 грн. земельного податку), 374,11 грн. пені, 1452,17 грн. штрафу.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди №49-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.03.12, укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Чернігівській області та Приватним підприємством «Ніжин-Агродар» (далі - Договір).
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення розміру плати у якій він зменшує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати до 14 126,34 грн., пені до 357,09 грн., штрафу до 1 412,63 грн. Заяву обгрунтовано оплатою відповідачем 23.05.12 частини орендної плати в сумі 395,38 грн.
Заяву подано відповідно до ст.22 ГПК України, нею не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін та третьої особи, а тому вона прийнята судом до розгляду.
Відповідач позов визнав частково посилаючись на неправомірне включення позивачем до суми боргу земельного податку, неправильним розрахунком орендної плати без урахування того, що він є суб»єктом малого підприємництва, неправильним нарахуванням сум ПДВ, розміру пені та штрафу.
Ухвалою суду від 24.01.13 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - Фонд), яке є стороною Договору, на підставі якого заявлено позов, і рішення по суті спору може вплинути на права та обов»язки Фонду щодо сторін.
Фондом надані письмові пояснення по справі від 04.02.13 у яких зазначено, що вимоги позивача є правомірними та повідомлено, що Договір між сторонами розірвано з 05.09.12 відповідно до положень ст.782, 253 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив таке.
01.03.12 між Фондом (Орендодавець) та Приватним підприємством «Ніжин-Агродар» (Орендар) украдено Договір за умовами якого Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам, державне окремо індивідуально визначене (нерухоме) майно - групу інвентарних об»єктів - будівлі та споруди в складу 8 найменувань: телятник площею 1420,0 кв.м., свинарник площею 768,0 кв. м., склад-майстерня площею 305,0 кв.м., будинок тваринника площею 82,5 кв.м., вбиральня площею 2,0 кв.м., водонапірна башта площею 7,5 кв.м., асфальтове покриття площею 1530,0 кв.м., огорожа з воротами (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), що перебуває на балансі ДНЗ «Ніжинський аграрний професійний ліцей (далі-Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 07.11.11 і становить за незалежною оцінкою 313 159,38 грн.
У Договорі сторонами узгоджено, що:
- п.2.1 Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі Майна;
- п.3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2011 р. 3926,24 грн.;
Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень-березень 2012 р.;
- п.3.2 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством;
- п.3.3 орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;
- п.3.5 розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об»єкта оренди з незалежний від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством;
- п.3.6 орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж;
- п.3.7 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати;
- п.3.8 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Розділом 5 Договору до обов»язків Орендаря віднесено своєчасно й у повному розмірі сплачувати орендну плату (п.5.4); здійснювати витрати, пов»язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю або укласти договори безпосередньо з постачальниками комунальних послуг.
Відповідно до п.10.1 Договору його укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.03.2012 р. до 27.02.2015 р. включно.
01.03.12 представниками сторін та Фонду підписано акт приймання-передачі за яким Орендадавець передав, а Орендар прийняв майно у оренду за Договором.
Оскільки предметом Договору є державне майно до правовідносин між сторонами слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) ч.1 ст.2 якого встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Методики розрахунку розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем і орендарем.
Як встановлено додатком №2 до Методики розрахунку орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7.
Враховуючи приписи ст.33 ГПК України щодо обов»язків доказування та подання доказів саме відповідач повинен довести, що він на дату укладення Договору був суб»єктом малого підприємництва і при укладенні Договору розмір орендної плати повинен визначатися із застосуванням коефіцієнту 0,7.
В разі неможливості самостійно надати такі докази відповідач не позбавлений був права звернутися з відповідним письмовим клопотанням про витребування господарським судом доказів в порядку ст.38 ГПК України.
В обґрунтування заперечень відповідачем надано завірену копію фінансового звіту суб»єкта малого підприємництва - Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» за 9 місяців 2012 р.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р., який був чинним на дату укладення Договору, суб'єктами малого підприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень. { Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Закону N 523-VI ( 523-17 ) від 18.09.2008 }
Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Отже, для підтвердження статусу суб»єкта малого підприємництва відповідач повинен був надати належні та допустимі докази станом на дату укладення Договору, тобто за 2011 рік.
Таких доказів відповідачем не надано, а наданий ним фінансовий звіт за 9 місяців 2012 р. не підтверджує, що станом на дату укладення Договору відповідач був суб»єктом малого підприємництва і розмір орендної плати при укладенні договору повинен був визначатись з застосуванням коефіцієнту 0,7.
Як зазначено у п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалось клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватись виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.
При вирішенні питання щодо правомірності визначення у Договорі розміру орендної плати судом також враховується, що розмір орендної плати у відповідності до положень п. 3.5 Договору сторонами не переглядався. Розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» підписано керівником відповідача та затверджено начальником Фонду, розрахунок орендної плати зроблено без застосування коефіцієнту 0,7 (а.с.16).
Отже, заперечення позову з підстав неправильного визначення розміру орендної плати є необґрунтованими і до уваги судом не приймаються.
Як встановлено абзацом другим підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.
Як вбачається із наданих суду рахунків (а.с.17-23) нарахування розміру податку на додану вартість проведено на повну суму орендної плати, що не суперечить законодавству, оскільки Податковим кодексом України не передбачено звільнення від оподаткування частини орендної плати, яка зараховується до відповідного бюджету. На рахунок Фонду відповідач вказаний податок не сплачував.
В зв»язку з цим заперечення позову з підстав неправильного нарахування сум податку на додану вартість судом відхиляються.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору щодо строку оплати орендної плати відповідач не розрахувався за спірний період, а тому вимоги про стягнення 14 126,34 грн. боргу з орендної плати є обгрутованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Сплата пені та штрафу передбачена п.3.7 та 3.8 Договору.
За арифметично правильним уточнюючим розрахунком пені, який надано позивачем, пеня за період прострочення з 13.04.12 по 04.09.12 становить 357,09 грн.
Розмір 10% штрафу від 14 126,34 грн. заборгованості становить 1 412,63 грн.
Таким чином на користь позивача слід стягнути 14 126,34 грн. боргу, 357,09 грн. пені, 1 412,63 грн. штрафу.
Позивачем, суму сплаченого ним же земельного податку включено до суми боргу.
Але Договором не передбачено відшкодування відповідачем балансоутримувачу (позивачу по справі) земельного податку.
Договір між відповідачем та балансоутримувачем на відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна не було укладено.
За таких обставин сплачена позивачем сума земельного податку - 2 019,77 грн. не є за своєю правовою природою боргом і у її стягненні слід відмовити.
На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача з вини якого виник спір.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського - процессуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного підприємства «Ніжин-Агородар», 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Московська, 7 б, код 35013830, на користь Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 5 а, код 02548794, 14 126,34 грн. боргу, 357,09 грн. пені, 1 412,63 грн. штрафу та 1 609,50 грн. судового збору.
В іншій частині позову про стягнення боргу - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 14.02.13.
Суддя Ю.В. Федоренко