ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/297-45/365 04.02.13
За позовом: Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ»
До: Публічного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ»
Третя особа: Державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання"
За участю: 1) Генеральної прокуратури України
2) Прокуратури міста Києва
про: визнання недійсним договору від 26.03.2002 № 101 інвестиційної діяльності та зобов'язання повернути майно
Головуючий суддя: Балац С.В.
Суддя: Пасько М.В.
Суддя: Мудрий С.М.
Представники:
позивача: Кравцова Е.В. - представник за довіреністю від 10.01.2013 № 3/1-02;
відповідача: Ковальов Е.В.- представник за довіреністю від 01.11.2012 №42/17;
третьої особи: не з'явилися;
прокурор Генеральної Прокуратури України: не з'явилися;
прокурор прокуратури міста Києва: Шевченко О.В. - посвідчення від 05.09.2012.№ 002629.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" до Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" про визнання недійсним договору від 26.03.2002 № 101 інвестиційної діяльності та зобов'язання повернути майно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 у справі № 41/297 у задоволенні позову відмовлено повністю, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2005 у справі № 41/297 Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 р. скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір інвестиційної діяльності № 101 від 26.03.2002, а вимоги в частині повернення майна передано на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2006 справу № 41/297 прийнято до провадження судді Балац С.В. Справі призначено № 41/297-45/365.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2006 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну акціонерну компанію «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» у зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.1998 року № 1870 "Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" затверджено статут Державної акціонерної компанії "Укрвидавполіграфія" і сформовано статутний фонд "Укрвидавполіграфія" шляхом передачі до нього 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, що утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку №1 до постанови, зокрема, Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку». На укладення договору від 26.03.2002 року № 101 інвестиційної діяльності та на проведення операцій з нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "УкрНДІСВД" не отримало дозволу Державної акціонерної компанії "Укрвидавполіграфія". Таким чином, на думку Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", зазначене впливає на права та охоронювані законом інтереси Державної акціонерної компанії "Укравидавполіграфія", відповідно і рішення, прийняте у справі впливатиме на права та охоронювані законом інтереси Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" як єдиного акціонера Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку".
Прокуратура міста Києва та Генеральна прокуратура України, на підставі ст.ст. 35, 361 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, за своєю ініціативою вступили у дану справу.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 02.11.2006, за заявою прокурора Прокуратури міста Києва від 30.10.2006, доручено здійснити розгляд справи № 41/297-45/365 колегіально у наступному складі: Балац С.В. (головуючий суддя), Кролевець О.А., Кондратова І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 справу № 41/297-45/365 прийнято до провадження колегії суддів згаданої вище.
З метою визначення частин внесків здійснених кожною із сторін Договору Господарським судом міста Києва неодноразово призначалася комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Позивач заперечив проти висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з підстав наведених у мотивувальній частині рішення.
Відповідач 10.10.2012 повідомив суд про можливість укладання між сторонами Договору мирової угоди та у зв'язку з необхідністю часу для узгодження сторонами умов мирової угоди, відповідач просив суд відкласти розгляд справи.
Але сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди у даній справі.
Прокурор та відповідач надали суду письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 04.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, у складі колегії суддів: Балац С.В. (головуючий суддя), Пасько М.В., Мудрий С.М., яка призначена розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2013.
Заслухавши пояснення прокурора у справі прокуратури міста Києва, представників позивач та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку", найменування якого змінено на: Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ» (далі - позивач), звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного з Закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ», найменування якого змінено на: «Публічне акціонерне товариство «БЛІЦ-ІНФОРМ» (далі - відповідач), договору інвестиційної діяльності № 101 від 26.03.2002 року (далі - Договір), та зобов'язання останнього повернути приміщення складу, загальною площею 80 м2, приміщення допоміжного корпусу № 3, загаль ною площею 88,9 м2, а також приміщення експериментально - виробничого кор пусу № 1, загальною площею 4 736,3 м2.
Метою оспорюваного Договору є запровадження у виробництво проекту "Реконструкція з розширенням, в частині надбудови та добудови, експериментально-виробничого корпусу № 1 з організацією виробництва картонної обгортки" на базі виробничого майданчику ВАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25, для отримання сторонами максимально можливого прибутку (п. 1.2 Договору).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 у справі № 41/297, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005, у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Внаслідок розгляду касаційної скарги позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України 22.12.2005 ухвалила постанову, згідно з якою скаргу позивача задовольнила частково та визнала Договір інвестиційної діяльності від 26.03.202 № 101 недійсним, а позовні вимоги у частині повернення майна передані на новий розгляд, з огляду на наступне.
Товариство позивача створене у відповідності до Указу Президента України "Про корпоратизацію" від 15.06.1993 № 210.
Відповідно до частини 3 пункту 3.7. Статуту товариства позивача (а. с. 44 т.1) передача в оренду чи відчуження майна товариства здійснюється лише за погодженням вищого органу управління товариства, яким (п. 8.2. статуту) є держава в особі органу, уповноваженому управляти акціями товариства, як єди ного акціонера. Підпунктом "з" пункту 8.2.2. статуту товариства до компетенції вищого органу товариства належить також затвердження договорів (угод), укла дених на суму, що перевищує 5 відсотків статутного фонду.
Погодження проведення операцій розпорядження майном товариства, ба лансова вартість якого перевищує силу еквівалентну 500 мінімальних заробіт них плат, віднесена до компетенції спостережної ради товариства (п. 8.3.5. ста туту).
Контроль з боку держави як єдиного акціонера товариства щодо здійснення ним функцій власника майна, шляхом встановлення положень статуту про по годження з акціонером певних дій, є також вимогою законодавчих норм про приватизацію, зокрема, ст. 28 Закону України «Про Державну програму приватизації».
Таким чином, угода, визнання якої недійсною, є предметом позову, укладена без погодження з органами управління товариства.
Положення пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України про те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України, ст. 29 ЦК УРСР).
Угода, укладена між сторонами у справі, недійсність якої є предметом по зову, укладена з боку позивача поза межами її цивільної дієздатності (правозда тності) з підстав відсутності попереднього дозволу на її укладення з боку вищо го органу управління товариством.
Аналіз зазначених вище законодавчих норм дає підстави для висновку про нікчемність правочину. Правові наслідки укладення правочину, якого вона не мала права вчиняти визначені ст. 227 ЦК України, або за положеннями Цивіль ного кодексу УРСР така угода є недійсною, відповідно до ст. 48 ЦК УРСР.
Крім того, метою інвестиційної діяльності за Договором є запровадження у виробництво проекту "Реконструкція з розширенням, у частині надбудови та добудови експериментально-виробничого корпусу № 1 з організацією виробництва картонної обробки" на базі виробничих майданчиків інституту для отримання сторонами максимально можливого прибутку.
Для досягнення мети позивач зобов'язався, зокрема, забезпечити викори стання земельної ділянки на умовах сумісної діяльності; виступити замовником на розробку проектно-кошторисної документації та будівництва промислової будівлі за інвестиційним проектом; внести матеріальні (нематеріальні) активи згідно з додатком № 2 (п.2.1 договору). Позивач має право, зокрема, отримати долю у промисловій будівлі пропорційно сумі, внесеній в інвестиційний проект, після вводу побудованої промислової будівлі в експлуатацію (п. 2.2. договору).
Відповідач, в свою чергу, має право, зокрема, фінансувати спільні розробки та заходи за договором, отримати долю у промисловій будівлі пропорційно сумі, внесеній в інвестиційний проект; використовувати промисло ву будівлю після закінчення її будівництва, реконструкції і розширення, а також запровадження інвестиційного проекту для організацій виробництва картонної упаковки, згідно з предметом своєї діяльності та статутом (п. 2.4. договору).
Інвестиційна діяльність за договором здійснюється поетапно:
І етап - з моменту підписання договору до закінчення робіт з будівництва нової промислової будівлі фінансування здійснюється відповідачем;
II етап - з моменту закінчення робіт з будівництва нової промислової буді влі до запровадження у виробництво інвестиційного проекту. Фінансування здійснюється позивачем та відповідачем (інститутом) (п. 3.5 Договору).
Після закінчення першого етапу інвестиційного проекту, сторони отриму ють у власність побудовані промислову будівлю та допоміжні площі пропор ційно внесених часток (п.4.1 договору). Цей договір діє з моменту підписання його сторонами і до закінчення робіт з будівництва промислової будівлі та ор ганізації виробництва у межах інвестиційного проекту (п. 5.1. договору).
Відповідно до розділу 5 Техніко-економічного обґрунтування та інвести ційної програми, які є додатком № 2 до договору, перший етап реалізації проек ту включає здійснення інститутом взносу матеріальних активів у розмірі 19.026,00 дол. США у вигляді основних засобів (склади, господарський корпус), а також проведення будівельно-монтажних робіт на загальну суму 2.576.111,00 дол. США. Результатом першого етапу є створення 4 поверхового виробничого приміщення загальною площею 9 280 кв. м.
Тобто, зважаючи на умови п. 3.5. договору про те, що фінансування інве стиційної діяльності першого етапу реалізації проекту здійснюється відповіда чем, проведення будівельно-монтажних робіт є внеском відповідача.
Наслідком аналізу зазначених вище умов договору та їх додатків є висно вок про те, що сторони фактично погодили створення відповідачем у вигляді реконструкції та будівництва промислової будівлі на земельній ділянці, переда ній позивачу у постійне користування, як невід'ємної частини цілісного майно вого комплексу корпоратизованого майна. Укладений між сторонами договір порушує положення Земельного кодексу України щодо цільового використання землі (ст. 96 Кодексу) та положення Закону України "Про основи містобудуван ня" (ст. 22 Закону).
Крім того, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети (ст. 430 ЦК УРСР).
Так як після закінчення першого етапу інвестиційного проекту сторони отримують у власність побудовану промислову будівлю та допоміжні площі пропорційно внесених часток (п. 4.1 Договору), а подальше спільне використан ня інвестиційного проекту визначена лише як пріоритет сторін (п. 4.2 Договору), слід дійти висновку, що сумісна діяльність сторін не передбачає досягнення спі льної господарської мети, як істотної умови договору про сумісну діяльність.
Зважаючи на викладене, укладений між сторонами договір про інвести ційну діяльність не відповідає вимогам закону і є недійсним відповідно до по ложень ст. 48 ЦК УРСР.
Так як вирішення питання про застосування двосторонньої реституції базу ється на доказах про одержане сторонами за угодою, що не було предметом до слідження у судах першої та апеляційної інстанції і виходить за межі перегляду справи у касаційній інстанції, позовна вимога у цій частині направлена на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2006 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2005 у справі № 41/297.
З метою з'ясування обставин, на які звернув увагу Вищий господарський суд України, Господарським судом міста Києва неодноразово призначалася комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза з метою визначення частин внесків здійснених кожною із сторін Договору, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.02.2012 № 1384/163511/113612-44/163411/561/56212-42 (далі - висновок КНДІСЕ) встановлено, що на виконання умов Договору позивачем внесено:
- експериментально-виробничий корпус № 1, загальною площею приміщень 4.736,3 м2;
- допоміжний корпус № 3, загальною площею приміщень 88,9 м2;
- склад, загальною площею приміщень 80 м2.
Відповідачем, в свою чергу, виконано проектно-пошукові, будівельно-монтажні та інші роботи, виконані як підрядником, так і господарським способом, а також придбання обладнання за Договором на загальну суму 16.044.750,23 грн., з яких: 13.146.506,78 грн. - роботи, виконані підрядним способом; 2.400.923,21 грн. - роботи, виконані господарський способом; 474.396,24 грн. - придбання основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів та 22.924,00 грн. - кошти перераховані позивачеві.
Таким чином, відповідачем внесено - майно, створене внаслідок виконання будівельних робіт по реалізації інвестиційного проекту «Реконструкція з розширенням в частині надбудови і прибудови експериментально-виробничого корпусу № 1 з організацією виробництва картонної упаковки» (реконструйована зі збільшенням загальної площі будівля під літерою «Б» експериментально-виробничого корпусу № 1 та прибудовані до неї будівлі літер - «Т», «У», «Ф», «Х» та «Ц».
Розмір внесеного майна до спільної діяльності кожною із сторін Договору, який документально підтверджується, складає: позивача - загальна сума 2.651.752,98 грн., відповідача - 16.044.750,23 грн.
Отже, вартість всього майна, створеного в результаті спільної діяльності за Договором, документально підтверджується у розмірі внесеного майна до спільної діяльності кожною із сторін на загальну суму 18.696.503,21 грн.
Позивач заперечив проти висновку КНДІСЕ з тих підстав, що оскільки постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2005 визнано Договір недійсним, тому посилання експерта на документи які датовані після ухвалення згаданої постанови є необґрунтованим та безпідставним. Також позивач зазначив, що акт внесення фінансових інвестицій станом на 01.11.2005 підписаний обома сторонами Договору, на який посилається експерт у своєму висновку, в матеріалах даної справи відсутній. Крім того, за твердженням позивача, останній жодного акту щодо узгодження інвестицій з відповідачем не підписував.
Заперечення позивача щодо висновку судової експертизи проведеної КНДІСЕ судом відхиляються з наступних підстав.
З огляду на те, що правочин, який визнаний недійсним, був укладений до набрання чинності Цивільного кодексу України, то повернення майна (реституція) має здійснюватися на підставі норм Цивільного кодексу України РСР.
Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Крім того, норма статті 48 Цивільного кодексу України РСР не ставить застосування реституції в залежність від моменту прийняття рішення про визнання договору недійсним.
Щодо акту внесення фінансових інвестицій від 01.11.2005, суд відзначає, що зазначений акт міститься у додатку № 4 до даної справи (арк. 28-29), який, в свою чергу, підписаний сторонами Договору та скріплений печатками останніх. Як вбачається з даного акту, станом на 01.11.2005 сторони підтвердили те, що відповідачем виконані роботи (послуги), у якості внеску фінансової інвестиції за Договором у розмірі 12.187.882,46 грн.
Прокурор у справі по суті спору зазначив, що з огляду на те, що пунктом 2 Договору передбачено отримання сторонами частки в промисловій будівлі пропорційно суми, внесеній в інвестиційний проект, після введення побудованої промислової будівлі в експлуатацію і враховуючи те, що вказану будівлю в експлуатацію не введено, частка відповідача на праві власності не існує, а тому усе нерухоме майно передане відповідачеві на виконання Договору підлягає поверненню позивачеві.
Відповідач, в свою чергу, зазначив, що майно, що вносилося сторонами в межах недійсної угоди було перетворене, а отже, повернути його в натурі у тому вигляді, в якому воно передавалося неможливо, тому логічним, законним і правильним буде прийняття судом рішення про визначення часток позивача та відповідача в об'єкті незавершеного будівництва, які мають бути повернуті кожній стороні недійсної угоди. Проте, позиція відповідача до уваги судом не приймається, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Таким чином, зі сукупності викладених вище обставин та наведених доказів, які містяться у матеріалах даної справи, судом встановлено, що за Договором інвестиційної діяльності № 101 від 26.03.2002 року позивач отримав майно, створене внаслідок виконання будівельних робіт у вигляді надбудов та прибудов до свого майна, а оскільки висновком експертизи КНДІСЕ підтверджено, що згадані конструкції неможливо відокремити від майна позивача, тому останній повинен відшкодувати відповідачеві вартість створеного в результаті спільної діяльності за Договором майна, що становить, відповідно до висновку судової експертизи КНДІСЕ - 16.044.750,23 грн.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що все майно, як те, що передано позивачем у спільну діяльність за Договором так і те, що створено в процесі її здійснення знаходяться у користуванні відповідача - законним та справедливим буде застосувати реституцію наступним шляхом: відповідач повинен передати усе майно позивачеві, а останній відшкодувати відповідачеві вартість внеску останнього.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Замінити найменування Відкритого акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ" на: «Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ» (код ЄДРПОУ: 02426463).
3. Замінити найменування Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «БЛІЦ-ІНФОРМ» на: «Публічне акціонерне товариство «БЛІЦ-ІНФОРМ» (код ЄДРПОУ: 20050164).
4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «БЛІЦ-ІНФОРМ» (02156, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ КІОТО, будинок 25, код ЄДРПОУ: 20050164) повернути Приватному акціонерному товариству «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ» (02156, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ КІОТО, будинок 25, код ЄДРПОУ: 02426463) будівлю літери «Б» експериментально-виробничий корпус № 1 та прибудовані до неї будівлі літер - «Т», «У», «Ф», «Х» та «Ц», за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ДРУКУ» (02156, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ КІОТО, будинок 25, код ЄДРПОУ: 02426463, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ» (02156, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ КІОТО, будинок 25, код ЄДРПОУ: 20050164, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 16.044.750,23 (шістнадцять мільйонів сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 23 коп. - вартість внесеного майна до спільної діяльності.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ» (02156, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ КІОТО, будинок 25, код ЄДРПОУ: 20050164, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України - 23.885,00 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - державного мита.
7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 08.02.2013 року.
Головуючий суддя С.В. Балац
Суддя М.В. Пасько
Суддя С.М. Мудрий