Справа № 151/88/13-а КопіяПровадження № 2-а/151/6/13 року
11.02.2013 року
Чечельницький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Моцного В.С.
при секретарі: Зьомко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чечельник справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кравця Дмитра Олександровича про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ ВМВ УМВС України у Вінницькій області сержанта міліції Кравця Д.О. про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, мотивуючи позов тим, що 22 січня 2013 року постановою ВН1 № 219759 на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень за скоєння правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, а саме за те, що 22 січня 2013 року о 10 годині 40 хвилин в м.Вінниці по вул. Р. Скалецького керуючи автомобілем ВАЗ-21074 д/н. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена" . Постанову вважає незаконною, оскільки зупинка була вимушеною, так-як віз хвору дитину до лікарні, стан якої різко погіршився.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, пояснивши, що дійсно 22 січня 2013 року о 10 годині 40 хвилин в м.Вінниця керував автомобілем ВАЗ-21074 та недоїхавши до лікарні кілька метрів здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена", оскільки дитина стала себе дуже погано почувати, мали місце приступи розладів свідомості, які супроводжувались загальними судомами. Все це пояснив інспектору Кравцю Д.О., оскільки вчинив малозначне правопорушення просив звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Дані обставини інспектор не прийняв до уваги і виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. У зв'язку з наведеним просить скасувати постанову та звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.
Відповідач надіслав до суду заперечення, в якому повідомляє, що заявлений позов не визнає, вважає його незаконним та необгрунтованим, оскільки діяв в межах визначених законодавством та нормативно-правовими актами. Вважає, що в діях ОСОБА_1 мав місце склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому ним правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді мінімального штрафу. Звертає увагу суду, що позивач здійснив зупинку в зоні дії забороненого знаку, проте не виконав вимогу п.15.14 ПДР України, крім того, не оскаржував винесену постанову у вищестоящий орган, тобто до керівництва підрозділу ДАІ МВС. Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Діяння повинне бути винним, а сама суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення характеризується умислом або з необережності.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач пояснює, що змушений був зупинитись, тому-що не знав як проїхати в лікарню, куди віз хвору дитину , суд вважає, що доводи позивача щодо його вимушеної зупинки в невстановленому місці не є переконливими.
Таким чином, суд вважає, що у діях позивача формально вбачається невиконання п.п.8.4 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, у зв'язку з чим дії відповідача щодо зупинки транспортного засобу позивача та вжиття щодо нього дій для притягнення до адміністративної відповідальності певною мірою є правомірними.
Разом з тим, відповідачем не надано належну оцінку ступеню суспільної небезпеки вказаного правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів справи скоєне позивачем діяння не спричинило та не могло спричинити значної шкоди охоронюваним законом правам та свободам громадян та інтересів держави, а, отже, є малозначним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Враховуючи викладене, пояснення позивача, обставини справи, суд вважає, що інспектор ДАІ, складаючи відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та приймаючи рішення про накладення на нього адміністративного стягнення, не врахував особу правопорушника, пом'якшуючих обставин та малозначність вчиненого ним правопорушення.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
На підставі викладене і того, що формально в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, але враховуючи його малозначність, суд вважає за можливе відповідно до ст. 22 КпАП України звільнити позивача від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 122 , 245, 251, 256, 283 КУпАП, ст. 2,4,7,17, 94, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.Скасувати постанову серії ВН1 №219759 від 22 січня 2013 року в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у виді штрафу в розмірі 255 гривень за малозначністю вчиненого правопорушення.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис
Вірно.Голова суду В.С.Моцний