06 лютого 2013 року Справа №12926/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної автомобільної інспекції м. Рівне про скасування протоколу та постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 09.09.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до відділу Державної автомобільної інспекції м. Рівне, в якому просив скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії ВК №022662 від 01 вересня 2009 року та постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №018861 від 01 вересня 2009 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив всебічну перевірку оскаржуваної постанови, не перевірив наявність складу правопорушення, не надав правової оцінки доводам, що стосуються змісту оскаржуваної постанови та її сутності, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а обмежився лише перевіркою компетенції органу, який її склав та поверхневою оцінкою протоколу та постанови. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що свідки в протоколі не зазначені, правопорушення належним чином не зафіксоване. Також судом не досліджено письмових пояснень позивача в протоколі та проігноровано ст.71 КАС України. Фактично суд, на підтвердження вчинення правопорушення, посилається лише на протокол про адміністративне правопорушення.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. (ч.1 ст.9 КУпАП)
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як видно з матеріалів справи позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.14.6 (а) ПДР України, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. №1306, згідно якого обгін заборонено на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа.
Обгоном згідно п.1.10 даних Правил є випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Згідно п.14.1 даних Правил здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2009 року інспектором ДПС Якубовичем О.М. був складений протокол серія ВК №022662 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, де зазначено що ОСОБА_2 01 вересня 2009 в м. Рівне на перехресті проспекту Миру та вул. Кіквідзе керуючи автомобілем порушив правила обгону, виконав обгін транспортних засобів на перехресті.
Постановою від 01 вересня 2009 року серія ВК №018861 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за порушення п.14.6 (а) ПДР України, а саме здійснення обгону на перехресті.
З цього приводу позивачем зазначено, що на перехресті знаходився транспортний засіб, який здійснював поворот ліворуч, а тому він був змушений його об'їхати з права. Наголошує, що цей маневр не рахується обгоном, тому що не підпадає під визначення поняття обгону, так як не виїжджав на смугу зустрічного руху та не створював небезпечної обстановки для інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (ч.1 ст.256 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Пунктом 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року №185 передбачено, що до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За таких обставин, як видно з матеріалів справи, свідків вчинення адміністративного правопорушення не було і наявних доказів не має, доказати той факт, що позивач порушив ПДР, інспектор ДПС не може.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином колегія суддів, вважає дії інспектора ДПС неправомірними, а постанову безпідставною та необґрунтованою і такою, що не відповідає чинному законодавству, а тому така підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення, яким встановлюються фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому в цій частині позовних вимог слід віжмовити.
Відповідно до п.1, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.4, 202 ч.1 п.3,4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року у справі №2а-5817/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати постанову відділу Державної автомобільної інспекції м. Рівне (інспектора РР ДПС 1-го взводу ДАІ Якубовича О.М.) в справі про адміністративне правопорушення серія ВК №018861 від 01 вересня 2009 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
М.П. Кушнерик