Справа № 1624/2274/2012 Номер провадження 22-ц/786/703/2013 Головуючий у 1-й інстанції Сайко О.О. Доповідач Чічіль В. А.
07 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року
та апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард плюс" на окрему ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард плюс" про поновлення на роботі, стягнення оплати праці за роботу в надурочний час та відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що працював на посаді охоронця у ТОВ «Авангард Плюс» з серпня 2011 року.
Після прийняття на роботу працедавець допускав численні порушення трудового законодавства, що виражались в укладенні строкового трудового договору, хоча позивач вважає, що у цьому випадку мало місце саме укладення трудового договору на невизначений строк, не зроблені відповідні записи до трудової книжки про прийняття на роботу, що робить неможливим нарахування йому трудового стажу, працедавець не вів табелі робочого часу та позивач працював у надурочний час.
Зазначав, що його прийняття на посаду охоронця не відповідає дійсності, оскільки за усною домовленістю з директором ТОВ «Авангард Плюс» він виконував обов'язки старшого охоронця та вів табель виходу на роботу працівників охорони, унаслідок невірного зазначення посади у наказі про прийняття йому встановлювалась мінімальна заробітна плата.
Своє звільнення 31 жовтня 2011 року вважає незаконним, оскільки після цього продовжував працювати на посаді, що обіймав до звільнення.
Просив стягнути з ТОВ «Авангард плюс» доплату до заробітної плати за надурочну роботу у серпні-жовтні 2011 року у сумі 888,00 грн., у листопаді-грудні 2011 року у сумі 1 094,72 грн., та зробити перерахунок заробітної плати як старшому охоронцю, стягнути за неправомірне звільнення не отриману ним заробітну плату за січень-липень 2012 року у сумі 11 103,00 грн. та моральну шкоду у сумі 15 000,00 грн.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Окремою ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року постановлено про виявлені під час розгляду справи порушення вимог трудового законодавства довести до відома прокурора Пирятинського району Полтавської області для вжиття заходів прокурорського реагування.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 22 серпня 2011 року прийнято на роботу охоронця в ТОВ «Авангард плюс» за трудовим договором на строк до 31 жовтня 2011 року з посадовим окладом 960,00 грн.(а.с. 36).
Відповідно до наказу №130 від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за закінчення строку трудового договору (а.с. 38).
Місцевим судом також встановлено, що в подальшому між ТОВ «Авангард плюс» та ОСОБА_1 укладався цивільно-правовий договір №ЦП-005/11 від 1 листопада 2011 року, за умовами якого останній зобов'язувався виконувати роботи з охорони території підприємства в строк з 31 жовтня 2011 року до 31 грудня 2011 року (а.с. 9).
Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з того, що позивача правомірно звільнено із займаної посади з причин закінчення строку дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
З огляду на зміст ст. 23, ч. 2 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, при цьому, закінчення строкового трудового договору є підставою для його припинення.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку його дії, про що вказано у наказі №130 від 31 жовтня 2011 року.
Звільнення позивача саме з цієї підстави підтверджується також тією обставиною, що на наступний день після звільнення між ТОВ «Авангард плюс» та ОСОБА_1 укладався цивільно-правовий договір на виконання останнім роботи з охорони території підприємства.
У силу положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладається обов'язок доводити належними і допустимими доказами наявність або відсутність тих обставин, якими вони обґрунтовують заявлені вимоги.
Позивач стверджує, що при прийнятті його на роботу, з ним укладався трудовий договір на невизначений строк.
Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечує написання та скріплення своїм підписом заяви про прийняття на роботу в ТОВ «Авангард Плюс» на умовах строкового трудового договору з 22 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (а.с. 37) та обставину ознайомлення з наказом про прийняття на роботу (а.с. 36), де чітко вказано про строковість такого трудового договору.
Таким чином, позивачем не доведено, що його звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки при влаштуванні на роботу він був обізнаний про укладення з ним саме строкового договору.
Обставина того, що у наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу вказано посаду охоронця, тоді як позивач вважає, що він приймався на роботу старшим охоронцем з більшим посадовим окладом, також не підтверджується належними та допустимими доказами, крім того, у штатному розкладі ТОВ «Авангард плюс», що затверджувались директором підприємства 22 серпня 2011 року та 1 жовтня 2011 року (а.с. 44, 45), посади старшого охоронця не передбачено.
З урахуванням цього, похідні позовні вимоги щодо стягнення неотриманої ОСОБА_1 заробітної плати за січень-липень 2012 року, доплати за надурочну роботу у серпні-жовтні 2011 року та перерахунок заробітної плати, як старшому охоронцю, не ґрунтується на законі та місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні цих вимог.
За обставин того, що табелі робочого часу відповідачем належним чином не велись, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога щодо стягнення заробітної плати за роботу у надурочний час за відсутності інших доказів, які б могли підтвердити дані обставини, не може бути задоволена.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є несуттєвими та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.
У апеляційному порядку представник ТОВ «Авангард плюс» оскаржив окрему ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року, у апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з її змістом, оскільки викладені у ній порушення трудового законодавства вже перевірялись Територіальною державною інспекцією з питань праці у Полтавській області та прокуратурою Пирятинського району, за виявлені у ході перевірки порушення вимог трудового законодавства винних осіб притягнуто до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, просить резолютивну частину окремої ухвали викласти у наступній редакції: «зобов'язати керівництво ТОВ «Авангард Плюс» вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню порушень закону, викладеній в окремій ухвалі», та виключити з мотивувальної частини окремої ухвали абзац: «тому суд вважає за необхідне довести до відома прокурора Пирятинського району про вказані факти грубого порушення трудового законодавства ТОВ «Авангард Плюс», в діях посадових осіб якого убачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, для застосування відповідних заходів реагування у межах наданих йому законних повноважень».
Перевіривши законність і обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ «Авангард Плюс» на окрему ухвалу місцевого суду, колегія суддів приходить до висновку, що дану скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Згідно ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
У ході розгляду даної справи місцевим судом встановлено факти неодноразового порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо ведення обліку робочого часту, не ознайомлення працівників підприємства з кадровими наказами, відсутності у Правилах внутрішнього розпорядку графіку роботи працівників.
Постановляючи окрему ухвалу з цих підстав, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що зазначені вище порушення трудового законодавства потребують реагування для усунення причин та умов, що сприяли їх виникненню, і недопущення у подальшому порушень трудових прав громадян.
Проте, зазначаючи у мотивувальній частині окремої ухвали, що у діях посадових осіб ТОВ «Авангард Плюс», що виражались у грубому порушенні трудового законодавства, убачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки наявність у діях осіб складу злочину є завданням кримінального процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, разом з тим окрема ухвала підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали положень щодо доведення до відома прокурора про наявність ознак злочину.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 3, 312 п. 2, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард плюс" задовольнити частково.
Окрему ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року змінити.
Виключити з описової та мотивувальної частини окремої ухвали абзац 19, що починається зі слів: «тому суд вважає за необхідне довести до відома прокурора Пирятинського району…».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Мартєв С.Ю.
Кузнєцова О.Ю.
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль