ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/18769-2012 12.02.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
ДоПублічного акціонерного товариства страхова компанія «Укргазпромполіс»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 892,91 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Лобода М.А.
від відповідача Ніколаєнко М.А.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Укргазпромполіс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 892,91 грн.
Ухвалою від 25.12.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Ухвалою від 22.01.2013р. судом було відкладено розгляд справи на 12.02.2013р.
Від відповідача 23.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, від М(Т)СБУ 25.01.2013р. надійшла відповідь на судовий запит.
В судовому засіданні 12.02.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
15.10.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Позивач, Страховик) та Мікуновим В.М. (Страхувальник, Вигодонабувач) було укладено Договір № 28-2804-1586 добровільного страхування (Договір страхування), за яким було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -- автомобіля марки «Інфініті», д.р.н. АА 4928 НР (Застрахований автомобіль).
Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 22.12.2010 року в с. Підгірці Обухівського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Субару», д.р.н. АА 2805 ЕТ, під керуванням Матушкін М.В. та Застрахованого автомобіля під керуванням Страхувальника.
Відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 09.02.2011р. по справі № 3-516 2011р., Матушкіна М.В. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
23.12.2010 року Страхувальником (Вигодонабувачем) було подано до Позивача заяву на виплату страхового відшкодування.
На підставі протоколу огляду Застрахованого автомобіля, ремонтної калькуляції, нарядів-замовлень та рахунків з СТО та інших документів (копії залучені до матеріалів справи) Позивачем було складено Страховий акт № ДККА-4117 від 18.01.2011р. та виплачено страхове відшкодування в розмірі 5892,91 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.01.2011р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Цивільно-правова відповідальність водія Матушкіна М.В., який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем - Публічним акціонерним товариством страхова компанія «Укргазпромполіс» на підставі Полісу № ВС/9291960, при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну - 25 500 грн., франшиза - 510грн.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Як зазначалось вище, відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 09.02.2011р. по справі № 3-516 2011р., Матушкіна М.В. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Щодо заперечень Відповідача, викладених у відзиві, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування є необґрунтованою, оскільки Позивачем не було надано Відповідачу розрахунок вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 34 вказаного Закону, в редакції станом на дату ДТП, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Отже, вищеописаними нормами Закону врегульовано правовідносини пов'язані в тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах, щодо дій, пов'язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності, а із встановлених судом обставин справи вбачається, що саме Відповідач, що ним і не заперечувалось, застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. При цьому наведені приписи Закону за встановлених судом обставин не дають підстав вважати, що Позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені вказаним Законом на Відповідача (аналогічну правову позицію викладено в Постанові від 14.11.2012р. Вищого господарського суду України № 5011-67/7989-2012).
Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктами 9.3. та 8.2. Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/, затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.1997р., визначено, що розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі документів: у яких визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або викрадення складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа про витрати на компенсацію скоєних збитків. А пунктом 9.5. цих Правил передбачено, що відшкодування збитків провадиться за вирахуванням амортизаційного зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладдя, якщо інше не було обумовлено при укладанні договору страхування.
Як вбачається з доданих Позивачем до позову документів, страхове відшкодування в розмірі 5892,91 грн. Позивачем було обраховано та виплачено Страхувальнику (Вигодонабувачу) у відповідності до умов Договору та вищенаведених Правил страхування.
Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).
Таким чином обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого Позивачем страхового відшкодування - розміру заподіяних збитків, покладається на Відповідача, чого Відповідачем доведено суду не було та не надано обґрунтованого контррозрахунку заявленої суми позову.
Відповідачем також не доведено, що при виплаті страхового відшкодування Позивач діяв всупереч умовам Договору страхування та вищенаведеним Правилам добровільного страхування транспортних засобів.
Позивачем на підтвердження своїх вимог надавались вищеописані в рішенні документи (зокрема страховий акт, рахунки-фактури та наряди замовлення), тоді як Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи процесуальних дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.
При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.
Таким чином положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення Відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих потерпілому у ДТП, чого Відповідачем зроблено не було.
Щодо заперечень Відповідача в часині обов'язку Позивача дотримати передпозовний претензійний порядок листування з Відповідачем, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
При виплаті страхового відшкодування Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, проте при зверненні до суду з даним позовом Позивачем не було вирахувано франшизу, встановлену Полісом № ВС/9291960 в сумі 510 грн., тому суд самостійно зменшує заявлену до стягнення суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 5 892,91 грн. на суму франшизи - 510 грн., що дорівнює: 5892,91 - 510 = 5382,91 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 5382,91 грн.
Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Укргазпромполіс» (м. Київ, Дніпровська Набережна, 13; ідентифікаційний код 21664129) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 5 382 (п'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 91 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 28 коп. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.02.2013р.
Суддя І.О.Домнічева