36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18 січня 2013 р. Справа № 18/1988/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-Жирова компанія", 23219, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. П.Тичини, 3
до Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер", 36020, м. Полтава, вул. Спаська, 10
про стягнення 416640,06 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники до перерви:
від позивача: Сидоров П.В.
від відповідача: Ялов О.О.
Представники після перерви:
від позивача: Сидоров П.В.
від відповідача: Ялов О.О.
Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених у відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 27.11.2012 року та 13.12.2012 року.
В судовому засіданні 18.01.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 416640,06 грн. боргу за договором поставки № 05/10/11 від 05.10.2011 року, в т.ч. 81290,55 грн пені, 316950,00 грн. штрафу, 5036,68 грн. інфляційних витрат та 13362,83 грн. 3% річних.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях, а також наданих до суду відзиві на позовну заяву № 2224 від 09.11.2012 року (т. 1, а.с. 137-141) та додаткових поясненнях № 2464 від 12.12.2012 року (т. 2, а.с. 23-26) проти задоволення позову заперечує частково та вважає, що позивачем невірно були виконані розрахунки пені, інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, відповідач не погоджується із заявленою до стягнення сумою штрафу, посилаючись на її необгрунтованість.
12.11.2012 року відповідачем було подано до суду клопотання № 2238 від 12.11.2012 року (т. 2, а.с. 1-2) про зменшення розміру штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
05.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Полтавакондитер" (відповідач. покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-Жирова компанія" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки за № 05/10/11 (т. 1, а.с. 13-15), згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю товар, вид, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю якого визначаються сторонами у специфікації, що є додатком та невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (п. .п. 1.1., 1.2. договору).
У відповідності до п. 8.1. договору поставки № 05/10/11 від 05.10.2011 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків по договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 1.2. договору загальна кількість та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору поставка окремої партії товару здійснюється на протязі 5 календарних днів з моменту підписання специфікації на умовах DDU м. Полтава у відповідності до вимог Міжнародних Правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, якщо інше не визначено в специфікації. Товар вважається поставленим з моменту надання постачальником товару в розпорядження покупця у названому місці поставки та підписання представником покупця товарно-транспортної накладної на товар. Перехід до покупця права власності на товар відбувається після передачі такого товару уповноваженому довіреністю представнику покупця.
На виконання умов договору позивачем згідно підписаних між сторонами специфікацій (т. 1, а.с. 16-20) було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 491000,00 грн., про що свідчать надані до справи копії видаткових і товарно-транспортних накладних, який був отриманий останнім на підставі відповідних довіреностей, та виставлені рахунки-фактури на оплату товару (т. 1, а.с. 21-65).
Слід зазначити, що факт поставки товару на вказану суму та факт його отримання відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.
Згідно п. 4.2. договору оплата партії товару здійснюється протягом 20 банківських днів з дати отримання товару, якщо інше не визначено в специфікації.
Як зазначається позивачем та підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок по рахунку (т. 1, а.с. 66-123), відповідач взяті на себе за договором зобов'язання виконав несвоєчасно.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару позивачем на його адресу було направлено вимогу № 18261120730168 від 30.07.2012 року (т. 1, а.с. 127-129) про погашення заборгованості в розмірі 3115700,00 грн., а також про сплату пені в розмірі 80799,55 грн., штрафу в розмірі 147300,00 грн., інфляційних витрат в сумі 5036,68 грн. та 3% річних в сумі 13282,12 грн. Факт направлення вищевказаної вимоги підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення (т. 1, а.с. 130).
Листом № 1668 від 28.08.2012 року (т. 1, а.с. 131) відповідач повідомив позивача про погашення суми заборгованості станом на 28.08.2012 року в повному обсязі.
Разом із тим, як вказується позивачем, вимоги про сплату пені, штрафу, інфляційних витрат та 3% річних були залишені відповідачем без задоволення, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з останнього нараховані на суму простроченої заборгованості пеню в розмірі 81290,55 грн, штраф в розмірі 316950,00 грн., інфляційні витрати в сумі 5036,68 грн. та 3% річних в сумі 13362,83 грн.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого за договором товару, факт погашення суми основного боргу в повному обсязі та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів п. 5.3. договору в разі неоплати товару в термін, узгоджений сторонами у п. 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Додатково у випадку прострочення оплати товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.
Судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було перевірено виконаний позивачем розрахунок ціни позову (т. 1, а.с. 10-12). За результатами даної перевірки суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів відповідача щодо наданого до справи розрахунку. Так, позивачем при виконанні розрахунку дійсно не було враховано, що товар за видатковими накладними № 0000036 від 11.10.2011 року, № 0000076 від 26.10.2011 року та № 0000110 від 07.11.2011 року був отриманий відповідачем лише 12.10.2011 року, 27.10.2011 року та 08.11.2011 року відповідно. Під час виконання розрахунку позивачем не звернуто увагу на святкові та неробочі дні згідно положень ст. ст. 67, 73 КЗпП України, не надано необхідної оцінки листу Національного банку України за № 25-211/2963-15403 від 22.12.2011 року. Окрім того, позивачем всупереч вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року) не обмежено нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом із тим, судом відхиляються доводи відповідача стосовно необхідності нарахування витрат від інфляції за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням періоду, протягом якого мала місце дефляція, оскільки нарахування інфляційних витрат в даному випадку було здійснене позивачем не за вибірковістю, а за суцільний період часу, протягом якого мало місце прострочення виконання зобов'язання відповідачем. При цьому право визначення часових меж такого періоду нарахування належить виключно позивачеві.
Доводи відповідача щодо необхідності пред'явлення вимоги про сплату суми штрафу в тому чи іншому розмірі судом не приймаються до уваги як такі, що не грунтуються на положеннях чинного законодавства України. Кредитор, якщо можливість нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) передбачено умовами договору або законом, вправі здійснити нарахування таких санкцій на будь-яку прострочену до сплати суму заборгованості як за однією поставкою, так і за кількома, але звернення до боржника з вимогою про сплату штрафних санкцій чинне законодавство України не передбачає.
Приймаючи до уваги викладене вище, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 253, 254 ЦК України було здійснено перерахунок пені та 3% річних за період з 10.11.2011 року по 27.08.2012 року, які склали 66899,54 грн. та 13234,88 грн. відповідно.
Вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі як такому, що виявився меншим за встановлений судом внаслідок перерахунку.
Позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положення аналогічного змісту містяться у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Обгрунтовуючи подане до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за № 2238 від 12.11.2012 року, відповідач посилається на невідповідність розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені та штрафу) збиткам, які отримав або мав отримати позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, та зазначає, що позивачем у позовній заяві не наводиться жодних негативних наслідків (завдання збитків тощо), які потягнуло несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що суму основної заборгованості було погашено ним в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, внаслідок чого стягненню підлягають 33449,77 грн. пені та 158475,00 грн. штрафу.
Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (36020, м. Полтава, вул. Спаська, 10, р/р 26002100004141 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 00382208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-Жирова компанія" (23219, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. П.Тичини, 3, р/р 26009017411716 у Вінницькій філії "Укрексімбанку", МФО 302429, код ЄДРПОУ 31983539) - 5036,68 грн. інфляційних нарахувань, 13234,88 грн. 3% річних, 33449,77 грн. пені, 158475,00 грн. штрафу та 8042,42 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 14391,01 грн. пені та 127,95 грн. 3% річних в позові відмовити.
Повне рішення складено 23.01.2013 року.
Суддя Гетя Н.Г.