"12" лютого 2013 р.Справа № 5017/2811/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,
при секретарях судового засідання - Головань О.М. та Підгурському Д.Л.
за участю представників :
КП „ЖКС „Порто-Франківський" - Якубовій Л.М. (за дорученням),
ПП „Компет" - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" на рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2012 р. по справі № 5017/2811/2012 за позовом Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" до Приватного підприємства "КОМПЕТ" про стягнення заборгованості в сумі 1152,70 грн.
28.09.2012 р. Комунальне підприємство „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "КОМПЕТ" (далі відповідач) про стягнення заборгованості 1152,70 грн. та судового збору - 1609,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Акту про результати ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Одесі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області Головного контрольно-ревізійного управління України від 06.05.2010 р. за № 100-16/14 було встановлено завищену вартість робіт, які виконував відповідач , про що свідчать розрахунки завищення вартості робіт, і яка складає 1152,70 грн. з ПДВ.
14.11.2012 р. позивачем надано у судовому засіданні, на виконання ухвали суду від 29 жовтня 2012 року, копії договорів підряду № 5/8-1 від 05 серпня 2008 року та № 5/8-2 від 05 серпня 2008 року, укладених між позивачем та відповідачем.
Відповідач участі у розгляді справи не приймав, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, відзив на позов суду не надав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2012 р. (повний текст якого підписано 03.12.2012 р. суддею Никифорчук М. І.) у позові відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що будь-які вимоги до відповідача або позивача, з боку органів контрольно-ревізійної служби не висувалися, рішення за актом не приймались та немає таких доказів у матеріалах справи, а відтак підстав для посилання в якості обґрунтування позовних вимог на акт перевірки органів КРВ у позивача немає.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 28.11.2012 р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позив у повному обсязі. Скаржник зазначив, що він вважає, що факт неналежного виконання зобов'язань за договором відповідачем встановлено належним чином, спеціально уповноваженим органом, вимоги якого, відповідно до положень Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" мають обов'язковий характер, а тому висновки місцевого суду про те, що докази порушення в матеріалах справи відсутні є помилковими . Скаржник також зазначив, що ним направлялася відповідачу претензія № 3777 від 15.12.11 р., з метою досудового врегулювання спору з проханням сплатити виявлену завищену вартість робіт, проте відповідач відмовився це робити.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2013 р. о 12:00, про що сторони, відповідно до приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2013р о 12.30 та зобов'язано позивача надати суду (за три дня до судового засідання) додаткові докази (договір підряду №5/8-3 від 05.08.2008р та договір підряду б/н від 30.09.2008р.; кошториси до всіх чотирьох договорам; акти приймання робіт ф-КБ-2 та довідки ф.-КБ-3 за чотирма договорами; документі, що підтверджують здіснення розрахунків за всіма договорами; повний текст акту КРУ), про що сторони, відповідно до приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Відповідач в судове засідання не з'явився (повторно) хоча повідомлявся належним чином про розгляд справи і колегія суддів, враховуючи думку представника позивача, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю відповідача.
Скаржник (Позивач) виконав ухвалу суду від 22.01.2013р. про витребування додаткових доказів лише частково, а саме :
надав :
повний текст акту КРУ; кошториси, акти приймання робіт ф.-КБ-2 , довідки ф.-КБ-3 за договорами №5/8-1 від 05.08.2008р., №5/8-2 від 05.08.2008р. та б/н від 30.09.2008р.; документи, що підтверджують здіснення розрахунків за договорами №5/8-1 від 05.08.2008р. та б/н від 30.09.2008р.
не надавши: копії договорів підряду №5/8-3 від 05.08.2008р та б/н від 30.09.2008р.
кошториси, акти приймання робіт ф.-КБ-2 та довідки ф.-КБ-3 за договором підряду №5/8-3 від 05.08.2008р , а також документі , що підтверджують здіснення розрахунків за договорами №5/8-3 від 05.08.2008р. та №5/8-2 від 05.08.2008р.
Колегія суддів залучила вищезазначені документи до справи.
Щодо решти витребуваних судом документів представник скаржника пояснив що ці документи в них відсутні.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсязі.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1152,70 грн. посиланням на акт про результати ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Одесі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області Головного контрольно-ревізійного управління України від 06.05.2010 р. за № 100-16/14 яким було встановлено завищену вартість робіт здійснених відповідачем.
При цьому позивач не зазначив у позові про вартість яких саме робіт та за якими договорами йдеться у позові річ
У наявному в справі акті КРВ зазначено, що з актів приймання виконаних робіт ф.-КБ-2в і довідок про вартість виконаних підрядних робіт ф.-КБ-3 (за якими було позивачем здійснено з відповідачем розрахунки в повному обсягу) встановлено, що підрядник (відповідач) завищив вартість виконаних робіт на 1152,70 грн. з ПДВ. порушивши п.п. 2.8.13, 3.3.10,3.1.18.4 та 3.2.8. ДБН Д.1.1.1.-2000р., а саме безпідставно включивши до вартості робіт витрати на утримання служби замовника та безпідставно застосувавши усереднений показник адміністративних витрат 1,38 грн./ людино-годин. При цьому підрядником не враховані рекомендовані Держбудом за погодженням з Мінекономіки усереднені показники адміністративних витрат (додаток №13 ДБН Д.1.1.1.-2000р. ) виражені у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості при визначенні розміру адміністративних витрат по будовах, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів.
В зазначеному акті також не зазначено про вартість яких саме робіт і за якими договорами йдеться в акті і лише з наявних у справі додатків до акту можливо встановити, перевірка КРВ проводилась, по виконаним роботам за укладеними між позивачем та відповідача чотирма договорами, а саме за договором № 5/8-1 від 05.08.2008р., договором №5/8-2 від 05.08.2008р. договором №5/8-3 від 05.08.2008р. та договором б/н від 30.09.2008р..
В матеріалах справи наявні лише копії договорів № 5/8-1 від 05.08.2008р. та №5/8-2 від 05.08.2008р., які свідчать, між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем ) були укладені договори підряду № 5/8-1 від 05 серпня 2008 року про виконання робіт по поточному ремонту дворового водопроводу в домі № 99 по вул. Новосельського та № 5/8-2 від 05 серпня 2008 року про виконання робіт по поточному ремонту каналізації в домі № 51 по вул. Катериненській, за умовами яких відповідач зобов'язався здійснити ремонтно-будівельні роботи та забезпечити виконання робіт у відповідності з існуючими правилами та іншими нормативними документами, існуючими на території України у 2008 році.
У розділі 2 п. п. 2.1. договору № 5/8-1 зазначено, що об'єм, характер та вартість поручених відповідачу робіт встановлюється згодою сторін згідно смітної документації, складеної у відповідності з Правилами встановлення вартості будівництва ДБН Д.1.1.-2000р. в сумі 6152,40 грн. з ПДВ 20 %.
У розділі 2 п. п. 2.1. договору № 5/8-2 також зазначено, що об'єм, характер та вартість поручених відповідачу робіт встановлюється згодою сторін згідно смітної документації, складеної у відповідності з Правилами встановлення вартості будівництва ДБН Д.1.1.-2000 р. в сумі 9530,40 грн. з ПДВ 20 %.
Відповідно до розділів 4 п. п. 4.1. вищевказаних договорів № 5/8-1 та № 5/8-2 передача виконаних робіт відповідачем позивачу здійснюється по акту приймання виконаних підрядних робіт, форми № КБ-2в у відповідності графіка виконання робіт, дійсним додатком до даного договору.
Інші договори ( №5/8-3 від 05.08.2008р. та б/н від 30.09.2008р.) які зазначені в додатках Акту КРВ в матеріалах справи відсутні і позивач не надав їх на вимогу суду апеляційної інстанції, як не надав кошториси, акти приймання робіт ф.-КБ-2 та довідки ф.-КБ-3 за договором підряду №5/8-3 від 05.08.2008р., а також документі, що підтверджують здіснення розрахунків за договорами №5/8-3 від 05.08.2008р. та №5/8-2 від 05.08.2008р.
Без наявності вищевказаних документів (договорів, кошторисів актів приймання робіт ф.- КБ-2 , довідок ф. КБ-3 за договором підряду №5/8-3 від 05.08.2008р., а також документів, що підтверджують здіснення розрахунків за договорами №5/8-3 від 05.08.2008р. та №5/8-2 від 05.08.2008р.) не можливо встановити яке саме перевищення нарахування грошових коштів допустив відповідач при виконанні цих чотирьох договорів і чи дійсно позивач повністю розрахувався з відповідачем за цими договорами, тобто неможливо встановити обґрунтованість стягнення з відповідача конкретно визначеної позивачем грошової суми, докази які б обґрунтовували заявлену до стягнення суму в матеріалах справи відсутні і позивач не надав їх на вимогу суду апеляційної інстанції.
Крім того колегія суддів звертаю увагу на наступне.
З Преамбули Державних будівельних норми України "Правила визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174 вбачається, що ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.
З матеріалів справи вбачається, що діяльність позивача здійснюється з залученням бюджетних коштів, тобто при визначенні вартості робіт за вищезазначеними договорами сторони договору повинні враховувати вищевказані ДБН.
Водночас відповідно до присів ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу, в Україні", в редакції та з назвою яки діяли на час перевірки та складання акту КРВ, ( на цей час цей закон має назву „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні") за результатами перевірки КРВ мають право:
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У пункті 50 Постанови КМ України, від 20.04.2006, № 550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами" (в редакції що діяла на час складання акту КРВ) також визначено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення:
притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;
звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
З положень вищевказаних Закону та Постанови КМ вбачається, що акти органів Державної контрольно-ревізійної служби будь-яким чином юридично на господарські договори не впливають , не змінюють умов договорів, не припиняють договори повністю або частково, не є в самостійному значенні підставою для розірвання договорів, а лише можуть бути належними та допустимими доказами з питання виконання договорів .
Згідно приписів вказаного Закону до підконтрольних установ, посадові особи служби перевіряють питання використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, стан і достовірність бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
При цьому органи державної контрольно-ревізійної служби не проводять ревізій з інших питань, якщо це не передбачено законами, та з питань дотримання вимог законодавства, перевірку яких віднесено до компетенції інших органів державної влади.
Слід також зазначити, що згідно Закону (в редакції що діяла на момент складання Акту КРВ) органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не було заборонено. Однак разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями, розділу V Господарського процесуального кодексу України. (див лист Верховного суду України від 09.208.206р.. N 1-11/477 )
Проте, як зазначалось вище, позивач у порушення приписів ст.ст. 33 -34 ГПК України не надав суду будь - яких належних , допустимих та достатніх доказів які б підтверджували розмір завищення вартості робіт та розмір матеріальної шкоди, а відтак, враховуючи вищевикладене вказаний акт КРВ сам по собі не може бути належним та достатнім доказом того, що вартість робіт у договорах визначена у порушення приписів чинного на той час законодавства і не доводить розмір збитків.
Водночас згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а згідно ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за згодою сторін .
Зміна умов договору, в т.ч. стосовно вартості робіт, може бути здіснення лише за згодою сторін або за рішенням суду.
Зі змісту укладених сторонами договорів № 5/8-1 від 05.08. 2008 року та № 5/8-2 від 05.08.2008 року, вбачається що вони узгодили вартість підрядних робіт у твердому розмірі.
Докази того що до умов договорів в цієї частині сторони вносили будь-які зміни та /або, що ці умови визнавались недійсними в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За своєю правовою природою вищезазначений акт приймання робіт , відповідно до приписів частини третьої ст. 206 ЦК України є правочином на виконання договору та визнається окремим правочином, що обумовлює можливість застосування таких інститутів, як визнання його недійсними.
Системний аналіз вищезазначених правових норм надає можливість зробити висновок, що за відсутності судового рішення, яким акт приймання виконаних робіт визнано недійсним, вказаний акт має юридичну силу та є підставою для оплати замовником вказаних у ньому робіт.
Приймаючи до уваги, що позивач не надав суду доказів визнання недійсними в судовому порядку умов договорів в частині вартості робіт а також визнання недійсними актів приймання робіт, тобто ці договори і акти є дійсними і в силу ст.204 ЦК України правомірними і відповідно наявність їх є правовою підставою для визнання факту виконання позивачем робіт на вказану в них грошову суму .
За таких, обставин посилання скаржника в апеляційній скарзі на акт КРВ, як на єдину підставу для скасування рішення місцевого суду, не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем належними та достатніми доказами заявлених ним позовних вимог, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст.104 ГПК України, судова колегія не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2012 р. у справі №5017/2811/2012 - без змін.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.02.2013 р.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Головей В. М.
Шевченко В. В.