05 лютого 2013 р. Справа № 29873/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.
за участю екретаря судового засідання Саламаха О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Хмельницького транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом Хмельницького транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції,-
У квітні 2010 року позивач - Хмельницький транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області фінансову санкцію в сумі 1700 грн. в дохід державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», статтею 60 якого передбачена відповідальність за його порушення. За результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, яке зафіксоване актом про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, винесено постанову № 095706 від 08.12.2009 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яка направлена відповідачу для виконання. Зазначена постанова про застосування фінансових санкцій за правопорушення законодавства про автомобільний транспорт у встановленому законодавством України порядку та терміни не оскаржена і фінансову санкцію в добровільному порядку на користь держави не сплачено.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено підставність та правомірність заявлених позовних вимог, так як відповідачем не порушено вимог ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області не повідомило відповідача належним чином про прийняте рішення про застосування фінансових санкцій, чим суттєво були порушені його процесуальні права.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року та винести нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ні до, ні під час розгляду справи в суді постанову про застосування фінансової санкції в установленому законодавством України порядку та терміни не оскаржив, а тому на час розгляду справи в суді вона була чинною і не скасованою. Не сплачена фінансова санкція завдає державі збитків в частині наповнення дохідної частини Державного бюджету України.
У ліцензійній картці НОМЕР_2, виданій ОСОБА_2, зазначено реєстрціині дані ліцензії НОМЕР_3 терміном дії до 13.11.2012 року та реєстраційні дані транспортного засобу, зокрема тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_4, дійсний до 21.11.2008 року. ОСОБА_2 20.11.2008 року отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, а ліцензійну картку змінив лише після скадання акту та винесення постанови про застосування фінансових санцій. Тобто, на час перевірки транспортного засобу державними інспекторами у відповідача була недійсна ліцензійна картка, оскільки в ній були зазначені реєстраційні дані діючої ліцензії та не діючі реєстраційні дані транспотного засобу, що суперечить самому визначенню ліцензійної картки.
Крім того, апелянт зазначає, що предметом розгляду справи є стягнення з відповідача застосованої і добровільно не сплаченої фінансової санкції за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно постанови заступника начальника теруправління Головавтотрансінспекції, яка на момент подачі позовної заяви та розгляду справи була чинною, тобто в передбаченому законодавством порядку не оскарженою і не скасованою.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з метою зайняття господарською діяльністю з автомобільних перевезень 13 листопада 2007 року отримав ліцензію Головавтотрансінспекції НОМЕР_3 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Строк дії ліцензії з 14.11.2007 року по 13.11.2012 року.
У серпні 2008 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «ІВЕКО 130 Е 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і вказаний транспортний засіб було зареєстровано 21 серпня 2008 року ( тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_4, дійсний до 21.11.2008 року).
18 вересня 2008 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України видала ОСОБА_2 ліцензійну картку до ліцензії НОМЕР_3 строком дії до 13 листопада 2012 року. У вказаній ліцензійній картці зазначено тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_4, дійсний до 21.11.2008 року.
26 листопада 2008 року ОСОБА_2 отримав технічний паспорт на транспортний засіб «ІВЕКО» та продовжував їздити, користуючись вищезазначеною отриманою ліцензійною карткою.
8 жовтня 2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області під час здійснення державного контролю за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезення пасажирів та вантажів, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом господарювання ОСОБА_2, про що складено акт № 120745 від 8.10.2009 року. Із змісту акту вбачається, що ОСОБА_2 під час перевезення вантажу на договірних умовах відсутня ліцензійна картка. У графі «пояснення водія про причини порушень» водієм ОСОБА_2 зазначено, що ліцензійна картка не переоформлена на постійний технічний паспорт транспортного засобу.
8 грудня 2009 року на підставі акту та за результатами розгляду справи, відповідно до абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області винесено постанову про застосування до водія ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн..
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повині мати при собі і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензійна картка транспортного засобу це документ, який містить реєстраційні дані ліцензій та транспортного засобу.
Однак, на час перевірки транспортного засобу державними інспекторами у відповідача була недійсна ліцензійна картка, оскільки в ній були зазначені реєстраційні дані діючої ліцензії та не діючі реєстраційні дані транспотного засобу. Тобто, в ліцензійній картці НОМЕР_2, виданій ОСОБА_2, зазначено реєстраціині дані ліцензії НОМЕР_3 терміном дії до 13.11.2012 року та реєстраційні дані транспортного засобу - тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_4, дійсний до 21 листопада 2008 року. Однак, 20 листопада 2008 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, а ліцензійну картку змінив лише після скадання акту та винесення постанови про застосування фінансових санцій.
Обов'язковість зміни ліценезійної картки передбачена п.4.4 Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку №803 від 24.11.2005, де зазначено, що при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з внесенням до них відповідного запису.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 8 грудня 2009 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області винесено постанову про застосування до водія ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і вказана постанова на момент розгляду справи не оскаржувалась і є не скасованою, набрала законної сили.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Хмельницького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі №2а-3073/10/2270 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Хмельницького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції задовольнити.
Стягнути з ПП ОСОБА_2 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області фінансову санкцію в сумі 1700,00 грн. в дохід державного бюджету України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.В. Клюба
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2013 року.