12.02.13 Справа № 5021/349/2011.
Господарський суд Сумської області в складі судді Зражевського Ю.О., розглянувши скаргу № 3/1/1-03 від 09.01.2013р. Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБіБанк») на дії відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у справі № 5021/349/2011 за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання окремих пунктів іпотечного договору недійсними,
за участю представників сторін:
Від позивача: Фанта Т.О.
Від відповідача: Сітченко О.А.
Від ВДВС: Матросов Р.Ю.
при секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.,
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2011р. у справі № 5021/349/2011 позовні вимоги ВАТ «Сумихімпром» задоволено частково.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні задоволено повністю; визнано недійсним пункт 7.4 договорів іпотеки від 28.08.2008р., укладених між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» та зареєстрованих в реєстрі за № № 2809, 2871, в частині яка дозволяє здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору та визнати пункти 7, 5 та 7, 6 іпотечних договорів від 28.08.2008р., укладених між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром», та зареєстрованих в реєстрі за №№ 2809, 2871.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у даній справі рішення суду від 25.05.2012р. залишено без змін.
Додатковим рішенням від 09.09.2011р. у даній справі господарським судом присуджено до стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь позивача - ВАТ «Сумихімпром» 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання додаткового рішення у даній справі господарським судом видано наказ від 20.09.2011р.
11.01.2013р. до господарського суду звернувся відповідач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" зі скаргою № 3/1/1-03 від 09.01.2013р., в якій просить суд визнати неправомірними та незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції по винесенню постанови від 19.09.2012р. про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 20.09.2011р. та просить суд скасувати зазначену постанову державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
Відповідач вважає дії державної виконавчої служби такими, що порушують його права та законні інтереси.
Господарський суд, розглянувши скаргу відповідача дійшов висновку у хибності його доводів, що протирічать матеріалам даної справи та нормам Закону.
Так, згідно першого обґрунтування відповідача у скарзі - накази господарських судів про стягнення судового збору (державного мита та ІТЗ) взагалі не підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. І, як наслідок, відповідач вказує суду, що наказ господарського суду Сумської області № 5021/349/2011 від 20.09.2011р. про стягнення з відповідача по стягненню з нього 85 грн. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинен був надісланий судом на виконання місцевому органу державної виконавчої служби.
Тому відповідач вважає, що державним виконавцем не правомірно винесено постанову від 19.09.2012р., якою відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з відповідача витрат позивача по сплаті судового збору та витрат за ІТЗ.
Другим обґрунтуванням відповідач вказує, що державним виконавцем порушені строки у надсиланні відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження, що передбачені ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова від 19.09.2013 направлена на адресу банку лише 03.12.2012р. і отримано відповідачем 24.12.2012р.
В якості третього обґрунтування своєї скарги відповідач наводить те, що виконавче провадження відкрито не за його місцезнаходженням постійно діючого органу або майна. В посилання на це, скаржник вказує, що місцезнаходження публічного акціонерного товариства «Всеукраїннський Акціонерний банк» згідно його статутних та реєстраційних документів: м. Київ, вул. Зоологічна, 5, що відноситься до Шевченківського району міста Києва.
Господарський суд, розглянувши скаргу відповідача, заперечення державного виконавця, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне:
Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром" при зверненні до господарського суду з позовною заявою від 14.02.2011р. у даній справі у відповідності до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір, що становив: 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ. Дані суми судового збору згідно ст. 9 цього закону та платіжних доручень, що містяться в матеріалах даної справи, зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України. І позивачем ВАТ «Сумихімпром» за розгляд даної позовної заяви, вже справлений судовий збір до державного бюджету України. Присуджені до стягнення додатковим рішенням господарського суду Сумської області з відповідача суми судового збору є фактично витратами позивача, пов'язаними з розглядом даної справи, а тому у відповідності до ст. 49 ГПК України і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
У відповідності до п. 1 ст. 116 ГПК України наказ суду видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відповідачем у скарзі наводяться норми ст. 116 ГПК України, якими вказано, що накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.
Крім цього, відповідно до норм ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" наказ про стягнення до державного бюджету надсилається до місцевих податкових органів за місцезнаходженням сторони, з якої слід стягнути державне мито.
У таких випадках відповідний орган Державної податкової служби вважається стягувачем за наказом.
Господарський суд звертає увагу відповідача на те, що згідно наказу від 20.09.2011р. у справі № 5021/349/2011, виданого на виконання додаткового рішення від 09.09.2011р. стягненню підлягають витрати позивача по сплаті 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (відповідача) саме на користь позивача - ПАТ «Сумихімпром», а не в доход державного бюджету, як помилково вважає відповідач.
Таким чином, зі змісту наказу від 20.09.2011р. про стягнення з відповідача витрат позивача по сплаті судового збору, вбачається, що стягувачем за цим наказом є ПАТ «Сумихімпром», який, в свою чергу, має передбачене Законом України «Про виконавче провадження» право на звернення з виконавчим документом (наказом) до органів державної виконавчої служби для стягнення присуджених судом сум.
За приписами ст. 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" .
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Стосовно того, що державним виконавцем порушені строки повідомлення про відкриття виконавчого провадження, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання. Згідно наказу господарського суду Сумської області № 5021/349/2011 дійсний для пред'явлення до 20.09.2012р., а стягувачем наказ поданий для виконання 19.09.2012р.
Як встановлено з письмових пояснень державного виконавця Матросова Р.Ю. та матеріалів даної справи 19.09.2012р., державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський Акціонерний Банк рекомендованим листом з повідомленням про вручення через ТОВ «Укркур'єр». Поштову кореспонденцію відповідач відмовився отримувати, що підтверджується копією повідомлення про вручення відправлення. Тому, державним виконавцем повторно 03.12.2012р. надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення через «Укрпошту».
А тому, дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - наказом суду від 20.09.2011р. та додержання строків повідомлення про це сторін є належними та такими, що здійснені у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Також відповідач в оскаржуваній постанові зазначає, що виконавче провадження відкрито не за місцем виконання рішення, оскільки місцем виконання рішення господарського суду може проводитись виключно за місцем знаходження постійно діючого органу боржника, тобто за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 5, що відноситься до Шевченківського району м. Києва. А у місті Суми у відповідача відсутні філії та представництва (відокремлені підрозділи), що уповноважені представляти його інтереси у суді та виконавчому провадженні.
Згідно ч. 1ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцем його постійного діючого органу або майна.
Згідно скарги на дії органу держаної виконавчої служби місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» згідно його статутних документів та реєстраційних документів є: м. Київ, вул. Зоологічна, 5, а у м. Суми відсутні філії або представництва (відокремлені підрозділи).
В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
І тому, на думку скаржника, державний виконавець порушив вимоги вищевказаної норми закону шляхом винесення постанови від 19.09.2012р. про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Сумської області № 5021/349/2011 від 20.09.2011р. щодо стягнення з ПАТ «ВіЕйБіБанк» боргу по державному миту та ІТЗ в розмірі 321,00 грн. та відкрив виконавче провадження з порушенням положень чинного законодавства України. Вказаними діями державної виконавчої служби порушені права та законні інтереси. А тому, на думку відповідача, зазначене є підставою для визнання протиправними дій відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області.
В судовому засіданні, господарським судом встановлений факт того, що дійсно у наказі від 20.09.2011р. на стягнення з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ПАТ «Сумихімпром» помилково зазначена адреса відповідача (скаржника) - 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32), а не адреса - м. Київ, вул. Зоологічна, 5, що зазначена відповідачем у скарзі на дії органу Державної виконавчої служби.
Але, в ході розгляду даної справи, господарським судом виявлено, що згідно позовної заяви ПАТ «Сумихімпром» від 14.02.2011р. (а.с. 3-4) адреса відповідача вказана: м. Суми, вул. Харківська, 32, на яку направлялась господарським судом копія ухвали про порушення справи у даній справі з поштовим повідомленням для вручення відповідачу на адресу - 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32, що отримана представником відповідача Стеценко Ю.Г. 21.02.2011р. (а.с.24), що спростовує твердження скаржника, що у м. Суми відсутні філії та представництва ПАТ «ВіЕйБіБанк». В судовому засіданні 02.03.2011р. приймав участь представник відповідача, що був повідомлений про час і місце проведення судового засідання у справі № 5021/349/2011. Крім того, згідно відзиву на позовну заяву самим відповідачем вказана його адреса: 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32 (а.с 27). В заяві про видачу судового рішення відповідач зазначає також Сумську адресу (а.с. 44).
Крім того, згідно матеріалів даної справи, відповідач 06.04.2011р. звертається з апеляційною скаргою до господарського суду Сумської області для направлення її до апеляційної інстанції, згідно якої відповідач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначає свою адресу, як: 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32 (а.с.50). Згідно касаційної скарги заявник - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на своєму бланку вказує - VAB банк, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк» Відділення № 74 і адресу - 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32 (а.с.95). Лише з відтиску печатки відповідача на касаційній скарзі видно - «Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк», м. Київ, Україна.
Як вбачається з матеріалів даної справи, всі документи, подані відповідачем до судів у даній справі є документи з зазначенням Сумської адреси. А тому, при винесення додаткового рішення від 09.09.2011р. господарський суд Сумської області не мав сумнівів, що найменування та адреса відповідача є : Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк», 40024, м. Суми, вул. Харківська, 32. А тому, наказ на виконання додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат позивача по сплаті судових витрат виданий господарським судом з зазначенням Сумської адреси. Лише, довіреності, що видані представнику відповідача (Абідову Р.Т.) вести справи банку у судах України та представляти інтереси Банку, що містяться в матеріалах даної справи, видані установою - Публічним Акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (скорочене офіційне найменування - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), місцезнаходження - Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 5.
Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана скаржником суду (як додаток до скарги на дії ВДВС), місцезнаходження відповідача - Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» є: м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 5.
Викладене свідчить, що господарським судом Сумської області у наказі від 20.09.2011р. вказана не вірна адреса відповідача.
В судовому засіданні 23.01.2013р. представник відповідача (скаржник) дав суду пояснення, що заборгованість за наказом від 20.09.2011р. вже сплачена.
Позивач подав суду клопотання б/н від 12.02.2013р., в якому просить суд долучити до матеріалів даної справи довідку про отримання ПАТ «Сумихімпром» боргу по судовому збору в сумі 321,00 грн. від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» згідно постанови від 19.09.2012р. по виконавчому провадженню № 35157516.
Відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції подано суду заперечення № 1253 від 11.02.2013р., в якому зазначено, що 19.09.2012р. на адресу Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції від боржника - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» надійшла копія платіжного доручення № 555806 від 10.01.2013р., згідно з яким борг в сумі 321,00 грн. боржником перераховано на рахунок стягувача, на підставі чого 29.01.2013р. державним виконавцем, керуючись п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам.
Таким чином, як підтверджується поданими суду доказами наказ господарського суду від 20.09.2011р. про стягненню витрат по сплаті судових витрат вже виконаний, а виконавче провадження по примусовому стягненню з відповідача 321,00 грн. закінчено.
З огляду на викладене, оскільки викладеними фактами спростовуються заперечення відповідача по скарзі на дії органу Державної виконавчої служби, та встановлюється правомірність та черговість дій державного виконавця при проведенні виконавчих дій за наказом господарського суду Сумської області від 20.09.2011р., який діяв в межах та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд залишає вказану скаргу на дії державного виконавця без задоволення.
Керуючись ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Скаргу № 3/1/1-03 від 09.01.2013р. Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБіБанк») про визнання неправомірними та незаконними дій відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції по винесенню Постанови від 19.09.2012р. про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду від 20.09.2011р. по справі № 5021/349/2011 та скасування постанови ВДВС Сумського міського управління юстиції від 19.09.2012р. залишити без задоволення.
СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ