Справа № 204/3063/2012
Провадження по справі № 2/129/22/2013
"05" лютого 2013 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Дєдова С.М.,
при секретарі - Колодійчук Л.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мороз В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Гайсині справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча Компанія «Зоря Поділля» про визнання звільнення незаконним, зміну дати та формулювання причин звільнення, відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
Встановив:
03.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цивільним позовом до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» про визнання звільнення незаконним, зміну дати та формулювання причин звільнення, відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд:
1. визнати незаконним наказ директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» № 342-3 від 23.08.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля»;
2. змінити формулювання підстав та дату звільнення ОСОБА_1 з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» із «звільнений 23.08.2011 року згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом без поважних причин» на «звільнений 22.02.2011 року з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін;
3. стягнути з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 17 084 грн. 63 коп.;
4. стягнути з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовільнити, по суті позову пояснив, що він працював на посаді комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» з 12.10.2009 р., а в лютому 2011 року вирішив звільнитись з роботи. 21.02.2011 року він отримав у відділі кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» бланк заяви про звільнення, в якому власноручно написав, - «Прошу Вас звільнити мене з займаної посади з 22 лютого 2011 року за згодою сторін» та з вказаною заявою пішов до директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Шульги А.О., який у верхньому лівому куті заяви поставив свій підпис, що на думку позивача означало погодження керівника підприємства із звільненням ОСОБА_1 з посади комірника на піставі ч.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Разом з тим, ОСОБА_1 пояснив, що працівники відділу кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його неодноразові звернення та прохання протягом 21.02.2011 р.-24.02.2011 р. незаконно відмовили йому прийняти до розгляду подану ним заяву про його звільнення з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля». Після неодноразової, невмотивованої, незаконної відмови адміністрації ТОВ «ПК «Зоря Поділля» прийняти його заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за угодою сторін, він не звертався зі скаргами на незаконні дії роботодавця до прокуратури, інспекції з охорони праці.
Починаючи з 22.02.2011 року і по день звільнення, - 23.08.2011 року, він-Подолян В.П. не виходив на роботу без поважних причин, про причини невиходу на роботу не повідомляв адміністрацію ТОВ «ПК «Зоря Поділля».
Наказом директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Шульги А.О. від 23.08.2011 року № 342-3 його-Подоляна В.П. звільнили з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом без поважних причин; його ознайомлено із наказом про звільнення з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та видано трудову книжку із записом про дату та підстави його звільнення з роботи, про що він власноручно розписався у книзі реєстрації трудових книжок; 12.09.2011 року підприємством з ним проведено повний розрахунок по заробітній платі та усім сумам, що належать йому від підприємства, зокрема йому було виплачено 290 грн. 07 коп., які були перераховані на картковий рахунок.
Також позивач вказував, що має право на стягнення з відповідача моральної шкоди. Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку із незаконним звільненням погіршився стан його здоров'я, йому необхідно було лікуватись, він внаслідок незаконного звільнення не може влаштуватись на роботу, завдану йому ТОВ «ПК «Зоря Поділля» моральну шкоду він оцінює у 20 000 грн.
Представник відповідача ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Мороз В.А. заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити повністю, про що подала письмове заперечення, по суті позову пояснила, що згідно з наказом №109-ОС від 01.10.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» з 12.10.2009 р. на посаду комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини». 04.01.2011 р. згідно з наказом №1-ОС від 04.01.2011 року ОСОБА_1 був переведений на посаду комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля». 21.02.2011 року ОСОБА_1 отримав у відділі кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» бланк заяви про звільнення, в якому власноручно написав, - «Прошу Вас звільнити мене з займаної посади з 22 лютого 2011 року за згодою сторін»; однак із вказаною, власноручно підписаною ОСОБА_1 заявою про його звільнення з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін позивач до відділу кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» у лютому 2011 року не звертався. Починаючи з 22.02.2011 року і по день звільнення, - 23.08.2011 року, ОСОБА_1 не виходив на роботу без поважних причин, про причини невиходу на роботу не повідомляв адміністрацію ТОВ «ПК «Зоря Поділля», про що на підприємстві було складено акт відсутності на робочому місці без поважної причини, службову записку, зафіксовано дні і дати невиходу ОСОБА_1П на роботу у табелях обліку робочого часу, акт про відмову від надання пояснень про причини відсутності на робочому місці. Наказом директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Шульги А.О. від 23.08.2011 року № 342-3 ОСОБА_1 був звільнений з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом без поважних причин. 23.08.2011 року у відділі кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» ОСОБА_1 ознайомлено із наказом про звільнення його з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та видано трудову книжку із записом про дату та підстави його звільнення з роботи, про що останній власноручно розписався у книзі реєстрації трудових книжок. 12.09.2011 року зі звільненим із посади комірника ТОВ «ПК «Зоря Поділля» ОСОБА_1 підприємством проведено повний розрахунок по заробітній платі та усім сумам, що належать йому від підприємства, зокрема йому було виплачено 290 грн. 07 коп.
Стягнення моральної шкоди також є неможливим, оскільки така вимога також прямо залежна від вимоги щодо зміни причин формулювання звільнення, також позивач має навести аргументи, яких втрат він зазнав у зв'язку із звільненням, причинний зв'язок між подією та наслідками. ОСОБА_1 на обгрунтування цієї вимоги не надано жодних доказів.
21.11.2011 року ОСОБА_1 вже звертався до Гайсинського районного суду з цивільним позовом до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» про визнання звільнення незаконним, зміни дати та формулювання причин звільнення, оплату затримки розрахунку при звільненні; за вказаним позовом ОСОБА_1 судом було відкрито провадження у цивільній справі № 2-787/2011 (провадження по справі № 2/204/67/2012), а 30.07.2012 року вказаний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ст.ст. 169, 207 ЦПК України у зв'язку із повторною, без поважних причин неявкою позивача, про що було постановлено ухвалу, яка набула законної сили та ніким не оскаржувалась.
Представником відповідача до винесення рішення у цій справі зроблено заяву про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через пропуск ним встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України строку позовної давності для звернення до суду у справах про звільнення з роботи та затримки розрахунку при звільненні.
З урахуванням пояснень сторін, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з таких міркувань.
Доведено, що згідно з наказом №109-ОС від 01.10.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» з 12.10.2009 р. на посаду комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» (а.с.6).
04.01.2011 р. згідно з наказом №1-ОС від 04.01.2011 року ОСОБА_1 був переведений на посаду комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» (а.с.6).
21.02.2011 року ОСОБА_1 отримав у відділі кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» бланк заяви про звільнення, в якому власноручно написав, - «Прошу Вас звільнити мене з займаної посади з 22 лютого 2011 року за згодою сторін» (а.с. 7); однак із вказаною, власноручно підписаною ОСОБА_1 заявою про його звільнення з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін позивач до відділу кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» у лютому 2011 року не звертався (підтверджується показами свідка ОСОБА_5 (а.с.32), письмовою відповіддю на скаргу (а.с. 53).
Починаючи з 22.02.2011 року і по день звільнення, - 23.08.2011 року, ОСОБА_1 не виходив на роботу без поважних причин, про причини невиходу на роботу не повідомляв адміністрацію ТОВ «ПК «Зоря Поділля», про що на підприємстві було складено акт відсутності на робочому місці без поважної причини (а.с.24), службову записку (а.с.25), зафіксовано дні і дати невиходу ОСОБА_1П на роботу у табелях обліку робочого часу (а.с.26), акт про відмову від надання пояснень про причини відсутності на робочому місці (а.с.27).
Наказом директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Шульги А.О. від 23.08.2011 року № 342-3 ОСОБА_1 був звільнений з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом без поважних причин (а.с.5, а.с. 23).
23.08.2011 року у відділі кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» було ознайомлено ОСОБА_1 із наказом про звільнення його з посади комірника складу готової продукції МРБ та АТП відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та видано трудову книжку із записом про дату та підстави його звільнення з роботи, про що ОСОБА_1 власноручно розписався у книзі реєстрації трудових книжок (а.с.а.с. 6, 106-107).
12.09.2011 року зі звільненим із посади комірника ТОВ «ПК «Зоря Поділля» ОСОБА_1 зазначеним підприємством проведено повний розрахунок по заробітній платі та усім сумам, що належать йому від підприємства, зокрема йому було виплачено 290 грн. 07 коп. (а.с. 117).
21.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Гайсинського районного суду з цивільним позовом до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» про визнання звільнення незаконним, зміни дати та формулювання причин звільнення, оплату затримки розрахунку при звільненні; за вказаним позовом ОСОБА_1 судом було відкрито провадження у цивільній справі № 2-787/2011 (провадження по справі № 2/204/67/2012), а 30.07.2012 року вказаний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ст.ст. 169, 207 ЦПК України у зв'язку із повторною, без поважних причин неявкою позивача, про що було постановлено ухвалу, яка набула законної сили та ніким не оскаржувалась (а.с. 105).
Вказані правовідносини регулюються:
- згідно із п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум;
- згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону; а ч. 4 цієї статті передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- згідно із ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
- відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством;
Позов ОСОБА_1 в частині його вимог про визнання незаконним наказу директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» № 342-3 від 23.08.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та зміни формулювання підстав та дати його звільнення не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно з ст. 10, ч.2 ст. 59, ч.1 ст. 60 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд при вирішенні справи не приймає та відхиляє твердження позивача ОСОБА_1 про те, що працівники відділу кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його неодноразові звернення та прохання протягом 21.02.2011 р.-24.02.2011 р. незаконно відмовили йому прийняти до розгляду подану ним заяву про його звільнення з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля», оскільки ці твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, натомість заперечені повністю представником відповідача, спростовані показами свідка ОСОБА_5
Також суд при вирішенні справи не приймає та відхиляє покази свідка ОСОБА_6 про те, що працівники відділу кадрів ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на неодноразові звернення та прохання її чоловіка ОСОБА_1 протягом 21.02.2011 р.-24.02.2011 р. незаконно відмовили йому прийняти до розгляду подану ним заяву про його звільнення з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля», оскільки ОСОБА_6 безпосереднім свідком цих подій не була, а їй відомо про це зі слів її чоловіка ОСОБА_1
Крім того, з незрозумілих причин позивач після неодноразової, невмотивованої, незаконної відмови адміністрації ТОВ «ПК «Зоря Поділля» прийняти його заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за угодою сторін, не звертався зі скаргами на незаконні дії роботодавця до прокуратури, інспекції з охорони праці; натомість звернувся до прокуратури із скаргою на бездіяльність ТОВ «ПК «Зоря Поділля», пов'язаної із ненаданням цим підприємством позивачу інформації за його скаргою. Натомість згідно із відповіддю ТОВ «ПК «Зоря Поділля» ОСОБА_1 із заявою про звільнення станом на 22.08.2011 року не звертався (а.с. 53), а проведеною прокуратурою Гайсинського району перевіркою порушень законодавства про працю не встановлено (а.с. 50).
Згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторони підтвердили та не заперечували, що з 22.02.2011 року і по день звільнення, - 23.08.2011 року, ОСОБА_1 не виходив на роботу без поважних причин, про причини невиходу на роботу не повідомляв адміністрацію ТОВ «ПК «Зоря Поділля».
Оскільки позивачем в обґрунтування його позовних вимог не доведено обставини звернення його 22.02.2011 р. із заявою про його-Подоляна В.П. звільнення з роботи із ТОВ «ПК «Зоря Поділля» за угодою сторін та відмови адміністрацією підприємства прийняти і розглянути заяву про звільнення позивача; натомість сторонами по справі визнаються та не заперечуються обставини відсутності на роботі (прогулу) без поважних причин ОСОБА_1 з 22.02.2011 року і по день звільнення, - 23.08.2011 року, то формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» є правильним та таким, що відповідає чинному законодавству, - ст. 40 КЗпП України, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині його вимог про визнання незаконним наказу директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» № 342-3 від 23.08.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади комірника складу готової продукції відділку №1 «По переробці цукрової сировини» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та зміни формулювання підстав та дати його звільнення необхідно відмовити - через їх недоведеність.
Згідно із ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Ст. 256 ЦК України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
Ст. 267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представником відповідача до винесення рішення у цій справі зроблено заяву про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через пропуск ним встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України строку позовної давності один місяць для звернення до суду у справах про звільнення з роботи (а.с. 103-104).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 дізнався про звільнення його з посади комірника 23.08.2011 року, а звернувся із цим позовом до суду лише 03.10.2012 року; позивач під час розгляду справи обґрунтувань та доказів щодо пропущення ним позовної давності з поважних причин не навів, а тому ОСОБА_1 пропустив без поважних причин встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України строк один місяць, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зміну формулювання підстав та дати звільнення його з роботи в ТОВ «ПК «Зоря Поділля».
Позов ОСОБА_1 в частині його вимог про стягнення з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його користь відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 17 084 грн. 63 коп. не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що позивач був звільнений 23.08.2011 року на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом без поважних причин, цього ж дня йому видали трудову книжку із записом про формулювання та дати його звільнення. На час звільнення, -23.08.2011 року підприємство не провело з ним повного розрахунку, сума, що належала до виплати ОСОБА_1 становила 290 грн. 07 коп., яку йому було перераховано 12.09.2011 року, вказані гроші він отримав повністю, про що підтвердив в судовому засіданні.
У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Таким чином, на відповідача законодавцем покладена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно із довідкою про доходи ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 17.01.2013 року (а.с.102) середній заробіток ОСОБА_1 за один день на час його звільнення складав 70 грн. 41 коп.
Сторонами визнається та не заперечується, що ТОВ «ПК «Зоря Поділля» не провело розрахунку зі своїм працівником ОСОБА_1 у день звільнення та затримка розрахунку при звільненні з 23.08.2011 р. по 12.09.2011 р. складає 13 робочих днів.
Зрештою, виходячи із розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за один день та кількості затримки робочих днів при звільненні, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні позивача становить 915 грн. 33 коп.
Враховуючи викладене, суд визнає частково обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його користь відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 915 грн. 33 коп., а врешті суми 16 169 грн. 30 коп. позовні вимоги не підтверджені належними доказами, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його користь відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 16 169 грн. 30 коп. необхідно відмовити - через їх недоведеність.
Разом з тим, оскільки у період часу протягом більше як три місяці з 12.09.2011 р., - дня проведення повного розрахунку з позивачем по заробітній платі та усім сумам, що належать йому від підприємства та до 03.10.2012 року, - дня звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду, позивач у визначений законодавством строк три місяці не звертався до суду з заявою про відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні; ОСОБА_1 знав про проведення з ним повного розрахунку 12.09.2011 р.; представник відповідача до винесення рішення у цій справі зробив заяву про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через сплив строку позовної давності три місяці, встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України; позивач під час розгляду справи обґрунтувань та доказів щодо пропущення ним позовної давності з поважних причин не навів, то ОСОБА_1 пропустив без поважних причин встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його користь відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 915 грн. 33 коп. необхідно відмовити - у зв'язку із спливом позовної давності строком три місяці.
Вимоги позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн. не підлягають задоволенню з таких міркувань.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено обставин та фактів порушення його законних прав відповідачем ТОВ «ПК «Зоря Поділля», - незаконного його звільнення з роботи; не проведення розрахунку при звільненні з роботи; а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування йому моральної шкоди в сумі 20 000 грн. є похідними від позовних вимог щодо визнання звільнення незаконним, зміни дати та формулювання причин звільнення, відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, то й у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити - через їх безпідставність.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча Компанія «Зоря Поділля» про визнання звільнення незаконним, зміну дати та формулювання причин звільнення, відшкодування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 17 084 грн. 63 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн., - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд Вінницької області.
Суддя: