05 лютого 2013 р. Справа № 876/249/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Довгополова О.М., Глушка І.В., Ігнатович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-6619/12/1370 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У липні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом і просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України за № 1279-к від 20.06.2012 року «Про припинення перебування на державній службі», в частині припинення з 21.06.2012 року його, ОСОБА_5, головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці, перебування на державній службі в митних органах, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці за № 907-к від 21.06.2012 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України», в частині оголошення наказу № 1279-к від 20.06.2012 року про припинення перебування його, ОСОБА_5, на державній службі в митних органах, на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці;
- поновити його на роботі, на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці;
- стягнути з Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2012 року по день поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною митною службою України на підставі наказу від 01.06.2012 року за № 304 проведено перевірку щодо з'ясування правомірності дій посадових осіб Львівської та Південної митниць при здійсненні ними митного контролю та митного оформлення товарів «клінкерні вироби», «взуття в асортименті, аксесуари» та «тканина», які переміщувалися в режимі «транзит» зі складу в Польщі через митний пост «Краковець» Львівської митниці та митний пост «Платонове» Південної митниці на адресу підприємства, розташованого у м.Тирасполь, Молдова.
Проведеною перевіркою встановлено, що більшість документів, які підтверджують переміщення товарів через митний кордон України в режимі «транзит», не містять усіх відомостей, необхідних для занесення до ЄАІС ДМСУ. В матеріалах перевірки також зазначено, що ним, ОСОБА_5, не ініціювалося проведення митного огляду, що вказує на формальний підхід до здійснення митного контролю транспортних засобів з товарами, що на думку Державної митної служби України є порушенням Присяги державного службовця.
За наслідками цієї перевірки Державною митною службою України прийнято наказ за № 1279-к від 20.06.2012 року, яким припинено перебування його на державній службі, на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці, за порушення присяги державних службовців, на підставі ст.17, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи своє звільнення незаконним, він зазначає, що під час здійснення посадових обов'язків він дотримувався вимог Митного кодексу України, посадової інструкції, наказів і розпоряджень керівництва ДМСУ, Міністерства фінансів України та Львівської митниці, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, і не вчиняв жодних дій, які б суперечили засадам організації та здійснення митної справи в Україні і вказували на невиконання чи несумлінне виконання ним посадових обов'язків. Окрім того, вважає, що Державна митна служба України незаконно застосувала до спірних правовідносин приписи Закону України «Про державну службу».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано вищевказані накази; поновлено позивача з 22.06.2012 року на попередньо займаній ним посаді; стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2012 року по 06.11.2012 року в сумі 21139 грн.
Постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4543 грн. 90 коп. допущено до негайного виконання.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржили Львівська митниця та Державна митна служба України, які вважають, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тому просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційних скарг обгрунтовують тим, що в ході перевірки було встановлено, що більшість із документів, які підтверджують переміщення товарів через митний кордон України в режимі «транзит», не містять усіх відомостей, необхідних для занесення до ЄАІС ДМСУ. Зокрема, книжки МДП, CMR та інвойси не містять даних щодо вагових характеристик товарів, що переміщувались, відсутня достатня інформація щодо опису товарів та маркування місць, кодів товарів на рівні чотирьох знаків. У такому випадку позивач зобов'язаний був провести митний огляд товарів і транспортних засобів відповідно до статтей 41, 55, 62, 63, 75 Митного кодексу України, однак він не ініціював проведення митного огляду, що вказує на формальний підхід до митного контролю, порушення посадової інструкції та Присяги державного службовця. Також позивачем у ЄАІС ДМСУ вносилась інформація про код товару згідно УКТЗЕД з невстановлених джерел.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дані апеляційні скарги є безпідставними і не належать до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних засадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тобто, будь-яка державна служба є публічною службою.
Законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу». Ним же визначені загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату визначено статтею 9 зазначеного Закону, відповідно до якої регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до статей 10, 17 цього Закону державний службовець зобов'язаний забезпечувати ефективну роботу та виконання покладених на нього службових обов'язків; суворо дотримувати Конституцію та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, про що приймає присягу державного службовця.
Як зазначено у статті 11 даного Закону, конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Згідно із статтею 14 вищезазначеного Закону, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до службовців можуть застосовуватися заходи дисциплінарного впливу.
Статтею 30 вказаного Закону визначені підстави припинення державної служби, відповідно до пункту 6 частини 1 якої, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач перебував на державній службі в митних органах України з 05.07.1989 року, зокрема з 02.02.2012 року на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці; присяга державного службовця ним прийнята 15 червня 1995 року.
Наказом Державної митної служби України від 20.06.2012 р. за № 1279-к «Про припинення перебування на державній службі» за порушення Присяги державного службовця припинено з 21.06.2012 року перебування ОСОБА_5, головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці, на державній службі в митних органах України на підставі ст.17, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».
Підставами для видання цього наказу стали результати службової перевірки, призначеної Державною митною службою України наказом від 01.06.2012 року № 304 для з'ясування правомірності дій посадових осіб Південної митниці при здійсненні ними митного контролю та митного оформлення товарів «клінкерні вироби», «взуття в асортименті, аксесуари» та «тканини», які переміщувались в режимі транзит у період з 12.10.2011 року по 24.05.2012 року зі складу в Польщі через митний пост «Краківець» Львівської митниці та митний пост «Платонове» Південної митниці на адресу підприємства, розташованого у м.Тирасполь, Молдова; зазначені матеріали перевірки були оформлені доповідною запискою на ім'я голови Державної митної служби України від 15.06.2012 року за № 20.13/573.
Як видно із доповідної записки, Львівською митницею в період з 12.10.2011 року по 24.05.2012 року до придністровського регіону Республіки Молдова на адресу підприємств «Шериф» (м.Тирасполь, Молдова, вул.Шевченка 81/11) та «Армекс» (м.Тирасполь, Молдова, вул.Леніна 44) здійснено пропуск товарів за 35 книжками МДП. Фактично митне оформлення товарів за книжками МДП на адреси вказаних підприємств розпочалось з 30.09.2011 по 24.05.2012 та оформлено товарів за 37 книжками МДП. Перевізник вантажів - фізична особа-підприємець ОСОБА_6, який виступав держателем всіх книжок МДП. Одержувачами вантажів є підприємства «Шериф» та «Армекс» придністровського регіону Республіки Молдова.
Митне оформлення товарів за книжками МДП, перевізником яких був ОСОБА_6, здійснювали посадові особи відділів митного оформлення № 2 та № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці, в тому числі й головний інспектор ВМО № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ОСОБА_5
При проведенні перевірки встановлено, що більшість документів, які підтверджують переміщення товарів через митний кордон України в режимі «транзит», не містять усіх відомостей, необхідних для занесення до ЄАІС ДМСУ. Зокрема, книжки МДП, СМR та інвойси не містять даних щодо вагових характеристик товарів, що переміщувались, відсутні достатня інформація щодо опису товарів та маркування місць, код товарів на рівні чотирьох знаків.
При цьому, в жодному випадку посадовими особами Львівської митниці не ініціювалося проведення митного огляду, що вказує на формальний підхід до здійснення митного контролю транспортних засобів з товарами.
Наведене, на думку відповідачів, свідчить про недбале ставлення позивача до виконання ним службових обов'язків, визначених посадовими інструкціями, основних обов'язків державних службовців, що дискредитує митний орган, в якому він працює.
Припиняючи перебування позивача на державній службі, Державна митна служба України виходила з того, що позивач не дотримувався вимог законодавства України з питань митної справи, що свідчить про порушення ним Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції і законів України та сумлінного виконання своїх обов'язків.
Порядок митного оформлення товарів за книжками МДП в режимі «транзит» регулюється Митним кодексом України, наказом ДМСУ від 03.08.2004 року за № 564 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів, що переміщуються через територію України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення», наказом ДМСУ від 21 листопада 2001 року за № 755 «Про затвердження Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП», наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2011 року за № 1718 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за доставкою до митниці призначення товарів, що переміщуються транзитом через територію України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення», Правилами заповнення книжки МДП, що затверджені наказом ДМСУ від 5 березня 2004 року за № 172.
Підпунктом 2.2 Розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 26.12.2011 року за № 1718 визначено, що при направленні транзитних товарів до митниці призначення посадова особа митниці відправлення вносить з персональної електронної обчислювальної машини, розміщеної в приміщенні структурного підрозділу митниці, до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС) відповідну інформацію про переміщувані товари, в тому числі й товарну позицію УКТЗЕД, зазначену у документах транзиту товарів, назву товару, його вартість, вагу брутто, кількість вантажних місць.
За умови переміщення у складі однієї партії однорідних товарів інформація про назву цих товарів, вагу брутто, кількість вантажних місць вноситься до ЄАІС з вантажного маніфесту книжки МДП, а інформація про вартість товарів - з інших документів транзиту товарів.
Як видно із матеріалів справи та із пояснень представника відповідачів у ході апеляційного розгляду справи, позивач здійснював митне оформлення за двома книжками МДП - XZ 67906554 та XW 67906553; у графі 10 вантажного маніфесту аркушів книжки МДП зазначено назву вантажу, опис товарів, сумарні вагові характеристики товарів.
До матеріалів справи також долучені копії двох пакувальних листів, де зазначена уся додаткова інформація, що була необхідна для митного оформлення товарів, зокрема - вагові характеристики товарів, інформація щодо опису товарів, маркування місць, код товарів на рівні чотирьох знаків. Додаткову інформацію, відповідно до пояснень позивача, було внесено до ЄАІС саме на підставі цих пакувальних листів; ці листи оглядалися в ході митного оформлення вантажу, але не долучалися до документів, на підставі яких було проведено митне оформлення вантажу і на них не проставлялися ніякі відмітки, оскільки обов'язковість таких дій не передбачена ніякими нормативними документами, чого не заперечив й представник відповідачів. На час проведення перевірки вказаних листів не було, у зв'язку з чим комісією було зроблено висновок про недбале ставлення позивача до виконання ним службових обов'язків; на спростування цього висновку пакувальні листи були отримані позивачем від перевізника уже після звільнення та долучені ним до матеріалів справи при її розгляді у суді першої інстанції.
Також до матеріалів справи долучено видруківки з ЄАІС про пропуск вантажу, з яких видно, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства повністю вніс всі необхідні відомості до ЄАІС щодо переміщуваних вантажів - код товару згідно УКТЗЕД, назву вантажу, кількість, вартість, кількість місць та вагу на підставі книг МДП та пакувальних листів.
Отже в силу п. 4.6.2 Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затвердженого наказом Державної митної служби України від 21.11.2001 року № 755, ОСОБА_5 правомірно проведено митне оформлення товарів і внесено необхідні відомості щодо переміщуваних товарів до ЄАІС, через що були відсутні підстави для ініціювання позивачем митного огляду товарів.
Так, відповідно до п.п.2.2 наказу Державної митної служби України від 21 листопада 2001 року № 755 «Про затвердження Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» товари, що перевозяться на умовах Конвенції МДП запломбованими транспортними засобами, зчепами транспортних засобів або в запломбованих контейнерах, як правило, звільняються від митного огляду в проміжних митницях і митне оформлення їх здійснюється першочергово в спрощеному порядку. Митний огляд товарів і транспортних засобів, що здійснюють їх перевезення на умовах Конвенції МДП, проводиться відповідно до статей 41, 55, 62, 63, 75 Митного кодексу України у таких випадках, зокрема, якщо товаротранспортні документи містять суперечливі дані про товари; якщо виникає розбіжність між даними, зазначеними в товаротранспортних документах, і результатами зважування транспортного засобу.
Що стосується фактів подачі для цілей митного оформлення інвойсів, що мають ознаки підробки, ймовірно шляхом сканування печатки та підпису, та перенесення їх на документ, що було встановлено комісією в ході проведення аналізу документів митного оформлення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі інвойси не надають об'єктивної можливості встановити факт їх підроблення, а відповідачами не подано до суду належних і допустимих доказів про підроблення цих документів.
Проте, в ході апеляційного розгляду справи, на підставі огляду наявних у справі матеріалів та пояснень представника відповідачів, встановлено, що позивач взагалі не мав відношення до інвойсів, які, на думку членів комісії, містять ознаки підроблення і митне оформлення товарів за цими інвойсами не здійснював.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки обставини щодо неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак ці обставини не взяті до уваги судом в обгрунтування підстав звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця. Тому звільнення позивача зі служби в митних органах України з підстав порушення ним Присяги державного службовця є таким, що порушує норми чинного законодавства України.
Також колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно взяв до уваги аргументи позивача про порушення порядку його звільнення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Тобто норми цього Закону можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, згідно з Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» № 2805-IV від 06.09.2005 року, здійснюється цим Статутом, з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Цим Статутом визначено суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Порушення службової дисципліни визначено статтею 21 вказаного Статуту, а перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни та водночас і дисциплінарними правопорушеннями, міститься у ст.22 Статуту.
З цього приводу колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 березня 2008 року (справа за позовом особи до управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області про усунення перешкод для проходження публічної служби) зазначила, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством.
Аналізуючи вищенаведене та положення п.22 ст.92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, колегія суддів вважає, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.
Такою ж є і правова позиція Вищого адміністративного суду України про те, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (постанови ВАСУ від 09.09.2010 року № П-95/10, 28.10.2010 року № П-96/10, 08.06.2011 року № П/9991/45/11); незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (ухвала ВАСУ від 18.01.2007 року у справі № К-29167/06).
З огляду на зазначене, при наявності для цього підстав, до спірних правовідносин слід було застосовувати норми Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» як спеціального.
Одним із видів дисциплінарних стягнень статтею 23 даного Статуту визначено звільнення з митного органу, а статтею 27 вказаного Статуту визначені підстави для застосування такого дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Там же зазначено, що застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування, яке проводиться з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ст.31 цього Статуту). Такий порядок затверджений наказом Державної митної служби від 29.07.2002 року № 408 «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях».
Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України відповідачем не мотивовано.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність застосування при звільненні позивача з роботи положень пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги).
Також не зазначено і в оскаржуваному наказі Державної митної служби України, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що відповідачами, які є суб'єктами владних повноважень, всупереч частини 2 статті 71 КАС України, не доведено порушення позивачем своїх посадових обов'язків чи вчинення позивачем дій, які є порушенням присяги державного службовця, та правомірності власних дій щодо припинення перебування позивача на службі в митних органах.
Враховуючи недотримання відповідачами вищезазначених вимог законодавства, те, що оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, вони є протиправними і тому суд першої інстанції правомірно їх скасував і на підставі ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України поновив позивача на займаній до звільнення посаді з виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-6619/12/1370 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.М.Довгополов І.В.Глушко
Ухвала складена у повному обсязі 08 лютого 2013 року.