05 лютого 2013 р. Справа № 80044/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Гулида Р.М.,
суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення,-
10 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов'язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, посилалась на те, що вона як особа яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалід ІІI групи, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2011 року у справі №2а-86/10 заявлений позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо нездійснення перерахунку позивача щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов»язано Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з врахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів з управління є неможливим, оскільки у разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомога на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Вказує на те, що в п. 2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а управління не наділене повноваженнями щодо перерахунку вказаної допомоги та її виплати поза межами відповідного бюджетного року та не може змінити видатки, які визначені чинним законодавством.
У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вона визнана особою яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і якій відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна щорічно виплачуватися грошова допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір отриманої позивачами одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік не відповідає вимогам зазначеного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 визнана особою яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.6), інвалідом ІІI групи, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 5, 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення та розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно керуватися ст.48 вище вказаного Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що була чинною на час виплати даної допомоги у 2010 році. А відтак призначення і виплата допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися виходячи з її розміру, що становить по Закону, зокрема для інвалідів ІІI групи - чотирьох мінімальних заробітних плат.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати щорічної допомоги на оздоровлення у передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2011 року у справі №2а-86/11 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р.М. Гулид
Суддя В.З.Улицький
Суддя В.М. Каралюс