07 лютого 2013 р. Справа № 9104/26124/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Макарика В.Я., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-
встановив:
18.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Рішенням V сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 08 квітня 2011 року за № 139 «Про протест прокурора міста Ужгорода», визнання незаконними дій Ужгородської міської ради щодо термінів розгляду протесту прокурора м. Ужгорода на рішення Ужгородської міської ради від 05.03.2010 року «Про найменування провулку міста» від 07.02.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду протесту прокурора м. Ужгорода на рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 05.03.2010 року за № 1385 «Про найменування провулку міста» та прийняття Ужгородською міською радою VI скликання оскаржуваного рішення, було порушено ряд матеріальних норм, які в свою чергу шкодять інтересам позтвача, як жителя територіальної громади м.Ужгорода. Зокрема, прийняттям Ужгородською міською радою VI скликання рішення від 08 квітня 2011 року за № 139 «Про протест прокурора міста Ужгорода», було зачіплено законні інтереси позивача щодо реалізації ним цивільних прав щодо подальшого оформлення придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2010 року земельної ділянки на провулку Центральному у м.Ужгороді, рішення про присвоєння назви якому скасоване. Крім того позивачем проводяться підготовчі до будівництва роботи, що підтверджується Дозволом на виконання підготовчих робіт від 17.03.2010 року за № 2, наданим Інспекцією державного архітекгурно-будівельного контролю у Закарпатській області та виготовляється відповідна проектна документація та технічний паспорт на земельну ділянку, оскільки з зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення останньому необхідно заново переробляти документи, а отже - нести додаткові непередбачувані витрати.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконними дії Ужгородської міської ради щодо порушення строків розгляду протесту прокурора м. Ужгорода на Рішення V сесії Ужгородської міської ради скликання від 05.03.2010 року за № 1358 «Про найменування провулка міста», поданого 08.02.2011 року. Визнано нечинним ( незаконним) рішенням V сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 08 квітня 2011 року за № 139 «Про протест прокурора міста Ужгорода».
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.
08 лютого 2011 року Ужгородською міською радою було отримано протест прокурора м.Ужгорода від 07.02.2011 року за № 521 вих.№11 на рішення V сесії Ужгородської міської ради від 05.03.2010 року за № 1358 «Про найменування провулка міста» .
Ужгородською міською радою зазначений протест було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 08.04.2011 року. За результатами його розгляду було прийнято Рішення V сесії Ужгородської міської ради від 08 квітня 2011 року за № 139 «Про протест прокурора міста Ужгорода», яким скасовано Рішення V сесії Ужгородської міської ради від 05.03.2010 року за № 1358 «Про найменування провулка міста».
Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Зі змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позивачем вимог покладено твердження про те, що оскаржуване рішення стосується реалізації цивільних прав позивачем щодо подальшого оформлення придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2010 року земельної ділянки на провулку Центральний.
Однак, згідно рішення V сесії Ужгородської міської ради від 14.05.2010 року №1422, міська рада вирішила продати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 747 кв.м. по вул.Фединця 23«а» під придбаною будівлею та для її обслуговування (комерційне використання). На підставі згаданого рішення 01.09.2010 року між Ужгородською міською радою в особі директора департаменту сільського господарства та ОСОБА_1, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 747 кв.м. по вул.Фединця 23«а» (а.с.17).
Таким чином, позивачем придбана земельна ділянка по вул.Фединця 23«а», і вже потім змінено поштову адресу на пров.Центральний 2.
Відтак, задовольнивши протест прокурора, міська рада впорядкувала правовідносини, які склалися до прийняття попереднього рішення та реалізацію громадянами, власниками земельних ділянок, своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, колегія суддів вважає викладену позивачем позицію сумнівною і такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, оскільки при прийнятті оспорюваних рішень відповідач діяв відповідно в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються обґрунтованими та повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задовольнити, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2011 р. по справі № 2а-2355/11 - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді В.Я. Макарик
В.В. Святецький