ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
11.02.13 Справа № 913/32/13-г
провадження № 9/913/32/13-г
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповдальністю "АРМ-Сервіс", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 857 845 грн. 63 коп.
в присутності представників:
від позивача - Фелді О.В., дов. б/н від 16.01.13,
від відповідача - не прибув
суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 857845,63 грн., у т.ч.: основний борг у розмірі 518108 грн. 30 коп., неустойка за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 210456 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 40370 грн. 97 коп., неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 88910 грн. 14 коп. за договором фінансового лізингу від 22.05.08 № 589-LD.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вищезгаданий договір фінансового лізингу від 22.05.08 № 589-LD, за яким він зобов'язався передати в платне користування на умовах фінансового лізингу майно (три самоскиди КамАЗ моделі 65201-012), а відповідач - прийняти це майно та своєчасно сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Позивач виконав свої зобов'язання, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 11.06.08.
Пунктом 7.5 лізингового договору передбачено, що відповідач (лізингоодержувач) сплачує позивачу (лізингодавцю) лізингові платежі відповідно до графіку, наведеному у додатку № 2 до договору.
Позивач стверджує, що відповідач грошове зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав належним чином, крім того, прострочив повернення предмету лізингу, внаслідок за ним виникла заборгованість за договором.
За умовою п. 8.2 договору позивач нарахував пеню за порушення термінів сплати лізингових та інших платежів, розмір якої становить 210456,23 грн.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних за весь час прострочення платежу (01.02.10 - 25.12.12), що дорівнює 40370,97 грн.
За умовою пп. 12.5 договору встановлена відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.
Відповідно до акту приймання-передачі від 11.06.08 ціна предмета лізингу становить 1452000,0 грн., предмет лізингу був повернутий відповідачем 1 лютого 2011 року.
Виходячи з цих обставин, позивач нарахував пеню за період з 06.09.10 (дня, наступного після дати закінчення строку лізингу, враховуючи 3 робочих дня та 2 дні вихідних) по 01.02.11 (149 днів) в розмірі 88910,14 грн.
Відповідач, ТОВ "АРМ-Сервіс", проти позову заперечує, про що викладено у заяві, поданій у судовому засіданні 31.01.13, доводи якої зводяться до наступного.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями спірного договору фінансового лізингу та нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Проте, щодо вимоги про стягнення основного боргу, то лише з отриманням відповідачем письмового повідомлення з розміром суми лізингового платежу за 3 дні до кожної чергової дати платежу, зазначеної в графіку (п. 7.4), у відповідача виникають грошові зобов'язання.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вказаної вище умови договору, а тому дії, які здійснював позивач поза договором є позадоговірними й до них має бути застосована позовна давність.
Позивач не надав обґрунтувань щодо розмірів кожної складової частини конкретного лізингового платежу з 19 по 26 платежів графіка, відтак, на цей час перевірити правильність розміру сум основного, заявлених позивачем, не має можливості.
За ініціативою позивача після повернення предмету лізингу від відповідача у належному стані, який був предметом договору фінансового лізингу від 22.05.08, 1-го лютого 2011 року сторони уклали новий договір фінансового лізингу № 2201L10/00, при цьому предмет лізингу не змінився, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.11.
Оцінивши матеріали справи, доводи позивача та враховуючи позицію відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу з урахуванням 3% річних та неустойки за порушення договору фінансового лізингу від 22.05.08 № 589-LD.
Судом встановлено, що сторони уклали договір фінансового лізингу від 22.05.08 № 589-LD (а.с. 13 - 45), за яким позивач зобов'язався передати в платне користування на умовах фінансового лізингу майно (три самоскиди КамАЗ моделі 65201-012), а відповідач - прийняти це майно та своєчасно сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Позивач виконав свої зобов'язання, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 11.06.08 (а.с. 46).
Пунктом 7.5 лізингового договору передбачено, що відповідач (лізингоодержувач) сплачує позивачу (лізингодавцю) лізингові платежі відповідно до графіку, наведеному у додатку № 2 до договору (а.с. 40 - 41).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач стверджує, що відповідач грошове зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав належним чином, крім того, прострочив повернення предмету лізингу, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за договором.
Відповідач заперечує проти цього, посилаючись на обов'язок позивача надсилати письмове повідомлення з розміром суми лізингового платежу за 3 дні до кожної чергової дати платежу, зазначеної в графіку (п. 7.4), оскільки саме з отриманням повідомлення у відповідача виникають грошові зобов'язання.
Як вбачається з графіку лізингових платежів, він містить як незмінні складові, чітко визначені цим графіком, які мав можливість сплачувати відповідач, так і змінні складові, які мають бути визначені згідно з певними умовами договору та міститися у надісланому позивачем повідомленні.
Суд погоджується з посиланням позивача на п. 7.4 спірного договору, яким передбачений обов'язок відповідача здійснювати лізингові платежі незалежно від отримання повідомлення, оскільки неотримання такого повідомлення не позбавляє останнього права та можливості визначити розмір чергового платежу з урахуванням погодженого сторонами графіка лізингових платежів.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність у позивача підстави у "повторному отриманні" сум відшкодування щодо предмету лізингу, виходячи з такого.
Розділом 12 спірного лізингового договору сторони встановили, що одним з випадків невиконання умов договору є невиконання платіжних зобов'язань. Наслідком такого випадку є обов'язок відповідача повернути предмет лізингу, а у випадку несвоєчасного повернення предмета лізингу передбачена відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки спірний договір лізингу був розірваний 31 липня 2010 року, а предмет лізингу було повернуто 1 лютого 2011 року, позивач правомірно скористався своїм правом щодо застосування штрафних санкцій за весь час прострочення.
Умовою пп. 12.5 договору встановлена відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.
Відповідно до акту приймання-передачі від 11.06.08 ціна предмета лізингу становить 1452000,0 грн.
Виходячи з цих обставин, позивач нарахував пеню за період з 06.09.10 (дня, наступного після дати закінчення строку лізингу, враховуючи 3 робочих дня та 2 дні вихідних) по 01.02.11 (149 днів) в розмірі 88910,14 грн.
Підпунктом 8.2 договору за порушення термінів сплати лізингових та інших платежів передбачена відповідальність у вигляді неустойки (пені) у розмірі 20% річних від простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати за кожен день прострочення.
Однак, враховуючи положення ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач нарахував пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
Розмір пені за період з 01.02.10 по 25.12.12, враховуючи кожен виставлений рахунок, за розрахунком позивача складає 210456,23 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
На підставі цієї норми позивачем нараховані 3% річних за весь час прострочення платежу (01.02.10 - 25.12.12), що дорівнює 40370,97 грн.
Перевіривши правильність розрахунків позивача, наведених у позові, суд дійшов висновку про відповідність цих розрахунків фактичним обставинам.
Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність невиконання відповідачем майнових зобов'язань за спірним договором, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача, ТОВ "АРМ-Сервіс", 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 37-а, код 23473764, на користь позивача, ТОВ "УніКредит Лізинг", 04070, м. Київ. вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код 33942232, грошову суму в розмірі 857845,63 грн., у т.ч.: основний борг у розмірі 518108 грн. 30 коп., неустойка за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 210456 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 40370 грн. 97 коп., неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 88910 грн. 14 коп., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 17156,91 грн.
Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено і підписано 12.02.13.
Суддя А.Г. Ворожцов