ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/17800-2012 05.02.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»
ДоПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 22 403,14 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Голоднюк О.Г.
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 22 403,14 грн.
Ухвалою від 12.12.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Від М(Т)СБУ 02.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.
Представником позивача 10.01.2013р. в судовому засіданні було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представники відповідача вдруге в призначене судове засідання не з'явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Вимоги ухвали суду від 12.12.2012р. відповідачем не виконано.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
20.01.12р. між позивачем та АТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250535900.12.
Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Фольцваген», д.р.н. АА 3243 ІЕ.
14.05.12р. в місті Києві на вулиці Скляренка, 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля під керуванням Лискіна С.М. та автомобіля «Мерседес», д.р.н. АА 2906 СР під керуванням Ярмоленка В.О.
Відповідно до Постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01.06.12р., ДТП сталася в результаті порушення Кузьменко В.О. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.
Згідно ремонтної калькуляції № 59192 від 25.06.12р., вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Фольцваген», д.р.н. АА 3243 ІЕ склала 22903,14 грн.
Крім того, з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД Вілько О.Г. Відповідно до Звіту № 61с/05/12 від 29.05.12р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фольцваген», д.р.н. АА 3243 ІЕ склала 22953,52 грн.
На підставі вищезазначеної Ремонтної калькуляції № 59192 від 25.06.11р. позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22403,14 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6595 від 04.07.2012р.
Цивільно-правова відповідальність Ярмоленка В.О. на момент вказаної ДТП була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто» відповідно до поліса № АА/5405703.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином сума страхового відшкодування становить 21893,14 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (м. Київ, вул. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) 21 893 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 14 кор. - суму страхового відшкодування та 1572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп. - суму судового збору.
В решті вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.02.13р.
Суддя І.О. Домнічева