33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 січня 2013 року Справа № 5/25-38
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Петухов М.Г. ,
судді Демидюк О.О.
зза участю прокурора - прок. Рункевич І.В.
за участю представників сторін:
позивача Держ.ін.фін-кр. установи - пред-ки Фесовець І.Є. (пост.дов. №395 від 04.04.2012 р.), Чумака В.О. (пост.дов. №486 від 19.12.2012 р.)
відповідача - дир. Салецька Л.Ф.
органу ДВС - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Волинської області від 09.07.12 р.
у справі № 5/25-38 (головуючий суддя Сур'як О.Г., судді Войціховський В.А., Філатова С.Т.)
за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення
до відповідача відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"
заінтересована особа: підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області
про звернення стягнення на заставлене майно (про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню)
Відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. у справі № 5/25-38 відмовлено у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" про визнання наказів господарського суду Волинської області від 17.10.2007 р. № 5/25-1 і №5/25-2 такими, що не підлягають виконанню.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач/заявник відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. у справі № 5/25-38 скасувати та винести постанову, якою задоволити заяву відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" про визнання наказів господарського суду Волинської області від 17.10.2007р. № 5/25-1 і № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню.
Скаржник вказує, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своєї позиції скаржник пояснив наступне. Судом першої інстанції при розгляді заяви проігноровано той факт, що вимоги Української Державної інноваційної компанії в розмірі 2221223,85 грн. погашені, а 17.07.2007 р. ТОВ "Авгур" виключено з ЄДРПОУ. На думку скаржника, оскільки рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р., на підставі якого видані накази № 5/25-1 і № 5/25-2 від 17.10.2007 р., не вступило в законну силу на дату виключення боржника ТОВ "Авгур" з державного реєстру, тому зобов'язання майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач" як похідне зобов'язання також припинилося.
Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. винесено на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, яке не є юридичною особою і не є правонаступником Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії.
Доводить, що перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у ст.117 ГПК України не є вичерпним, тому та обставина, що у наказі стягувачем визначено не юридичну особу, суперечить нормам ст.18 Закону Україгни «Про виконавче провадження» і є підставою для задоволення заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення заперечує її доводи, просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. Стосовно тверджень скаржника про припинення його обов'язку по договору застави в зв'язку з банкрутством ТОВ "Авгур" вказує, що такі обставини вже були предметом розгляду судовими інстанціями у справі 5/25-38. Так, скаржником у грудні 2011 року у справі № 5/25-38 вже подавалась до суду аналогічна заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Під час розгляду цієї заяви з однорідними вимогами судами всіх інстанцій детально вивчались обставини банкрутства ТОВ "Авгур" та припинення його зобов'язань. При цьому ухвалою господарського суду Волинської області від 24.04.2012 р. у справі №5/25-38 заява ВАТ "Луцький райагропостач" залишена без задоволення. Вказана ухвала залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 р. Відтак, суди першої, а в подальшому апеляційної і касаційної інстанції по аналогічній заяві скаржника дійшли висновку, що припинення боргових зобов'язань за кредитним договором з ТОВ "Авгур" у зв'язку з його ліквідацією, не є підставою для припинення зобов'язань ВАТ "Луцький райагропостач" за договором застави.
Позивач також зазначає, що скаржником не надано доказів припинення зобов'язання у добровільному порядку або з інших причин. Таким чином, наказ не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню в порядку ст.117 ГПК України.
Крім того, позивач у відзиві звертає увагу колегії суддів на хибність тверджень скаржника щодо того, що рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. у справі № 5/25-38 прийняте не на користь юридичної особи, зважаючи на наступне. До матеріалів справи залучено Положення "Про Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи" від 14.12.2007 р. № 4, яким підтверджено, що відділення є відокремленим підрозділом ДІФКУ. Рівненське регіональне відділення не є юридичною особою, але діє від імені та в інтересах ДІФКУ, зокрема, відповідно до п.3.1.1 відділення має право представляти інтереси установи в судах загальної юрисдикції, спеціалізованих та третейських судах, виступати позивачем і відповідачем у суді.
У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Волинської області заперечує проти доводів скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. На обґрунтування своїх тверджень прокурор у відзиві наводить ті ж аргументи, що і позивач.
01.08.2012 р. провадження у справі було зупинене до завершення розгляду Вищим господарським судом України справи № 5/25-38 за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" на постанову РАГСу від 30.05.2012 р., предметом якої була однорідна вимога - про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню.
08.08.2012 р. Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу ВАТ "Луцький райагропостач" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року у справі № 5/25-38, про що винесено постанову.
08.01.2013 р. до Рівненського апеляційного господарського суду із господарського суду Волинської області надійшли матеріали справи № 5/25-38 для розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ВАТ "Луцький райагропостач" на ухвалу господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р., і 10.01.2013 р. провадження у справі поновлено апеляційним судом.
У судовому засіданні 22 січня 2013 року представник відповідача голова правління Салецька Л.Ф. підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Посилаючись на ст.ст.593, 598 ЦК України, а також на постанову ВГСУ від 08.08.2012 р. доводить, що зобов'язання є виконаними шляхом припинення. Також, на підтвердження своїх повноважень та правонаступництва ПАТ "Орлея" за ВАТ "Луцький райагропостач" голова правління ПАТ «Орлея» Салецька Л.Ф. надала суду оригінали протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Луцький райагропостач" № 11 від 29.11.2012 р., виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013 р., статут ПАТ "Орлея" (нова редакція) від 14.01.2013 р., які оглянуті судом і залучені до матеріалів справи відповідні копії.
Зі статуту ПАТ «Орлея», зареєстрованого державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації 14.01.2013 р., вбачається, що публічне акціонерне товариство «Орлея» є повним правонаступником всіх прав, в т.ч. майнових і зобов'язань відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач». Отже, правонаступництво ПАТ «Орлея» за ВАТ "Луцький райагропостач" підтверджено належними і допустимими доказами, тобто - відбулась заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, тому колегія суддів замінює відповідача ВАТ "Луцький райагропостач" правонаступником відповідно до ст.25 ГПК України. Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.
Прокурор і представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити без змін ухвалу господарського суду Волинської області.
Орган ДВС - підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області відзиву на апеляційну скаргу не подав та не забезпечив явку представника у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи /а.с.7 у т.13/.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора і представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованність ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 03.07.1998 р. Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (інвестор) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авгур" був укладений інноваційний договір № 1/98 з метою реалізації інноваційного проекту з впровадження нових технологій виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів, і загальна вартість проекта визначена у сумі 2000160 грн.
22.06.1999 р. сторони підписали угоду про зміну і доповнення інноваційного договору, якою виклали Інноваційний договір в новій редакції.
01.08.2000 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до інноваційного договору № 1/98 від 03.07.1998 р., за умовами якого ТОВ фірма «Авгур» підтвердила свою заборгованість перед Інвестором за інноваційним договором № 1/98 від 03.07.1998 р. та додатковою угодою до нього від 22.06.1999 р. в сумі 2100000 грн. /а.с.21-25 у т.11/.
20.07.2001 р. Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ "Луцький райагропостач" (заставодавець) був укладений договір застави майна /а.с.19-20 у т.11/. Відповідно до п.1,2,3,4,8,9 даного договору цією заставою забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору № 1\98 від 03.07.1998 р. та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22.06.1999 р., додаткової угоди № 1 до договору № 1\98, від 01.08.2000 р., за умовами яких "Заставодержатель" надав кредитні кошти ТзОВ фірма "Авгур" в сумі 2100000 грн. з метою виконання інноваційного проекту "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів", майновим поручителем по зобов'язаннях якого виступає заставодавець.
В забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей, заставодавець заставляє комплекс будівель та споруд, а саме: адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 пл.1308,9 кв.м., склад господарських товарів В-1 пл.597,1 кв.м., склад металевий (модуль), Г-1, пл.525,8 кв.м., які знаходиться в с.Г.Полонка, по вул. Горохівській, 2"В" (два В), Луцького району Волинської області.
Комплекс будівель та споруд, що заставляється належить заставодавцю на підставі наказів регіонального відділення фонду держмайна України по Волинській області від 14.02.1996 р. № 79, та № 125 від 16.02.1998 р., зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 18.07.2001 р. за № 138, реєстраційні посвідчення серія АЮ № 01082, № 01083, № 01084.
Відповідно до ст.572 ЦК України та ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. у справі № 5/25-38 задоволено позов першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до ВАТ "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно - звернено стягнення на предмет застави за договором від 20.07.2001 р. на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач": адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9 кв.м.; склад господарських товарів площею 597,1 кв.м.; склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м. Також з ВАТ "Луцький райагропостач" підлягає стягненню в дохід державного бюджету 12006,68 грн. державного мита і на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2008 р., і на виконання рішення господарським судом Волинської області видані накази від 17.10.2007 р. № 5/25-1 та № 5/25-2.
Вказане рішення неодноразово переглядалося господарським судом Волинської області за нововиявленими обставинами і залишене без змін. Прийняті за результатами перегляду судові рішення залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Крім того, відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 р. у даній справі товариству "Луцький райагропостач" відмовлено в визнанні недійсним договору застави.
Отже, на день розгляду господарським судом Волинської області заяви ВАТ "Луцький райагропостач" від 08.05.2012 р. про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню та на час перегляду справи судом апеляційної інстанції, рішення від 13.03.2007 р. у справі № 5/25-38 не скасоване та є чинним. В матеріалах справи відсутні докази виконання товариством "Луцький райагропостач" (ПАТ «Орлея») своїх зобов'язань перед позивачем.
Отже, накази № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007р. були видані на виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили. Право позивача (Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення) на звернення стягнення на майно відповідача підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу (частина 1 статті 116 ГПК України).
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Частиною 4 статті 117 ГПК України передбачено, що підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Колегією суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо припинення як похідного зобов'язання майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач" внаслідок банкрутства ТОВ "Авгур", враховуючи наступне.
Наведені обставини були предметом дослідження господарськими судами в межах розгляду заяви ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 р. такими, що не підлягають виконанню.
Так, відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" вже зверталось до господарського суду Волинської області з заявою про визнання наказів господарського суду Волинської області № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 року такими, що не підлягають до виконання, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 р. у справі про банкрутство № 4/79-Б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства «Авгур» у формі ТзОВ, визнано банкрутом та задоволено кредиторські вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення частково в сумі 138989,08 грн., решта кредиторських вимог визнані погашеними. ТзОВ "Авгур" ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру 17.07.2007 року, запис 11981170001146, державна реєстрація припинена. ВАТ "Луцький райагропостач" у заяві про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, доводило, що зобов'язання товариства "Авгур", забезпечені порукою майнового поручителя, припинилися відповідно до норм ч.1 ст.559 та ст.609 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.04.12 р. /т.10 а.с.49-51/ заяву відповідача залишено без задоволення, і ухвала залишена без змін Рівненським апеляційним господарським судом згідно з постановою від 30.05.2012 р. та Вищим господарським судом України - згідно з постановою від 08.08.2012 р.
Розглядаючи заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, судами встановлено такі обставини: - відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 09.06.2005 р. у справі № 2/109-38 задоволено позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення про стягнення з товариства фірми "Авгур" 2100000 грн. інноваційної позики, 221031,93 грн. інфляційних нарахувань та 39180,82 грн. 3% річних, і рішення набрало законної сили;
- відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 05.07.2006 р. у справі № 4/79-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авгур". Відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 02.07.2007 р. у цій справі про розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу: - ліквідовано ТОВ "Авгур"; - у зв'язку з частковим погашенням кредиторської заборгованості Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення в розмірі 138989,08 грн. та недостатністю коштів, одержаних від реалізації майна банкрута не можуть бути задоволені і вважаються погашеними кредиторські вимоги інноваційної компанії в розмірі 2221223,85 грн.;
- заявник доводив, що його зобов'язання як боржника, а відтак право позивача як кредитора (стягувача) в частині звернення стягнення на майно припинилося у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором ліквідацією юридичної особи.
За результатом розгляду такої заяви суди дійшли висновку, що право стягувача (позивача) на звернення стягнення на майно відповідача підтверджено судовими рішеннями та наказами на їх виконання, і норми ст.26 Закону України "Про заставу" визначають єдиною підставою для припинення звернення на заставне майно - виконання основної вимоги.
При цьому Вищий господарський суд України за результатом касаційного перегляду справи № 5/25-38 у постанові від 08.08.2012 р., посилаючись на норми ст.543 Цивільного кодексу України зазначив, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, і солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Також Вищий господарський суд України у постанові від 08.08.2012 р. зазначив, що ВАТ "Луцький райагропостач" не надало доказів виконання зобов'язання перед позивачем, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Отже, обставини припинення зобов'язання майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач" внаслідок банкрутства ТОВ "Авгур", про які зазначає скаржник як про підставу для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, вже були досліджені господарськими судами всіх інстанцій, і висновки судів не можуть бути переоцінені в даному апеляційному провадженні.
При цьому колегією суддів звертається увага, що відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Також, на думку колегії суддів, є безпідставними доводи скаржника про те, що рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. винесено на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, яке не є юридичною особою.
Відповідно до норм ст.95 ЦК України та Положення про Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи /а.с.54-56 у т.11/ Рівненське регіональне відділення є відокремленим підрозділом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, не є юридичною особою, діє від імені та в інтересах Установи на підставі Положення.
Відповідно до п.1.3 цього Положення відділення має поточний рахунок в установах банків України, має окремий баланс, показники якого включаються до фінансової звітності Установи та наділяється майном Установи в установленому порядку.
Відповідно до п.3.1 Положення відділення має право за дорученням Дирекції Установи представляти інтереси Установи в судах, виступати позивачем та відповідачем у суді.
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є правонаступником Української державної інноваційної компанії відповідно до постанови КМУ від 13.04.2000 р. № 654, що було встановлено судом у даній справі та у справі № 5004/2261/11 за позовом ВАТ "Луцький райагропостач" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001 р.
Рішення у даній справи прийнято на користь позивача Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, що відповідає наведеним нормам. Також у п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу,
Рішення переглядалось в апеляційному та касаційному порядку, залишене без змін і набрало чинності.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Ухвала господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. у справі № 5/25-38 відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду грунтуються на матеріалах справи і доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.25,49,99,101,103,105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Замінити відповідача відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" правонаступником публічним акціонерним товариством "Орлея".
2. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. залишити без змін.
Матеріали справи №5/25-38 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Демидюк О.О.